ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 916/2242/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуКомпанії "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited)на ухвалугосподарського суду Одеської області від 27.08.2015 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 рокуу справі№ 916/2242/13 господарського суду Одеської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Наталка- Трейд"пробанкрутство за участю представників сторін:

від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Юрченко В.Я., довіреність № 33-21/27318 від 03.08.2015 року; Карпів О.Я., довіреність № 3742 від 30.12.2015 року;

від Компанії "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) - Досковська В.Г., довіреність № 46287 від 31.06.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області 27.08.2015 року у справі № 916/2242/13 (суддя - Бахарєв Б.О.) в задоволені заяви Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А від 16.08.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" (далі - ТОВ "Наталка-Трейд") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Торгцентр" (далі - ТОВ "Наталка-Торгцентр") - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 916/2242/13 (головуючий суддя - Аленін О.Ю., суддя - Богатир К.В., суддя - Мишкіна М.А.) ухвалу господарського суду Одеської області від 27.08.2015 року у справі №916/2242/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Одеської області 27.08.2015 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 916/2242/13, Компанія "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області 27.08.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 916/2242/13 і прийняти нову постанову, якою визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А від 16.08.2013 року, укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр", та визнати право власності на нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А за ТОВ "Наталка-Трейд" та повернути ТОВ "Наталка-Трейд" з чужого незаконного володіння нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк") подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited), в якому просить відмовити в її задоволенні.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2242/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Коваленко В.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 року прийнято касаційну скаргу Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) на ухвалу господарського суду Одеської області 27.08.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 916/2242/13 до провадження, касаційне провадження зупинено до надходження матеріалів справи до Вищого господарського суду України.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року № 08.03-04/1559 у зв'язку з відпусткою судді Коваленка В.М., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій № 916/2242/13 (розпорядження від 11.05.2016 року в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2242/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Короткевич О.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.05.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.05.2016 року (у складі головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Короткевич О.Є.) поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) на ухвалу господарського суду Одеської області 27.08.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 916/2242/13, касаційну скаргу призначено до розгляду на 24.05.2016 року.

Судове засідання відкладалося з 24.05.2016 року на 07.06.2016 року, з 07.06.2016 року на 14.06.2016 року.

В судове засідання 14.06.2016 року з'явилися уповноважені представники Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) та ПАТ "УкрСиббанк", які надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Наталка-Трейд" порушено ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2013 року; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ТОВ "Наталка-Трейд" призначено арбітражного керуючого Афоніна Д.О.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року у справі № 916/2242/13 ТОВ "Наталка-Трейд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Наталка-Трейд" призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Афоніна Д.О., якого зобов'язано виконувати повноваження ліквідатора у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2014 року до господарського суду Одеської області від Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) надійшла заява, в якій заявник просив (з урахуванням додаткових пояснень до заяви від 18.08.2015 року) визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А", загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка - Торгцентр" та визнати право власності на нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються з приміщень літ."А" загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А за ТОВ "Наталка - Трейд" та повернути ТОВ "Наталка - Трейд" з чужого незаконного володіння нежитлові приміщення магазину, які в цілому складаються із приміщень літ."А" загальною площею 5186,6 кв. м., які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 12-А.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в її задоволенні, мотивуючи своє рішення тим, що Компанією "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) не надано доказів, які б свідчили, що ТОВ "Наталка - Трейд" при виконанні оспорюваного договору було безоплатно відчужено належне йому майно або вартість майна була занижена та взято на себе зобов'язання без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, а також не доведено, що в результаті виконання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12А., ТОВ "Наталка - Трейд" стало неплатоспроможним.

Суд першої інстанції вказав на те, що умови договору, укладеного 16.08.2013 року між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр" щодо оплати за придбане майно на користь третьої особи, яка встановлена у договорі та обізнаність сторін щодо перебування майна під забороною відчуження, відповідають вимогам встановленим законодавством України, що регулюють правовідносини, які виникають при вчиненні правочинів.

Переглянувши ухвалу господарського суду Одеської області від 27.08.2015 року у справі № 916/2242/13 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та залишив її без змін, вказавши на те, що доводи апеляційної скарги Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) не спростовують правильних висновків господарського суду, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016 року скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 916/2242/13, справу № 916/2242/13 передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду справи, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 916/2242/13 ухвалу господарського суду Одеської області від 27.08.2015 року у справі № 916/2242/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі - ВАТ "Морський транспортний банк"), правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях якого виступає ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ "Наталка-Трейд" був укладений кредитний договір № 2741/OF з додатковими угодами, про надання позичальнику на поповнення обігових коштів, придбання нерухомості, на купівлю іноземної валюти (а також витрати, пов'язані з купівлею валюти) з подальшим погашенням заборгованості позичальника за кредитним договором у іноземній валюті, кредиту у вигляді поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 11 300 000,00 доларів США з 30.05.2008 року і терміном погашення по 29.05.2018 року включно. Позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи та інші платежі, які передбачені кредитним договором. Кредит видавався з можливістю подальшої повної або часткової зміни валюти виконання зобов'язання у національну валюту України, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору № 2741/OF видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наявних у матеріалах справи письмових повідомлень (заявок) позичальника на отримання траншів, на виконання умов кредитного договору на підставі письмових повідомлень (заявок) (відповідно до пункту 1.3. кредитного договору) позичальнику було надано 10 800 000,00 доларів США за валютними траншами та 3722 547,92 гривень за траншами в національній валюті, що підтверджується виписками за особовими рахунками, що знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору № 2741/OF позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.5.5 цього договору.

Згідно з підпунктом а) пункту 3.3.2 кредитного договору № 2741/OF банк, за своїм розсудом, має право змінити умови даного договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Пунктом 6.1 кредитного договору №2741/OF передбачено, що при порушенні позичальником термінів та строків повернення кредиту, несвоєчасної сплати відсотків та комісій за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу.

Керуючись пунктом 3.3.2. кредитного договору, ПАТ "Марфін Банк" вимагало дострокового повернення банку суми кредиту у повному обсязі, сплати відсотків за фактичний термін його користування, що підтверджується копією вимоги банку за вих. №2505/01 від 12.06.2013 року, на якій міститься відмітка про вручення ТОВ "Наталка-Трейд", з якої вбачається, що станом на 11.06.2013 року заборгованість позичальника за кредитним договором склала 13 747 860,04 доларів США та 3 748 392,98 гривень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.06.2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях якого виступає ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ "Наталка-Трейд" укладено договір іпотеки, з подальшими договорами про зміни, відповідно до умов якого ТОВ "Наталка-Трейд" в забезпечення умов кредитного договору № 2741/OF, зі всіма додатковими угодами, надає в іпотеку ВАТ "Морський транспортний банк" нерухоме майно, нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А.

Відповідно до договору про зміни №5 від 23.04.2012 року до вказаного іпотечного договору, крім іншого, встановлено, що за взаємною згодою сторін були внесені зміни у п.1.6. договору іпотеки та викладено його в наступній редакції "1.6. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Іпотекодавець надав Іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення магазину які в цілому складається з приміщень літ. "А", загальною площею 5186,6 кв. м. які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А.

16.08.2013 року між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, та сплачує за них ціну, визначену договором.

16.08.2013 року договір іпотеки за взаємною згодою сторін було розірвано.

Як вбачається з матеріалів справи, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи, відмовляючи в задоволені заяви Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited), виходили з того, що підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2015 року, укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр", а саме те, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим є необґрунтованими та такими, що не доводяться матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій зроблені без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та без дослідження та належної оцінки всіх доказів у даній справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того, відповідно до положень п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з відповідною заявою, Компанія "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited), посилалась на те, що 16.08.2013 року між "Наталка-Трейд" та ТОВ "Наталка-Торгцентр" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким, зокрема, сторони домовились, що ціна відчужуваного майна складає 61 827 600, 00 грн. та покупець (ТОВ "Наталка-Торгцентр") перераховує зазначені грошові кошти на користь ПАТ "Марфін Банк" в день укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу у безготівковому вигляді єдиним платежем. За наслідками укладення вказаного договору, новим власником нерухомого майна стало ТОВ "Наталка-Торгцентр", а всі кошти від продажу надійшли ПАТ "Марфін Банк".

Заявник зазначав, зокрема, що вказаний договір купівлі-продажу був укладений 16.08.2013 року, а вже 23.08.2013 року банкрут звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справ про банкрутство, тобто, на думку заявника, рішення про звернення до суду із відповідною заявою було прийнято відразу після реалізації майна. Як зазначав заявник, при зверненні до суду боржник посилався на заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 10173026,89 грн., TOB "Альфа-Торгсервіс Південь" у сумі 7245,92 грн. та грошові вимоги ТОВ "П'ять континентів ЛТД" у сумі 41867, 96 грн. за якими були відкриті виконавчі провадження по стягненню боргу, отже, на думку скаржника, боржник знав про наявну заборгованість, проте за рахунок реалізації майна була погашена заборгованість лише перед одним кредитором.

Скаржник наголошував, що за місяць до укладання договору купівлі-продажу директором банкрута був ОСОБА_8, який одночасно був та є єдиним засновником ТОВ "Наталка-Торгцентр", та, який, в свою чергу, підписував договір купівлі-продажу нерухомого майна з боку ТОВ "Наталка-Торгцентр".

Заявник відзначав, що твердження ПАТ "Марфін Банк" стосовно того, що майно знаходилось в іпотеці та було реалізовано за їх згодою (за результатом чого ПАТ "Марфін Банк" отримав грошові кошти в рахунок погашення кредиту) підтверджує той факт, що реалізація нерухомого майна здійснювалась банкрутом на свій власний розсуд, оскільки з врахуванням абзацу 3 п. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Однак, заявник зазначав, що матеріали справи свідчать про те, що ПАТ "Марфін Банк" є конкурсним кредитором ТОВ "Наталка-Трейд" з грошовими вимогами до банкрута, які складаються з заборгованості по погашенню тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафу, пені та ін. А наявність договору про розірвання договору іпотеки укладеного між ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ "Наталка-Трейд" підтверджує той факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна всі кредитори, в тому числі і ПАТ "Марфін Банк", мали рівні права щодо задоволення наявної заборгованості. Отже, продаж нерухомого майна був здійснений в результаті ведення господарської діяльності банкрута, а не на підставі вимог Закону України "Про іпотеку", який має вичерпний перелік підстав реалізації майна, що знаходиться в іпотеці.

Таким чином, заявник вказував, що в результаті здійснення своєї господарської операції, боржником не було враховано вимоги інших кредиторів, які існували на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

До того ж, скаржник зазначав, що відповідно до державного реєстру судових рішень України, 29.07.2013 року (справа № 916/1983/13) ТОВ "Наталка-Трейд" звернулось до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство оскільки боржник неспроможний сплатити заборгованість перед кредиторами після настання встановленого строку у сумі 10 196 404,77 грн., яка була прийнята господарським судом до розгляду 29.07.2013 року. Зазначеною ухвалою було зобов'язано боржника надати суду лише кандидатуру арбітражного керуючого для призначення його розпорядником майна. З врахуванням прийняття заяви ТОВ "Наталка-Трейд" до розгляду та відсутністю витребування будь-яких інших документів, суд визнав подані матеріали достатніми до розгляду. Заявник вказував, що на момент прийняття заяви про порушення справи про банкрутство за боржником рахувалось вищезазначене нерухоме майно, та було прийнято рішення власників про звернення до суду із відповідною заявою. Однак, у зв'язку із неявкою у судове засідання, призначене господарським судом, 13.08.2013 року заяву про порушення справи про банкрутство було залишено без розгляду. Отже, на думку заявника, станом на 29.07.2013 року (момент прийняття судом заяви про банкрутство ТОВ "Наталка-Трейд", поданої самим боржником), ТОВ "Наталка-Трейд" знало про наявну заборгованість в сумі 10 196 404,77 грн. перед кредиторами. А вже 16.08.2013 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та 23.08.2013 року було подано нову заяву про порушення справи про банкрутство. Проте, як вказував заявник, грошові кошти які повинні були поступити до рахунків банкрута були переведені в рахунок одного кредитора.

Компанія "Велгевос Ентерпрайзез Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) вважає, що здійснення оскаржуваного правочину порушує вимоги всіх наявних у справі кредиторів, не тільки з точки зору Закону про банкрутство. Так, за твердженням скаржника, на момент укладання оскаржуваного договору у банкрута існувало безліч відкритих виконавчих проваджень, які залишились без виконання в результаті вчинення правочину на користь третьої особи.

Заявник зазначав, що при поданні заяви від 29.07.2013 року боржник знав про наявність заборгованості за кредитним договором, оскільки згідно наданих балансів у справі про банкрутство (№ 916/2242/13), зазначена кредиторська заборгованість відображена у відповідних рядках фінансової звітності, а також відображена балансова вартість нерухомого майна, яка значно перевищує безспірні вимоги кредиторів, на підставі яких банкрут звернувся до суду і перший і другий рази.

Посилаючись на приписи ст. 20 Закону про банкрутство, скаржник зазначав, що укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна носить фіктивний характер, оскільки вбачається виведення майна банкрута з його власності та фіктивне банкрутство боржника, оскільки за наслідками укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна були погашені вимоги лише одного кредитора, вимоги ПАТ "Марфін Банк", у той час як з моменту укладання кредитного договору та до моменту порушення провадження у справі про банкрутство банкрутом жодного разу не було здійснено погашення заборгованості за тілом кредиту, відсотками за його користування та ін., у той час як були відкриті виконавчі провадження щодо стягнення боргу також на користь інших кредиторів, які визнані господарським судом конкурсними та затвердженні реєстром вимог кредиторів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) в задоволенні заяви та апеляційної скарг, через нібито необґрунтованість та недоведеність викладених заявником (скаржником) вимог, судами попередніх інстанцій не зазначено жодних правових обґрунтувань такої відмови та не зазначено чому вказані доводи заявника (скаржника) не взято до уваги.

При цьому, господарський суд першої інстанції при винесені вступної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали посилався на норми Цивільного та Господарського законодавства та загальні підстави визнання недійсними договорів, без надання належної оцінки нормам ст. 20 Закону про банкрутство, як такій, що носить спеціальний характер при розгляді справ про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції вказав лише, що посилання заявника (апелянта) на ту обставину, що боржник укладаючи спірну угоду, взяв на себе зобов'язання з передачі спірного майна у власність, не є обставиною з якою законодавець пов'язує недійсність правочинів укладених боржником, оскільки, виходячи зі змісту спірної угоди, наявності кредитних зобов'язань боржника перед ПАТ "Марфін Банк" мало місце не виникнення нових або додаткових зобов'язань боржника, а навпаки, їх зменшення.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, судами попередніх інстанцій не враховано, що виходячи з аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Відповідно до положень ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобовязань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів.

Господарські суди попередніх інстанцій, під час прийняття оскаржуваних судових рішень та, відмовляючи Компанії "Велгевос Ентерпрайзіс Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) в задоволенні заяви у даній справі, наведеного не врахували.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Згідно зі ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Одеської області від 27.08.2015 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 916/2242/13 прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому, суду першої інстанції необхідно взяти до уваги позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, оскільки, відповідно до ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Компанії "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 27.08.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 916/2242/13 скасувати.

Справу № 916/2242/13 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А від 16.08.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Торгцентр" передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Жукова Л.В. Короткевич О.Є.