ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 914/4191/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2016 у справі № 914/4191/15 господарського суду Львівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"третя особапублічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"простягнення 580 707, 98 грн. основного боргу, 651 094, 92 грн. пені, 58 288, 09 грн. 3% річних, 842 236, 99 грн. інфляційних втрат,за участю представників

позивача: Сидоренка А.С.,

відповідача: не з'явились,

третьої особи: Некрасова Д.А.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 580 707, 98 грн. основного боргу, 651 094, 92 грн. пені, 58 288, 09 грн. 3% річних, 842 236, 99 грн. інфляційних втрат за договором № 13-258-В купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (покупцем) 04.01.2013 укладено договір № 13-258-В купівлі-продажу природного газу, до якого в подальшому сторонами укладено 17 додаткових угод.

Відповідно до п. 1.1. договору, з урахуванням додаткових угод № 4 від 31.12.2013 та № 11 від 22.12.2014, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013-2015 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Положеннями п. 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами № 1 від 04.04.2013, № 2 від 10.07.2013, № 3 від 08.08.2013, № 4 від 31.12.2013, № 5 від 28.04.2014, № 6 від 07.05.2014, № 7 від 10.06.2014, № 8 від 05.09.2014, № 9 від 10.11.2014, № 10 від 08.12.2014, № 12 від 05.02.2015, № 13 від 10.03.2015, № 14 від 03.04.2015, № 15 від 12.05.2015, № 16 від 03.06.2015, № 17 від 10.07.2015 сторонами, зокрема, змінювалась ціна газу.

Додатковою угодою № 4 від 31.12.2013 п. 6.1. договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу".

Крім цього, зазначеною додатковою угодою змінено строк дії договору та викладено статтю 11 "Строк дії Договору" договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Додатковою угодою № 11 від 22.12.2014, зокрема, змінено строк дії договору та викладено статтю 11 "Строк дії Договору" договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

На виконання умов договору позивач передав з січня 2013 року по серпень 2015 року природний газ на загальну суму 13 372 850, 95 грн., що підтверджується підписаними двома сторонами актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач здійснив оплату за природний газ в сумі 12 792 142, 97 грн., у зв'язку з чим станом на 30.09.2015 заборгованість відповідача за договором склала 580 707, 98 грн.

Зазначаючи, що відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом договору, та враховуючи наявність неоплаченої суми заборгованості за поставлений природний газ, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 580 707, 98 грн. основного боргу, 651 094, 92 грн. пені, 58 288, 09 грн. 3% річних, 842 236, 99 грн. інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що провадження в частині стягнення 580 707, 98 грн. основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з їх оплатою відповідачем в процесі розгляду спору. Стосовно ж інших позовних вимог, то вони не підлягають задоволенню з огляду на невиконання позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, які позивач не повернув відповідачеві.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі у стягненні основного боргу, проте вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні позову у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судами обох інстанцій встановлено, що в процесі розгляду спору 05.01.2016 відповідач повністю сплатив позивачу вартість реалізованого природного газу, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 580 707, 98 грн. основного боргу.

Проте колегія суддів не може погодитися з передчасними висновками судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 651 094, 92 грн. пені, 58 288, 09 грн. 3% річних та 842 236, 99 грн. інфляційних втрат.

Так, відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок, що продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві примірник оригіналу акта, який є підставою для остаточного розрахунку між сторонами (п. 3.4 договору), а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору), то за змістом п.п. 3.4, 6.1 договору обов'язок провести остаточний розрахунок виникає не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, що до цього часу покупець отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу. Тобто, у зв'язку з тим, що позивач не виконав свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, зазначений висновок колегія суддів касаційної інстанції вважає таким, що не відповідає чинному цивільному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору.

Так, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судами обох інстанцій, пунктом 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2013 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, п. 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Разом з тим, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів, чим спростовуються протилежний висновок судів попередніх інстанцій.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Таким чином зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 і ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 6.1 договору, а неповернення позивачем підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги щодо виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2016 у справі № 914/4191/15 скасувати в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В цій частині справу № 914/4191/15 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Кривда Д.С. Борденюк Є.М.