ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 914/2511/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справі№ 914/2511/15господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Іскра"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"простягнення 169 890 710,40 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Лозицький С.О. (довіреність № 01/55 від 30.12.2015), Морочинський А.М. (довіреність № 01/56 від 30.12.2015) Гарбузюк Р.О. (довіреність № 07/4-2531-16 від 01.04.2016), Богдан С.В. (довіреність № 07/4-209-16 від 11.01.2016)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області (головуючий суддя - Король М.Р., судді - Яворський Б.І., Долінська О.З.) від 02.12.2015 у справі №914/2511/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Юрченко Я.О., судді - Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) від 14.04.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 у справі №914/2511/15 скасовано в частині відмови в стягненні 19 373 409, 35 грн; в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра", кошти в розмірі 19 373 409, 35 грн; рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 у справі № 914/2511/15 в частині відмови в задоволенні 150 517 301, 05 грн залишено без змін; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" 8 331, 12 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" 9 164, 23 грн судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

В касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 у справі № 914/2511/15 залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.631, 1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Іскра" (далі ПАТ "Іскра") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі ПАТ "Львівгаз") про стягнення 169 890 710, 40 грн, які є доходом від безпідставно набутого майна. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких строк дії договору оренди газопроводу, належного позивачу на праві власності, закінчився, проте відповідач у період з 01.01.2014 по 01.09.2014 фактично продовжив здійснювати свою господарську діяльність з розподілу природного газу, а тому має обов'язок сплатити на користь позивачу спірну суму, за фактичне користування трубопроводом з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, оскільки розмір плати не встановлений договором (ст.762 ЦК України). Позов також нормативно обґрунтовано посиланням на приписи ст.ст.189, 759, 762, 1214 ЦК України)

Судами встановлено таке.

01.01.2011 Відкритим акціонерним товариством "Іскра" (орендодавець) та ПАТ "Львівгаз" (орендар) укладено договір оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" №0102111/8104, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС "Винники" (нова) - ВАТ "Іскра" та катодні станції - 4 штуки (об'єкт оренди, згідно договору), які належать орендодавцю на праві власності.

Об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу (п.1.3 договору).

Згідно п.3.1. договору, даний договір укладається терміном на 3 (три) роки і діє з 01.01.2011 до 31.12.2013. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін.

Договір припиняє свою дію, зокрема, у випадку закінчення терміну дії договору (п.3.5. договору).

За користування об'єктом оренди орендарю встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з договором №В-128 від 01.01.2011, та будь-яких інших договорів, які будуть укладені між сторонами про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії договору оренди (п.5.1. договору).

На виконання умов договору Відкритим акціонерним товариством "Іскра" передано в користування, а ПАТ "Львівгаз" прийнято об'єкт оренди, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 01.01.2011.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/622/14 від 06.05.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014, позов ПАТ "Львівгаз" задоволено повністю: зобов'язано ПАТ "Іскра" прийняти від ПАТ "Львівгаз" з оренди газопровід високого тиску ГРС "Винники (нова) ПАТ "Іскра" та 4 катодні станції шляхом підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди до Договору від 01.01.2011 №0102111/8104 та акта перевірки герметичності газопроводу.

При задоволенні позовних вимог, господарські суди прийшли до висновку, що, оскільки доказів приймання ПАТ "Іскра" об'єкта оренди не надано, а у зв'язку із припиненням 31.12.2013 строку дії Договору від 01.01.2011 №0102111/8104 в ПАТ "Львівгаз" виникло зобов'язання передати ПАТ "Іскра" та в останнього зобов'язання прийняти об'єкт оренди шляхом підписання акта прийому-передачі, відтак позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому, рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/622/14 від 06.05.2014 встановлено, що ПАТ "Львівгаз" на виконання умов пункту 4.4.11. Договору від 01.01.2011 №0102111/8104 скеровано на адресу ПАТ "Іскра" супровідний лист №07/4-6 від 03.01.2014 із актом про повернення об'єкта оренди та актом перевірки герметичності газопроводу.

Відповідно до п.6.3. договору, у випадку порушення Орендарем терміну повернення об'єкту оренди, зазначеного в п.2.3. даного Договору чи непідписання Орендарем акта про повернення об'єкту оренди з оренди, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю збитки у розмірі орендної плати, встановленої відповідно до п.5.1. 5.3. даного Договору до дати повернення об'єкту оренди Орендодавцю.

Станом на момент розгляду спору сторонами не підписано акту повернення орендованого майна - газопроводу високого тиску ГРС "Винники (нова) ПАТ "Іскра" та 4 катодних станцій орендодавцю.

Оцінивши подані докази та наведені у позові обґрунтування суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні. Так, зазначивши, що позивачем помилково обґрунтовано позовні вимоги посиланням на норми глави 83 ЦК України, суд застосував до правовідносин сторін положення статті 785 ЦК України та відмовив у позові, оскільки відповідач вчиняв дії щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди, що свідчить про відсутність у нього умислу щодо невиконання цього обов'язку.

Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду першої інстанції, та прийняв в частині скасованих позовних вимог рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 19 373 409, 35 грн, мотивуючи свою позицію тим, що ПАТ "Львівгаз" у спірний в даній справі період з січня по серпень 2014 року здійснював свою господарську діяльність з розподілу газу, користуючись газопроводом, який належав на праві власності ПАТ "Іскра", без відповідної правової підстави. Позиція також вмотивована посиланням на таке. Обґрунтовуючи заявлену до стягнення з відповідача у справі суму позовних вимог у розмірі 169 890 710,4 грн, позивач у справі послався на технічну документацію газопроводу, яка встановлює граничні величини обсягів його пропускної здатності. Проте, вказаними доказами позивач у справі обґрунтовував суму позовних вимог, які характеризують споживчу властивість трубопроводу, яка, в свою чергу, як правова категорія, стосується іншої обраної ПАТ "Іскра" підстави задоволення позовних вимог норми ст.762 ЦК України. Однак, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що свідчать про припинення орендних правовідносин та відсутні докази, які доводять наявність інших договірних відносин між сторонами у справі, норма статті 762 ЦК України до даних правовідносин застосовуватись не може, а отже підстав для застосування до спірних правовідносин вказаних показників немає. Разом з цим, обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Іскра" було подано також копію листа ПАТ "Укртрансгаз" №672/34-02 від 14.02.2015, відповідно до змісту якого за період з січня 2014 року по серпень 2014 року включно, через ПППГ "Винники (на Іскру)" було передано 20 682, 558 метрів кубічних газу. З огляду на наведене та беручи до уваги дані щодо обсягів газу, переданих по вказаному газопроводі в зазначений період, суд апеляційної інстанції вважає, що диспозиція статті 1214 ЦК України дає можливість обрати максимальну величину об'єму газу, переданого через ПППГ "Винники на Іскру", за місяць спірного періоду та встановити її як базову для обрахунку доходів, які особа, яка набула майно без відповідної правової підстави, могла отримати. Так, зокрема згідно листа Філії УМГ "Львівтрансгаз" №672/34-02 від 14.02.2015, через ПППГ "Винники на Іскру" в січні 2014 року було передано (протранспортовано) 7 179,078 тис.м3 природного газу. Даний об'єм про транспортованого газу і є максимальною величиною обсягу газу, переданого за 1 місяць спірного періоду. Беручи до уваги цей показник, обсяг газу, що міг бути протранспортований в день, пропорційно співвідноситься із доходом, який відповідач у справі міг отримати користуючись газопроводом без відповідної правової підстави, та становить: 7179,078 тис м 3 / 31 календ.днів = 231,583 тис.м3. Разом з цим, відповідно до п.2 Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ України від 4 вересня 2002 року №983, тарифом на транспортування природного газу є вартість послуг з транспортування 1000 кубічних метрів природного газу газорозподільними мережами, яка забезпечує покриття виправданих витрат, отримання обґрунтованого прибутку, сплату податків, обов'язкових платежів та відрахувань ліцензіата. З вищенаведеного слідує, що при поставці газу споживачу надаються послуги з транспортування газу. При цьому, вартість такої послуги включається в ціну природного газу в якості "тарифу на транспортування газу" помноженого на обсяг протранспортованого газу. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1821 від 30.12.2013 "Про встановлення тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ "Львівгаз" встановлено ПАТ "Львівгаз" тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 259,20 грн за 1 000 м3 (без урахування ПДВ) та 311,04 грн (з врахуванням ПДВ). Період дії вказаного тарифу з 01.01.2014 по 30.04.2014. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №598 від 30.04.2014 "Про встановлення тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ "Львівгаз" встановлено ПАТ "Львівгаз" тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 313,9 грн за 1 000 м3 (без урахування ПДВ) та 376,68 грн (з врахуванням ПДВ). Період дії вказаного тарифу з 01.05.2014 по 01.04.2015. Таким чином, дохід, який відповідач у справі міг отримати за користування газопроводом у період з 01.01.14 по 30.04.14, становить суму 8 643 789, 16грн (231,583 тис.м 3 х 120 х 311, 04грн = 8 643 789, 16грн); у період з 01.05.14 по 31.08.14, становить 10 729 620, 19 грн. (231,583 тис.м3 х 123 х 376, 68грн = 10 729 620, 19грн); загальна величина доходу, який ПАТ "Львівгаз" могло отримати, користуючись газопроводом ПАТ "Іскра", становить 19 373 409, 35 грн (8 643 789, 16 грн + 10 729 620, 19грн = 19 373 409, 35 грн).

Касаційна інстанція виходить із такого.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (аналогічне викладене в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14).

Отже, предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права (аналогічне викладене в постанові Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №14/209(02-4/414).

Колегія суддів виходить із того, що норми ЦК України (ст.ст.785, 795) про оренду, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (ст.ст.27, 29), норми договору оренди (п.6.3.) містять спеціальне регулювання правовідносин сторін після закінчення строку дії договору. Ця обставина повністю виключає можливість застосування до правовідносин орендаря та орендодавця по договору оренди, який припинив свою дію, положень про безпідставне збагачення, оскільки право орендодавця вимагати внесення орендної плати за весь час прострочення повернення орендованого майна виключає збагачення орендаря за рахунок орендодавця. Більш того, у разі коли вказана плата не покриває завданих орендодавцю збитків, він може вимагати їх відшкодування.

Як унормовано у частині 1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Колегія суддів вважає, що позивач помилково наполягає, що відповідач зберігає у себе орендоване майно без достатньої правової підстави, оскільки підставою для збереження майна відповідачем до його повернення (п.4.4.6. договору оренди) саме і є відмова позивача прийняти майно з оренди у встановленому законом (ст.795 ЦК України) та договором (п.4.4.11.) порядку, що встановлено судом першої інстанції і не спростовано судом апеляційної інстанції.

Також касаційна інстанція вважає, що кошти, які ПАТ "Іскра" просить стягнути з ПАТ "Львівгаз", отримані останнім в якості встановленого для нього регульованого тарифу за здійснення ним як суб'єктом природної монополії (реєстр НКРЕКП) діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу на території міста Львова і Львівської області, по-перше, є його прибутком, отриманим відповідно до вимог чинного законодавства і який не може бути витребувано відповідно до положень статті 1214 ЦК України, а по-друге, не є доходом отриманим саме від трубопроводу в розумінні частини 1 ст.1214 ЦК України.

Підсумовуючи, колегія суддів відзначає, що відповідно до статей 1212, 1214 ЦК України право стверджувати, що майно набуте іншою особою без достатньої правової підстави і незаконно зберігається нею, належить особі, права якої на це майно охороняються законом або договором у разі правомірності дій цієї особи, а обов'язок по поверненню доходів від цього майна покладається на особу, яка набула це майно в порушення прав власника чи володільця без достатніх правових підстав, чого позивачем в даній справі не доведено, оскільки і на час розгляду справі в суді касаційної інстанції не підтверджується виконання чинного рішення про зобов'язання позивача прийняти від відповідача майно з оренди за актом приймання-передачі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції покладаються на відповідача в сумі 99 216 грн, виходячи із такого.

Ставкою судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду є 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5.п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

На момент подання позовної заяви ставкою судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру було 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Відтак, за звернення до суду із касаційною скаргою мало бути сплачено саме 99 216 грн, виходячи із розрахунку: 1 378 грн х 60 = 82 680 грн х 120% = 99 216 грн.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, п.6 ч.1 ст.111-9, ч.1 ст.111-10, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 914/2511/15 - скасувати.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 у справі № 914/2511/15 - залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 99 216 грн (дев'яносто дев'ять тисяч двісті шістнадцять гривень) судових витрат.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О. Поляк