ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2016 року Справа № 910/5947/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С.,
Татькова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2016 року
та на ухвалу господарського суду міста Києва від 07 квітня 2016 року
у справі № 910/5947/16
господарського суду міста Києва
за позовом Компанії "Мостон Пропертіс Лімітед" (MOSTON PROPERTIES LIMITED)
до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача Спільне закрите акціонерне товариство "Фідмаш"
про визнання договору недійсним
за участю представників
позивача - Сіделонілов А.А.
відповідача - Малярчук Ю.Б., Собко О.В.
третьої особи - Яким'як О.В.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Компанія "Мостон Пропертіс Лімітед" (MOSTON PROPERTIES LIMITED) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання договору недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06 квітня 2016 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Спільне закрите акціонерне товариство "Фідмаш" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання договору №1207/2015-СР від 30 грудня 2015 року, укладеного між ним та Спільним закритим акціонерним товариством "Фідмаш".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07 квітня 2016 року (суддя Босий В.П.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2016 року (судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.) у справі №910/5947/16 заяву Компанії "Мостон Пропертіс Лімітед" (MOSTON PROPERTIES LIMITED) про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Заборонено Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30 грудня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Спільним закритим акціонерним товариством "Фідмаш".
Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 07 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити повністю.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали оскарження ухвали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору поставки №1207/2015-СР від 30 грудня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Спільним закритим акціонерним товариством "Фідмаш" за наслідками проведення процедури відкритих торгів зі зменшенням ціни (редукціону), предметом закупівлі якого було: 28.22.1 - Устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього. Установки: колтюбінгова МК30Т МК10Т, азотна типу А100-50, насосна типу Н504-10 або еквівалент (лот №1 - Установка колтюбінгова МК30Т або еквівалент; лот №2 - Установка колтюбінгова типу МК10Т або еквівалент; лот №3 - Установка азотна типу А100-50 або еквівалент; лот №4 - Установка насосна типу Н504-10 або еквівалент).
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу виконувати оспорюваний договір зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також призведе до нераціонального та неефективного використання коштів державного підприємства.
Обґрунтовуючи свою заяву позивач зазначає, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі приписів ст. 41 Законом України «Про здійснення державних закупівель», оскільки під час укладення спірного договору відповідачем не були складені відповідні протоколи оцінки пропозицій конкурсних торгів та протокол про акцепт пропозиції переможця. Також, позивач посилається на те, що під час проведення процедури закупівлі його, як учасника такої процедури, неправомірно не було допущено до другого етапу процедури закупівлі, а відтак зазначені дії відповідача вплинули на укладення неправомірного договору з третьою особою.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву про забезпечення позову зазначили, що процедура закупівлі оскаржена позивачем до суду, і на даний час розглядається в суді апеляційної інстанції, який переглядає рішення господарського суду міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №910/28480/15, яким визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо недопущення Мостон Пропертіс Лімітед до участі у другому етапі (розкриття цінових пропозицій) закупівлі зі зменшенням ціни (редукціон), оголошення № 15Т-298 від 31 серпня 2015 року та № 15Т-303 від 01 вересня 2015 року); визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо включення Мостон Пропертіс Лімітед до реєстру недобросовісних Учасників Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"; скасовано та визнано недійсним Протокол №047 від 12 жовтня 2015 року комітету з конкурсних торгів Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"; визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо акцепту пропозиції та направлення повідомлення про акцепт пропозиції KATT GmbH за предметом закупівлі 28.22.1 - устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього (лот №3 та лот №4), оголошення № 15Т-303 від 01.09.2015 року; визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо акцепту пропозиції та направлення повідомлення про акцепт пропозиції Спільному закритому акціонерне товариству «Фідмаш» за предметом закупівлі 28.22.1 - устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього (лот №1 та лот №2), оголошення № 15Т-303 від 01 вересня 2015 року.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що оспорюваний договір перебуває на стадії виконання, а тому постачальником може здійснюватися поставка устаткування, в силу чого покупець буде зобов'язаний здійснити оплату отриманого товару.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову зазначили, що у випадку виконання відповідачем умов договору, який може бути визнаним недійсним в судовому порядку, можуть існувати перешкоди щодо можливості проведення процедури повторної закупівлі у зв'язку із витрачанням державних коштів, передбачених для закупівлі устаткування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірністю та адекватністю заходу із заявленими позивачем вимогами з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем не обґрунтовано чим саме оскаржуваний договір укладений між відповідачем та третьою особою порушує права позивача.
Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачу після надання судовим рішенням законної сили.
Предметом розгляду справи є визнання недійсним договору. Позивачем не заявляються вимоги про наслідки визнання недійсним договору (проведення реституції), а тому на виконання таких рішень наказ не видається, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог резолютивна частина рішення не буде містити вказівок про виконання певних дій.
З огляду на викладене позивачем у справі не наведено чим не вжиття наведеного заходу до забезпечення позову в випадку задоволення позову - забезпечить можливість виконання судового рішення та як зазначалось вище позивачем не наведено у чому полягає відновлення його порушених прав, оскільки не зазначено які саме права порушено.
Згідно з п.10 ч.1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.
У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства під час розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заборона Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30 грудня 2015 року є обґрунтованим та адекватним заходом до забезпечення позову у даній справі, оскільки навіть у випадку задоволення позову позивачем не ставилось питання про застосування наслідків недійсності спірного правочину, а тому позивачем не наведено жодних підстав, які б могли утруднити виконання рішення господарського суду у даній справі.
Крім того, судам попередніх інстанцій слід було врахувати також той факт, що подібне забезпечення позовних вимог, щодо визнання договору недійсним є фактичним вирішенням справи по суті, оскільки предметом розгляду справи є визнання недійсним договору. Не виконання умов дійсного договору (забезпеченого ухвалою суду) порушує права сторін договору та є фактичним втручанням у господарську діяльність відповідача та третьої особи.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом. Проте постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідають, а тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2016 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 07 квітня 2016 року у справі №914/3841/15 скасувати.
3. У задоволенні заяви Компанії "Мостон Пропертіс Лімітед" (MOSTON PROPERTIES LIMITED) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №1207/2015-СР від 30 грудня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Спільним закритим акціонерним товариством "Фідмаш" відмовити.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді С. С. Самусенко В. І. Татьков