Постанова ВГСУ від 14.06.2016 року у справі №910/29461/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/29461/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 26.04.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/29461/15за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до 1.Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 2.Київської міської ради 3.Київської міської державної адміністраціїпровизнання недостовірною інформації,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача 1 - відповідача 2 - відповідача 3 -не з'явились Рог О.В. не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/29461/15 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач) до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - відповідач-1), Київської міської ради (далі - відповідач-2) та Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач-3) про визнання недостовірною та такою, що порушує недоторканність ділової репутації інформації, поширеної Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №131/05 від 29.08.2013 в частині тексту "виявлені порушення: самовільне зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,05га, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (ст. 211 та п. "а" ст. 96 Земельного кодексу України), порушення п.4 рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №761/3336 в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням (порушення умов надання); невиконання вимог п.8.4 договору оренди від 17.02.2006 №78-6-00340, знищення межових знаків (ст. 96, 211 Земельного кодексу України)".

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 277 Цивільного кодексу України, ст. 35, п.4 ч.1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що відомості, зазначені посадовою особою Департаменту земельних ресурсів в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відносно виявлених порушень є недостовірними, що свідчить про обґрунтованість заявленого позову.

Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3 не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2016.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника відповідача-2, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням Київської міської ради №761/3336 від 14.07.2005 затверджено проект відведення земельної ділянки Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин на перетині пр. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі міста Києва та передано Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_4 у короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин на перетині пр. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

03.10.2005 ТОВ "Стафед" виконані геодезичні вишукувальні роботи по визначенню меж земельної ділянки (на місцевості), про що складено акт (підписаний представниками ТОВ "Стафед" Руденко О.Ф., землекористувача ОСОБА_4, відділу землевпорядкування Оболонського району м Києва Данильчук А.П.), в якому зазначено про те, що земельна ділянка кадастровий номер - НОМЕР_1 площею 0,0839 га має 4 кути повороту, закріплені межовими знаками (металеві штирі 0,3 м); кути повороту межі (межові знаки) у кількості 4 шт. передані на зберігання Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_4.

07.02.2006 між Київською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №761/3336, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором (п.1.1 договору); об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин пр. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі міста Києва; розмір - 0,0839 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин; кадастровий номер - НОМЕР_1 (п.2.1 договору); договір укладено на 1 рік (п.3.1 договору); на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки (п.5.1 договору); орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором (п.8.1 договору); орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (п.8.4 договору).

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів 17.02.2006 за №78-6-00340.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 0,0839 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на перетині пр. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі міста Києва, про що складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 17.02.2006.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2007 у справі №32/547 поновлено на 20 років договір оренди земельної ділянки від 17.02.2006 №8-6-00340, укладений між Київською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, на умовах, визначених угодою до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006 №78-6-00340.

29.08.2013 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у присутності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 0,0839 га на перетині пр. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі міста Києва (НОМЕР_1), про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №131/05 від 29.08.2013.

Вказаною перевіркою встановлено, що земельна ділянка використовується для зберігання автомобільного транспорту, деякі парко місця відокремлені на місцевості металевими штирями (на ділянці встановлено паркан з металевої сітки та тимчасову споруду - приміщення для охорони). Земельна ділянка за цільовим призначенням, визначеним договором оренди №78-6-00340 від 17.02.2006 (будівництво, експлуатація та обслуговування магазину запчастин) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не використовується, ознак виконання будівельних робіт на земельній ділянці не виявлено, межі земельної ділянки на час обстеження не визначено.

У зв'язку із встановленням зазначених обставин, в акті перевірки вказані наступні порушення: самовільне зайняття земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (ст. 211, п. "а" ст. 96 Земельного кодексу України), порушення п.4 рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №761/3336 в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням (порушення умов надання); невиконання вимог п.8.4 договору оренди від 17.02.2006 №78-6-00340, знищення межових знаків (ст. ст. 96, 211 Земельного кодексу України).

При цьому, не заперечуючи по суті виявлених порушень, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у зауваженнях до акта №131/05 від 29.08.2013 лише зазначив, що будівництво магазину знаходиться в стадії проектування та зобов'язався в найкоротший термін відновити межові знаки, а також вказав про вчасну сплату податків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі №910/20034/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2014, задоволено позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2006 та зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0839га.

При цьому, висновки про підставність заявленого позову у справі №910/20034/13 зроблені судом апеляційної інстанції на підставі, зокрема, дослідження та оцінки акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства №131/05 від 29.08.2013.

Зазначаючи про те, що інформація, зазначена в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №131/05 від 29.08.2013 не відповідає дійсності, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недостовірною та такою, що порушує недоторканність ділової репутації інформації, поширеної Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №131/05 від 29.08.2013 в частині тексту "виявлені порушення: самовільне зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,05га, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (ст. 211 та п. "а" ст. 96 Земельного кодексу України), порушення п.4 рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №761/3336 в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням (порушення умов надання); невиконання вимог п.8.4 договору оренди від 17.02.2006 №78-6-00340, знищення межових знаків (ст. 96, 211 Земельного кодексу України)", вимоги якого обґрунтовані приписами ст. 277 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, визначивши, що наведеній в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який був доказом у справі №910/20034/13, інформації вже надано правову оцінку судами при ухваленні судового рішення, дійшли висновку про безпідставність здійснення повторної оцінки вказаної інформації, у зв'язку з чим відмовили в задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації; фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, під час вирішення спору в справі №910/20034/13, за наслідками дослідження та оцінки акта №131/05 від 29.08.2013 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, судом апеляційної інстанції встановлено обставини невиконання відповідачем умов договору від 17.02.2006 за №78-6-00340 щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній справі задоволено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no.48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no.22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Отже, враховуючи, що вимоги, заявлені у справі №910/29461/15, за своєю суттю, спрямовані на здійснення повторної оцінки/переоцінки доказу, якому вже надано правову оцінку при вирішенні спору в справі №910/20034/13, судовий акт у якій набрав законної сили, а також те, що у визначеному нормами чинного законодавства спеціальному порядку акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №131/05 від 29.08.2013 відповідачем не оскаржувався та є чинним, висновки попередніх судових інстанцій про безпідставність позову колегія суддів вважає законними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -