ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/28649/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса,

на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016

зі справи № 910/28649/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця), м. Одеса,

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі - ТОВ СП "НІБУЛОН"), м. Миколаїв,

про визнання рішення частково недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників:

Залізниці - Нікогосян О.С. предст. (дов. від 11.12.2015)

Комітету - Максименко А.П. предст. (дов. від 04.04.2016), Бойко Н.І. предст. (дов. від 22.02.2016)

ТОВ СП "НІБУЛОН" - Слободяник О.П. предст. (дов. від 30.12.2015), Васильєв А.О. предст. (дов. від 30.12.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Залізниця звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 22.09.2015 № 484-р у справі № 136-26.13/29-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 (суддя Марченко О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 (судді Дикунська С.Я. -головуючий, Алданова С.О., Зубець Л.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Залізниця просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Комітет просив залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ СП "НІБУЛОН" просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У відповідності до зміни складу колегії суддів від 13.06.2016 у зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. на лікарняному визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 910/28649/15: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Грек Б.М. і Селіваненко В.П.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

· визнано, що державне підприємство "Одеська залізниця" разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту у складі Державної адміністрації залізничного транспорту України протягом 2010 року займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування;

· визнано дії державного підприємства "Одеська залізниця", які полягають у безпідставному нав'язуванні платних послуг користування і зберігання вагонів у складі поїздів № 024, № 069, які перевозили належні ТОВ СП "НІБУЛОН" вантажі, та стягненні коштів за ці послуги, внаслідок необґрунтованої затримки у жовтні 2010 року вагонів у складі зазначених поїздів, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів (зокрема, ТОВ СП "НІБУЛОН"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів транспортом загального користування;

· за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення на державне підприємство "Одеська залізниця" накладено штраф у розмірі 652 197,00 грн.;

- Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

· Одеська залізниця разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту у складі Укрзалізниці є суб'єктом природної монополії на загальнодержавному ринку надання послуг з користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування, і займає на цьому ринку монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків;

· 15.06.2009 позивачем і ТОВ СП "НІБУЛОН" укладено договір № 1606/ЗОУ-1438072 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір від 15.06.2009), предметом якого є надання державним підприємством "Одеська залізниця" послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них;

· відповідно до пункту 2.2 Договору від 15.06.2009 державне підприємство "Одеська залізниця" зобов'язалося приймати до перевезення вантажі вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника й надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів;

· 12.10.2009 ТОВ СП "НІБУЛОН" і державним підприємством "Одеська залізниця" укладено Договір № ДН-4/98 про експлуатацію залізничної під'їзної колії, пунктом 6 якого сторони узгодили, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом Залізниці на колію № 11 станції Миколаїв-Вантажний;

· пунктом 18.4 Договору від 12.10.2009 сторони узгодили, що державне підприємство "Одеська залізниця" має право затримати поїзди на підходах до станції Миколаїв-Вантажний у разі не приймання вагонів ТОВ СП "НІБУЛОН" за наявності станом на 17 год. 00 хв. на коліях станції призначення вагонів в кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини третьої особи простоюють на підходах до станції призначення в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на ТОВ СП "НІБУЛОН" відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки згідно зі Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва № 1), Правил користування, Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі - Правила зберігання);

· добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції становить 75 вагонів на добу (пункт 11 Договору від 12.10.2009);

· за умовами Договору від 12.10.2009 вагони подаються іншим підприємствам за умови наявності згоди ТОВ СП "НІБУЛОН" та начальника станції Миколаїв-Вантажний;

· під впливом об'єктивних обставин ТОВ СП "НІБУЛОН" було прийняте рішення про зміну місця вивантаження вантажу без зміни станції призначення, тобто передбачалося змінити лише під'їзну колії на яку подаватимуться вагони, адресовані TOB "НІКОТЕК" як експедитору, з вантажем, який належить ТОВ СП "НІБУЛОН";

· 18.10.2010 державним підприємством "Одеська залізниця" було затримано на станції Котляреве Одеської залізниці поїзд № 024 (51 вагон), який перевозив належні ТОВ СП "НІБУЛОН" вантажі, 24.10.2010 року - поїзд № 069 (40 вагонів), який прямував на адресу TOB "НІКОТЕК" як експедитора та перевозив належні ТОВ СП "НІБУЛОН" вантажі. Зазначені факти затримки поїздів підтверджуються повідомленнями позивача про затримку вагонів у складі зазначених вище поїздів від 18.10.2010 № 10 та від 24.10.2010 № 11, у яких зазначено, що затримка поїздів відбулася через неприйняття їх вантажовласником (ТОВ СП "НІБУЛОН" і TOB "НІКОТЕК") та неможливість їх приймання станцією призначення (станція Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці) (за твердженням Залізниці - через невиконання ТОВ СП "НІБУЛОН" добової переробної спроможності під'їзної колії у періоди з 16.10.2010 по 21.10.2010);

· листом від 19.10.2010 № 19/35 ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до начальника Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з проханням подати затриманий поїзд № 024 для його подальшого вивантаження на перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН", зазначивши про готовність терміналу до прийняття та вивантаження вагонів;

· листами від 19.10.2010 та від 20.10.2010 ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до начальників станції "Миколаїв-Вантажний та Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з підтвердженням згоди на приймання та прохання дозволити подачу 113 вагонів, що знаходяться на шляху прямування та приходитимуть на адресу TOB "НІКОТЕК" на під'їзну колію перевантажувального терміналу ТОВ СП "НІБУЛОН";

· TOB "НІКОТЕК" листом від 19.10.2010 звернулося з аналогічним проханням до начальника станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці;

· 24.10.2010 затриманий поїзд № 024 було подано Залізницею на перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН";

· Залізницею були оформлені такі документи: акт загальної форми ГУ-23 від 24.10.2010 № 480, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92 від 27.10.2010 № 27102173, на підставі яких Залізниця нарахувала ТОВ СП "НІБУЛОН" платежі за користування вагонами і збір за зберігання вантажів у складі поїзда № 024 за період затримки з 18.10.2010 по 24.10.2010 у сумі 193 588,20 грн. (без ПДВ), а також TOB "НІКОТЕК" - плату за користування вагонами і збір за зберігання вантажів у складі поїзда № 069 за період затримки з 24.10.2010 по 02.11.2010 у сумі 121 448,00 грн. (без ПДВ) згідно з накопичувальною карткою форми ФДУ- 92 від 03.11.2010 № 03112231;

· як зазначало ТОВ СП "НІБУЛОН", під загрозою подальшого неподання вагонів у складі поїзда № 069, Залізниця змусила експедитора - TOB "НІКОТЕК" сплатити нараховані за накопичувальною карткою від 03.11.2010 № 03112231 грошові кошти у сумі 121 448,00 грн. за послуги з користування та збереження вагонів, і після такої сплати Залізниця 02.11.2010 подала вагони, затримані у складі поїзда № 069;

· Комітетом не виявлено відповідних підтверджуючих документів, які б свідчили про відмову ТОВ СП "НІБУЛОН" своєчасно приймати належні йому вантажі, що перевозилися вагонами у складі поїздів № 024 та № 069 та про неможливість їх приймання станцією призначення (станція Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці);

· Комітетом встановлено, що Залізниця відмовилися подавати вагони до перевантажувального терміналу ТОВ СП "НІБУЛОН", що призвело до накопичення невивантаженого рухомого складу;

· підстав для нарахування ТОВ СП "НІБУЛОН" плати за штучно створені послуги з користування вагонами і зберігання вантажів у складі вищезгаданих поїздів у позивача не було;

· зазначене призвело до ущемлення інтересів ТОВ СП "НІБУЛОН" і було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку вантажів транспортом загального користування. В умовах конкуренції такі дії Залізниці призвели б до відмови споживачів від послуг цієї Залізниці і отримання таких послуг з перевезення вантажів від інших суб'єктів господарювання.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК частково недійсним, а саме визнання недійсними пунктів 1 та 2 резолютивної частини Рішення АМК.

Частиною першою статті 13 Закону "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 частини першої статті 50 Закону № 2210).

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (із змінами і доповненнями) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.

Відповідно до пунктів 12-13 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (далі - Правила користування) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктом 8 Правил користування встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (в годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Пунктом 16 Правил користування передбачено причини, в зв'язку з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Згадана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами Договору від 12.10.2009 позивач може затримати поїзди на підходах до станції у разі не приймання вагонів ТОВ СП "НІБУЛОН", а саме при наявності станом на 17 год. 00 хв. на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів, а не при невиконанні ним переробної спроможності 75 вагонів на добу. У той же час, згідно таблиці, яка викладена в оскаржуваному Рішенні АМК та складена на підставі довідки про переробну спроможність ТОВ СП "НІБУЛОН" у жовтні 2010 року за підписом начальника станції Миколаїв-Вантажний від 06.11.2014, залишок невивантажених вагонів станом на 17 год. 00 хв. на коліях станції за період з 17.10.2010 по 24.10.2010 не перевищував 75 вагонів.

У відповідності до пункту 14 пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановивши, що Рішення АМК прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах наданих Комітету повноважень, за встановленої ними відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, - дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності й підстав для задоволення позову Залізниці.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 зі справи № 910/28649/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Грек

Суддя В. Селіваненко