ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/25735/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивача Афанасієв Р.В. - довіреність від 08.06.2016 рокувідповідачаРог О.В. - довіреність від 12.04.2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської радина постановувід 31.03.2016 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/25735/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Астма - Крим" до Київської міської радипроскасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ТОВ "Астма - Крим" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради від 21.05.2015 №558/1422 "Про відмову у поновлені договору оренди земельної ділянки та скасування рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №640/10128 "Про поновлення ТОВ "Асма-Крим" договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку і для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Львівській, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва та надання ділянці статусу скверу" та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо підписання додаткової угоди (договору) про поновлення договору земельної ділянки від 18.10.20017 №75-6-00363.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21.05.2015 року відповідачем було прийнято оспорюване рішення, яким відмовлено позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки від 18.10.2007 № 75-6-00363, площею 1,1581 га для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку і для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Львівській, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва, скасовано рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №640/10128 та визнано таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 14.06.2007 №870/1531 про передачу позивачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку і для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Львівській, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва.

Також позивач вказував, що рішення відповідача від 13.11.2013 № 640/10128 та від 14.06.2007 № 870/1531 є ненормативним актом одноразового застосування, вказані рішення виконані, про що свідчить укладення договору оренди земельної ділянки від 18.10.2007 № 75-6-00363 і скасування вказаних рішень після їх виконання є неможливим, оскільки суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009.

У відзиві на позовну заяву Київська міська рада просила у задоволені позову відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що спірне рішення відповідає вимогам закону, оскільки вказане прийняте компетентним органом в спосіб, визначений законодавством.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. (суддя Я.В. Маринченко) у позові відмовлено, з посиланням на те, що скасування невиконаного сторонами рішення відповідача про поновлення договору не порушує прав та законних інтересів позивача.

За апеляційною скаргою ТОВ "Астма - Крим" Київський апеляційний господарський суд (судді: А.І. Тищенко, Ю.Б. Михальська, Б.В. Отрюх) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 10.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 31.03.2016 року, вказане рішення скасував, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції посилався на те, що відповідно, до положень рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Київська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 року та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 №870/1531 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передання в короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки ТОВ "Асма-Крим", площею 1,16 га для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку і для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Львівській, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв'язку з переходом права власності на будинок (договір купівлі-продажу від 25.06.2003 №5321).

Пунктом 3.1 вказаного рішення позивача було зобов'язано виконувати обв'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

11.10.2007 року між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Асма-Крим" (орендар) на підставі рішення № 870/1531 від 14.03.2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки.

18.10.2007 року вказаний договір оренди було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації"), про що зроблено запис від « 18» жовтня 2007 року за №75-6-00363 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об'єкт оренди).

Згідно пункту 2.1 договору оренди об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Львівська, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва, розмір 11581 кв.м. Цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення з підземним паркінгом. Кадастровий номер - 8000000000:75:179:0037.

Пунктом 8.4 договору встановлено обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору, використовувати земельну ділянку відповідно дїї цільового призначення та своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до пунктів 11.3-.11.4 договору вказаний договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, або договір припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зокрема у разі порушення строків завершення забудови ділянки, встановленого пунктом 8.4 договору. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору.

Договір оренди згідно пункту 3.1 укладено на 5 (п'ять) років, тобто до 11.10.2012 року, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів від 11.10.2007 року №4758364.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11.7 договору оренди земельної ділянки зазначено, що після закінчення строку на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

18.10.2007 року між Київською міською радою та ТОВ «АСМА - КРИМ» було підписано Акт приймання-передачі вказаної вище земельної ділянки.

Крім цього, апеляційним господарським судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскільки договір оренди земельної ділянки №75-6-00363 діяв до 11.10.2012 року, керуючись положенням пункту 11.7 договору позивач звернувся до Київської міської ради з письмовим повідомленням про бажання поновити вказаний договір на тих же самих умовах (лист-звернення від 02.10.2012 року №88).

18.04.2013 року на адресу ТОВ «АСМА КРИМ» від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла відповідь №057028/7830, в якій визначено перелік необхідних документів для поновлення договору оренди земельних ділянок.

Рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 року №640/10128 договір оренди земельної ділянки від 18.10.2007 року №75-6-00363 було поновлено на 5 (п'ять років).

Пунктом 3 рішення Київської міської ради №640/10128 ТОВ «АСМА - КРИМ» зобов'язано надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.10.2007 року №75-6-00363.

У відповідності до статей 33, 35, 36 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності у місті Києві, що затверджений рішенням Київської міської ради 28.02.2013 року №69/9120 та на виконання рішення Київської міської ради від 13.11.2013 року № 640/10128 між Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «АСМА - КРИМ»:

- 28.08.2014 року було підписано перший Акт приймання-передачі проекту договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

- 29.12.2014 року було підписано другий Акт приймання-передачі проекту договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Вказані проекти договорів про поновлення договору оренди земельної ділянки завізовані директором Департаменту земельних ресурсів.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що різниця між наданими ТОВ «АСМА - КРИМ» договорами полягає у розрахунку розміру по орендній платі (п. 2 та п. 3 Актів від 28.08.2014 року та від 29.12.2014 року).

У зв'язку з тим, що Київською міською радою не здійснювалося жодних дій щодо підписання та реєстрації вказаних проектів договорів, ТОВ «АСМА - КРИМ» листом вих. №17 від 18.03.2015 року повідомило Київську міську раду (Постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування) про готовність збільшити розмір орендної плати вдвічі. Однак, відповідь на вказаний лист від Київської міської ради товариство так і не отримало.

Проте, 21.05.2015 року Київською міською радою було прийнято рішення № 558/1422, яким було відмовлено ТОВ "Асма-Крим" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 18.10.2007 №75-6-00363, площею 1,1581 га, укладеного між Київською міською радою та позивачем для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку і для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Львівській, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва; скасовано рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 60/10128 про поновлення вказаного договору оренди на 5 років та визнано таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 14.06.2007 № 870/1531 про передачу позивачу спірної земельної ділянки в користування. Також вказаним рішенням було зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) вчинити відповідні дії для зняття спірного договору з реєстрації та доручено Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА в місячний термін підготувати та подати на розгляд постійної комісії КМР з питань екологічної політики проект рішення про надання вказаній земельній ділянці статусу скверу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Астма - Крим" про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради від 21.05.2015 №558/1422 "Про відмову у поновлені договору оренди земельної ділянки та скасування рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №640/10128 "Про поновлення ТОВ "Асма-Крим" договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючого адміністративно-офісного будинку і для будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Львівській, 18 (літ.Б) у Святошинському районі м. Києва та надання ділянці статусу скверу" та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо підписання додаткової угоди (договору) про поновлення договору земельної ділянки від 18.10.20017 №75-6-00363.

За приписами статті 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 24 цього Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Частино 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).

Конституційний суд України у рішенні від 16 квітня 2009 р. № 7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до роз'яснення Європейського суду з прав людини, згідно рішення від 24 липня 2003 року по справі "Стретч проти Сполученого Королівства" зазначено, якщо орган місцевої влади погодився на продовження договору оренди земельної ділянки, то заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди (справа №910/8109/15-г).

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Постанова у даній справі є такою, що підлягає залишенню без змін, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 р. у справі № 910/25735/15 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач