ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/13161/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 16.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі№ 910/13161/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ"доПублічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фермерське господарство "Віктор"простягнення 38 913 864,41 грн.,та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд-2"до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"простягнення 18 052 405,71 грн.,за участю представників: від ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" Предчук Т.В.від ПАТ "Компанія "Райз"Чугунов М.В.від ФГ "Віктор"не з'явивсявід ТДВ "Житлобуд-2"Христофоров О.В., Полтавський О.В.ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (далі - ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПАТ "Компанія "Райз") про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 у розмірі 38 913 864,41 грн., з яких: 25 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 357 138,88 грн. - заборгованість за процентами; 3 965,89 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн. - 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 5 268,97 грн. - індекс інфляції за час прострочки зі сплати процентів; 8 689 380,82 грн. - індекс інфляції за час прострочки за кредитом; 1 000,00 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.36 та 4.3 кредитного договору; 3 000,00 грн. - штраф за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3 кредитного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі за № 910/13161/15.

У вересні 2015 року, під час розгляду справи № 910/13161/15, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з додатковою відповідальністю "Житлобуд-2" (далі - ТДВ "Житлобуд-2"), подала до господарського суду міста Києва позовну заяву до ПАТ "Компанія "Райз" про стягнення 18 052 405,71 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2015 вказану позовну заяву ТДВ "Житлобуд-2" прийнято до спільного розгляду у справі № 910/13161/15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі № 910/13161/15 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" 6 439 955,39 грн. - заборгованість за кредитом; 3 965,89 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн. - 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 8 689 380,82 грн. - індекс інфляції за час прострочення по кредиту; 1 000,00 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3 кредитного договору; 3 000,00 грн. - штраф за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3 кредитного договору. Стягнуто з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ТДВ "Житлобуд-2" 18 052 405,71 грн. суми боргу. Провадження в частині стягнення з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" 18 917 183,49 грн. припинено. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 (колегія суддів у складі: Корсакової Г.В. - головуючого, Станіка С.Р., Власова Ю.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі № 910/13161/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 910/13161/15, ПАТ "Компанія "Райз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову, і прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та ТДВ "Житлобуд-2" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.06.2016 о 10 год. 55 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз", який надійшов до Вищого господарського суду України 13.06.2016, ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" просить суд скасувати частково оскаржувані рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в розмірі 18 052 405,71 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку до ПАТ "Компанія "Райз" у розмірі 38 913 864,41 грн. задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні позовних вимог ТДВ "Житлобуд-2" до ПАТ "Компанія "Райз" у повному обсязі.

Також, 13.06.2016 до Вищого господарського суду України від ТДВ "Житлобуд-2" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Компанія "Райз", у якому третя особа проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа - Фермерське господарство "Віктор" (далі - ФГ "Віктор") передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалася.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання ТДВ "Житлобуд-2" про відкладення розгляду справи, яке надійшло через канцелярію Вищого господарського суду України 14.06.2016 до початку судового засідання, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, зважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 про призначення до розгляду касаційної скарги додаткові документи від учасників судового процесу не витребовувались, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, з огляду на строки розгляду касаційної скарги, встановлені ст. 1118 ГПК України та період літніх відпусток, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Також судом розглянуто клопотання ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", яке надійшло до Вищого господарського суду України 13.06.2016, про залучення у порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі № 910/13161/15 на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Розглянувши вказане клопотання, заслухавши представників учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд касаційної інстанції, у силу своїх процесуальних повноважень (ст. 1117 ГПК України), не має права вчиняти відповідні процесуальні дії.

Заслухавши представників ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", ПАТ "Компанія "Райз" та ТДВ "Житлобуд-2", дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.01.2014 між ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та ПАТ "Компанія "Райз" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 (далі - Кредитний договір) (зі змінами та доповненнями), за умовами якого ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" зобов'язалося надати ПАТ "Компанія "Райз" кредит у межах максимального ліміту заборгованості в розмірі до 45 000 000,00 грн. із встановленими платою за користування кредитом у розмірі 23 проценти річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 29.01.2015.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі.

Сплату щомісячної комісії за ведення кредитної справи передбачено п. 1.2 Тарифного плану по кредитних операціях, викладеного у Додатку № 2 до Кредитного договору.

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору, у разі прострочення відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим Договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1.1, 2.4, 2.14.3, 3.2.5, 4.4, 5.4 цього Договору, відповідач сплачує Банку пеню в розмірі 1 (одного) процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період виконання зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.3 Кредитного договору визначено, що у разі порушення відповідачем вимог, зокрема, п.п. 3.3.5 та 3.3.6 цього Договору, відповідач зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожен випадок.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Банком відповідно умов п. 2.1 Кредитного договору перераховувались відповідачу грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку та заявами відповідача на видачу кредиту, наявними в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

У свою чергу відповідачем, у порушення умов Кредитного договору, в термін до 29.01.2015 не погашена заборгованість за кредитом та не сплачені проценти за користування наданими коштами.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 21.05.2015 загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 38 913 864,41 грн., з яких: 25 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 357 138,88 грн. - заборгованість за процентами; 3 965,89 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн. - 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту; 5 268,97 грн. - втрати від інфляції за час прострочки зі сплати процентів; 8 689 380,82 грн. - втрати від інфляції за час прострочки за кредитом; 1 000,00 грн. - штраф за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3 Кредитного договору; 3 000,00 грн. - штраф за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3 Кредитного договору.

Як вказали суди попередніх інстанцій, 21.07.2014 між ТДВ "Житлобуд-2" (Поручитель), ПАТ "Компанія "Райз" (Позичальник) та ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (Кредитор) було укладено договір поруки (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель прийняв на себе зобов'язання перед Кредитором солідарно у повному обсязі відповідати за виконання Позичальником зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 (з усіма змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту (п. 1.1 Договору поруки).

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору поруки, зміст забезпеченого порукою зобов'язання: повернення кредиту на суму, що знаходиться на рахунку Поручителя, але не більш ніж 18 500 000,00 грн.

Також, господарські суди вказали, що 04.06.2015 на виконання вимоги ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (вимога від 28.05.2015 за № 58-11/162), а також прийнятих на себе за Договором поруки зобов'язань Поручитель частково виконав забезпечене порукою зобов'язання відповідача, а саме здійснив погашення простроченої суми кредиту (заборгованості за кредитом) в розмірі 18 352 405,71 грн.), про що свідчить платіжне доручення № 3849 від 04.06.2015, а також виписка по рахункам ПАТ "Компанія "Райз" за період з 21.05.2015 по 31.07.2015, надана суду ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та долучена до матеріалів справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2015 між ТДВ "Житлобуд-2" та ПАТ "Компанія "Райз" було укладено угоду про здійснення розрахунків, якою передбачено повернення ПАТ "Компанія "Райз" на користь ТДВ "Житлобуд-2" суми в розмірі 18 352 405,71 грн., яку ТДВ "Житлобуд-2" як поручитель сплатило на користь ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ".

На підставі постанови Правління НБУ від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 прийнято рішення № 114 про запровадження з 08.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 № 159 про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ".

З урахуванням положень ст.ст. 554, 599 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність у Банку права вимоги до відповідача в частині виконаного ТДВ "Житлобуд-2" кредитного зобов'язання, оскільки вимоги Банку до відповідача в сумі 18 352 405,71 грн. є такими, що задоволені Поручителем під час розгляду справи.

З урахуванням здійсненої відповідачем під час розгляду справи сплати заборгованості за процентами у розмірі 564 777,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.06.2015 № 26086, та здійсненої 04.06.2015 ТДВ "Житлобуд-2" як поручителем оплати у розмірі 18 352 405,71 грн., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що провадження у справі за позовом Банку до відповідача у загальній сумі 18 917 183,49 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також, господарські суди встановили, що платіжними дорученнями від 05.06.2015 третьою особою - ФГ "Віктор" здійснено перерахування грошових коштів на рахунки відповідача у суму 5 102 727,89 грн. та на суму 1 544 866,40 грн. з призначенням платежу "за товар згідно з договором 1ФГ/05/15 від 27.05.15".

Щодо вказаних платіжних доручень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перерахування грошових коштів на рахунки відповідача на суму 5 102 727,89 грн. та на суму 1 544 866, 40 грн. з призначенням платежу "за товар згідно з договором 1ФГ/05/15 від 27.05.15" виключає можливість зарахування даних коштів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором перед Банком.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ "Компанія "Райз" на користь ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ": 6 439 955,39 грн. заборгованості за кредитом; 3 965,89 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 4 593 424,66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 424,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів; 260 260,27 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту; 8 689 380,82 грн. індексу інфляції за час прострочення за кредитом; 1 000,00 грн. штрафу за порушення строків повернення кредиту відповідно до п.п. 3.3.6 та 4.3 Кредитного договору; 3 000,00 грн. штрафу за порушення строків повернення процентів відповідно до п.п. 3.3.5 та 4.3 Кредитного договору. Водночас, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Банку 5 268,97 грн. втрат від інфляції за час прострочення зі сплати процентів, оскільки згідно з розрахунком позивача прострочка мала місце 6 днів, у зв'язку з чим індекс інфляції за такий період (менше 15 днів) застосований бути не може.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що у зв'язку із частковим виконанням Поручителем на підставі Договору поруки обов'язків ПАТ "Компанія "Райз" за Кредитним договором перед ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", до Поручителя відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України перейшли права кредитора у цьому зобов'язанні на суму 18 352 405,71 грн.

Водночас, як вказали суди попередніх інстанцій, платіжними дорученнями № 31208 від 10.07.2015 та № 32496 від 31.07.2015 відповідач частково виконав обумовлені виконанням Договору поруки зобов'язання перед Поручителем, перерахувавши на користь ТДВ "Житлобуд-2" грошові кошти в сумі, відповідно 100 000,00 грн. та 200 000,00 грн., всього на суму 300 000,00 грн.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТДВ "Житлобуд-2" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 052 405,71 грн.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

При вирішенні спору, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Договір поруки є дійсним, його нікчемність у порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не було встановлено, а факт укладення Договору поруки підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: самим Договором поруки, підписаним представниками трьох сторін договору, листом-вимогою № 58-11/162 від 28.05.2015 ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", в якому Банк посилається на Договір поруки та вимагає виконання зобов'язань ТДВ "Житлобуд-2" на підставі цього Договору поруки; випискою по рахункам ПАТ "Компанія "Райз" за період з 21.05.2015 по 31.07.2015, що підтверджує зарахування Банком 04.06.2015 грошових коштів Поручителя в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Компанія "Райз", та повернення цих коштів лише 02.09.2015.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено належним чином обставин щодо укладення між ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", ПАТ "Компанія Райз" та ТДВ "Житлобуд-2" трьохстороннього правочину - договору поруки від 21.07.2014, тоді як Банком та відповідачем заперечується цей факт.

Так, Банк, зокрема, у відзиві на позовну заяву ТДВ "Житлобуд-2", вказував, що положення п. 1.3 Кредитного договору, який містить умови щодо забезпечення за Кредитним договором, не передбачають укладання договору поруки з ТДВ "Житлобуд-2". Однак, зазначеним доводам Банку судами попередніх інстанцій правової оцінки не надано, відповідні умови Кредитного договору з урахуванням цих доводів судами не досліджені.

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано питання щодо внесення змін до Кредитного договору в частині кола осіб, які забезпечують виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, з урахуванням трьохстороннього Договору поруки від 21.07.2014, про який зазначало ТДВ "Житлобуд-2".

Крім того, судами не з'ясовано, які правові наслідки щодо майна, яке є предметом застави (іпотеки) за договорами застави та іпотеки, укладеними відповідно до умов Кредитного договору у забезпечення виконання Кредитного договору, у зв'язку із перерахуванням ТДВ "Житлобуд-2" коштів у розмірі 18 352 405,71 грн. у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Разом з тим, з'ясування вказаних обставин має істотне значення для встановлення фактичних правовідносин, що склались між сторонами, та правильного вирішення спору.

Також, господарськими судами не з'ясовано позицію Банку щодо листа-вимоги ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" № 58-11/162 від 28.05.2015, в якому Банк, посилаючись на Договір поруки, вимагав виконання зобов'язань ТДВ "Житлобуд-2" на підставі цього Договору поруки.

Крім того, судами, у порушення приписів процесуального законодавства, залишено поза увагою доводи ПАТ "Компанія "Райз", викладені, зокрема, у письмових поясненнях (том 2 арк. справи 31-34), про невиконання третьою особою - ТДВ "Житлобуд-2" умов Договору поруки, які призводять до неможливості стверджувати про виконання ТДВ "Житлобуд-2" обов'язку Поручителя. Зокрема, відповідач вказував про невиконання ТДВ "Житлобуд-2" умов п.п. 3.1.4, 3.1.5 Договору поруки щодо повідомлення Поручителем Позичальника про отримання вимоги Кредитора не пізніше двох робочих днів з моменту її отримання та щодо надання Поручителем Позичальнику листа від Кредитора щодо підтвердження виконання Поручителем зобов'язань, забезпечених Договором поруки.

Проте, судами попередніх інстанцій зазначеним доводам ПАТ "Компанія "Райз" правова оцінка не надавалась, наведені відповідачем положення Договору поруки з урахуванням цих доводів та обставини щодо їх виконання ТДВ "Житлобуд-2" судами не досліджені.

Крім того, як було встановлено місцевим господарським судом, стверджуючи про відсутність підстав для перерахування грошових коштів з боку ТДВ "Житлобуд-2", Банком проведено сторно внутрішньобанківських проводок з погашення заборгованості за кредитом ПАТ "Компанія "Райз", та кошти у розмірі 18 352 405,71 грн. 02.09.2015 повернуті на рахунок власника, відкритий у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ".

ПАТ "Компанія "Райз" у письмових поясненнях, наданих суду, заперечуючи проти позову ТДВ "Житлобуд-2", вказало, що у зв'язку із проведенням сторно грошові кошти, які вимагає третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, не прийняті Банком в якості погашення заборгованості за Кредитним договором, а отже, вказані кошти знаходяться у власності ТДВ "Житлобуд-2". Оскільки, як вважає відповідач, право власності на грошові кошти від ТДВ "Житлобуд-2" до ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" не перейшли, то й про погашення заборгованості немає підстав стверджувати.

Проте, підстави відхилення вказаних доводів відповідача у рішенні та постанові не наведені, оцінка їм не надана.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, у порушення приписів процесуального законодавства не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, в порушення вимог ст.ст. 84, 105 ГПК України не наведено правового обґрунтування відхилення доводів позивача (ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ") і відповідача та не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді місцевому господарському суду слід надати правову оцінку наявним у матеріалах справи судовим рішенням, прийнятим в інших справах, які безпосередньо стосуються розгляду даного спору, та встановити коло осіб, права та інтереси яких зачіпаються у даній справі (сторін за договорами поруки, застави, іпотеки, укладеними у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором).

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі № 910/13161/15 скасувати.

Справу № 910/13161/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук