ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/12066/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Акулова Н.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на рішеннявід 28.10.2015господарського суду міста Києва та на постановувід 02.03.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/12066/14 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"доПублічного акціонерного товариства "Авант-Банк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Науково-технічний центр "АВС",за участюпрокуратури міста Києвапростягнення коштівВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаСлівінський М.О. (дов. від 03.03.2016 № 37/10);відповідачаКачкурова С.В. (дов. від 29.02.2016 № 28/2016);третьої особине з'явились;прокуратурине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" (надалі - ПАТ "Авант-Банк", відповідач) про стягнення богру у сумі 78000000,00 грн., 3 % річних у розмірі 1166794,52 грн., інфляційних втрат у розмірі 6008949,26 грн., 1,22 штрафу, процентів за користування чужими коштами у розмірі 4573150,08 грн., 7641589,04 грн. збитків та судових витрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.11.2014).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Науково-технічний центр "АВС".

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2014 у справі № 910/12066/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015, позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Авант-Банк" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 78000000,00 грн. основного боргу, суму процентів за користування чужими коштами у розмірі 4573150,68 грн., 6008949,26 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 1166794,52 грн., 1,22 грн. штрафу та 67345,89 грн. судового збору; у іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015 касаційну скаргу ПАТ "Авант-Банк" задоволено частково, касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014 у справі № 910/12066/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду, 28.08.2015 позивачем подано до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 78000000,00 грн. основного боргу, 2942630,14 грн. 3% річних, 44825463,85 грн. інфляційних втрат, 1,22 грн. штрафу, 19245698,62 грн. процентів за користування чужими коштами, 7641589,04 грн. збитків.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/12066/14 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів: Корсакова Г.В. - головуючий, судді - Станік С.Р., Власов Ю.Л.), позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Авант-Банк" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" штраф в розмірі 1,22 (одна) грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ПАТ "Авант-Банк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 73080,00 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова в частині відмови у стягненні основного боргу, 3 % річних, інфляційних та збитків прийняті з порушенням норм матеріального права, і зокрема, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 22, 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України, чим порушено норми процесуального права, і зокрема, ст. ст. 47, 43 ГПК України.

Відповідач - ПАТ "Авант-Банк" не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарги позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 26.03.2013 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (Клієнт) та ПАТ "Авант- Банк" (Банк) укладений Договір про відкриття покритого акредитиву № А-Ю/13/2602 4579, за умовами якого Банк відкриває покритий акредитив на суму 78000000,00 грн., на строк 14 місяців з моменту укладення цього Договору та на умовах, викладених в Заяві про відкриття документарного акредитива, що є Додатком № 1 до Договору.

Заява про відкриття акредитива Банком одержана 26.03.2013 та проведена ним 27.03.2013, що підтверджується відповідними відмітками банку на заяві.

Відповідно до пункту 2.2. Договору акредитиву, Клієнт зобов'язаний не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту прийняття Банком Заяви про відкриття документарного акредитива надати останньому грошові кошти, необхідні для проведення платежу за акредитивом, у валюті акредитива і в розмірі не менш як сума акредитива.

З дотриманням вимог пункту 2.2. Договору акредитиву, 26.03.2013 ДП "НАЕК "Енергоатом" перерахувало Банку 78000000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Авант-банк" та платіжними дорученнями № УПТК/3060 та № УПТК/3059 від 26.03.2013. Також позивачем сплачено комісію Банку за відкриття акредитива згідно платіжного доручення № АЕС/6336 від 04.06.2013.

Відповідно до пункут 3.5. Договору акредитива Банк зобов'язаний після закінчення строку дії акредитива повернути Клієнту залишок грошових коштів, наданих ним згідно із п. 2.2 цього Договору.

Строк дії акредитива закінчився 26.05.2014, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листами від 13.05.2014, від 21.05.2014 та від 26.05.2014 з вимогою повернути грошові кошти.

Крім цього, 27.05.2014 ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до відповідача із претензією, в якій Клієнт (позивач), посилаючись на положення пункту 3.5. Договору акредитива та пункту 8.29. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, вимагав негайно перерахувати ДП "НАЕК "Енергоатом" 78000000,00 грн.

У відповідь відповідач листом за вих. № 750 від 05.06.2014 підтвердив наявність своїх зобов'язань з повернення 7800000,00 грн., проте, у подальшому, грошові кошти не перерахував.

У зв'язку з невиконанням Банком своїх зобов'язань щодо повернення акредитиву у строки встановлені договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 78000000,00 грн. основного боргу, 2942630,14 грн. 3% річних, 44825463,85 грн. інфляційних втрат, 1,22 грн. штрафу, 19245698,62 грн. процентів за користування чужими коштами, 7641589,04 грн. збитків.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем порушено умови Договору акредитиву, втім за умовами договору та вимог законодавства по закінченню строку акредитиву банк зобов'язаний здійснити перерахування коштів з аналітичного рахунку на рахунок позивача, а отже стягнення цих коштів не призведе до відновлення порушеного права позивача, що свідчить про невірно обраний спосіб захисту, тому у задоволенні до стягнення основної суми боргу відмовлено.

Відповідно до пункту 6.2. Договору акредитиву, при порушенні Банком зобов'язань з цим Договором, останній сплачує Клієнту за кожен випадок порушення штраф в розмірі 0,1% мінімальної заробітної плати, що діяла в період, за який сплачується штраф. В цій частині умови договору узгоджуються з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України. За встановленого факту порушення умов договору, судом визнано обгрунтованим та задоволено до стягнення нарахований штраф у сумі 1,22 грн.

Відмовляючи у стягненні 3 % річних та інфляційних суд виходив з того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки обов'язок банку перерахувати кошти не є грошовим у розумінні вказаної норми.

Також, відмовляючи у стягненні процентів за користування чужими грошима у розмірі 19245698,62 суд вказанв на те, що банк не користувався коштами розміщеними на акредитиві, оскільки такі кошти лише бронюються на спеціальному рахунку та не можуть бути використані на інші цілі.

У стягненні збитків у сумі 7641589,04 грн. відмовлено за недоведеністю усіх складових даного виду відповідальності за порушення господарського зобов'язання.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу встановив, що після закінчення строку дії Договору акредитиву у відповідача виник обов'язок здійснити повернення грошових коштів (акредитиву) на рахунок позивча, і не виконання цих договірних зобов'язань є підставою для стягнення з банку неповернутої суму, а отже висновок суду першої інстанції щодо невірно обраного способу захисту позивачем свого порушеного права є помилковим.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.02.2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 109 про відкликання ліцензії та ліквідацію ПАТ "Авант-Банк". 26.02.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 262 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Авант-Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Авант-Банк" з 26.02.2016 по 25.02.2018 включно.

Відповідно до частини 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, за приписами цього Закону не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку. Враховуючи те, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у банку-відповідача відкликано банківську ліцензію, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 78000000,00 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку тим, що такі вимоги підлягають задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури банку в порядку та черговості визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В іншій частині рішення місцевого господарського суду визнано законним та залишено без змін з тих же підстав.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, та з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів усіх учасників спірних правовідносин.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Так, судами з урахуванням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чи інших нормативно-правових актів не досліджено обставини щодо неможливості чи заборони виносити рішення суду про стягнення заборгованості з банку, яка виникла до прийняття рішення про ліквідацію; з урахуванням приписів ст. ст. 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України не надано належної правової оцінки зобов'язанням банку та можливість нарахування процентів відповідно до ст. 536 Цивільного колексу України за користування грошовими коштами після закінчення дії договору; не досліджено обставини щодо наявності вини відповідача у порушенні зобов'язання, що є підставою для застосування господарської відповідальності у видах, передбачених законом або договором.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/12066/14 скасувати.

Справу № 910/12066/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : Н.В. Акулова

С.Р. Шевчук