ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/11537/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаЛежух Т.І. - довіреність від 05.04.2016 рокувідповідачаМаліков В.В. - довіреність від 01.01.2016 року Дмитрук В.О. - директортретьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС"на постанову15.02.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11537/15 господарського суду м. Києваза позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех"до Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівКомунальне підприємство "Головний інформаційно - обчислювальний центр" простягнення 26 553,31 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство "Головний інформаційно - обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги в розмірі 33 959, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.08.2005 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" є балансоутримувачем будинку №145 по вул. Борщагівській у м. Києві. Позивач зазначав, що відповідач є власником квартири №21 у будинку №145 по вул. Борщагівській у м. Києві, проте з 01.06.2009 року він неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за спожиті житлово - комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.06.2009 року по 30.04.2015 року в розмірі 33 959,50 грн.

13.07.2015 року позивач надав на адресу господарського суду м. Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" заборгованість у розмірі 26 553,31 грн. за період 01.03.2011 року по 30.04.2015 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві.

Крім того, у вказаному відзиві відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. (суддя О.В. Чинчин) позов задоволено повністю, стягнути з Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги в розмірі 26 553 грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на факт відсутності між сторонами договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При цьому, щодо заяви позивача про застосування позовної давності суд першої інстанції посилаючись на приписи статей 261, 264, 267 Цивільного кодексу України та враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості дійшов висновку, що у даному випадку вказана часткова сплата свідчить про визнання зобов'язаною стороною свого боргу, а тому перериває строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2015 р. в розмірі 26 553,31 грн.

За апеляційною скаргою Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" Київський апеляційний господарський суд (судді: Є.Ю. Пономаренко, М.А. Дідиченко, С.І. Буравльов), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.02.2016 р., вказане рішення змінив, виклав резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" до науково-виробничого колективного підприємства "Мітіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "ГІОЦ" про стягнення 26 553, 31 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково - виробничого колективного підприємства "МІТІС" (03083, м.Київ, проспект Науки, будинок 76, ідентифікаційний код 13668308) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145, ідентифікаційний код 33492064) заборгованість в сумі 20 228 грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 1 391 грн. 80 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

Суд апеляційної інстанції зазначивши, що позивач обґрунтовано зарахував в оплату боргу по кв. № 20 суму в 15 987,19 з платіжного доручення №117, та в оплату боргу по кв. №11 - 20 000 грн. з платіжного доручення №223 дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог у сумі 20 228,16 грн. (10829,47 + 14759,20 - 5360,51).

Науково - виробниче колективне підприємство "МІТІС" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року в частині задоволення позовних вимог та передати справу до господарського суду міста Києва на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги вважає, що позивачем неправомірно, без доведення необхідних обставин, нарахована плата за житлово-комунальні послуги, оскільки навіть на сьогоднішній день між сторонами договір про надання послуг не було укладено з вини позивача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" діє відповідно до статуту ОСББ "Політех", затвердженого установчими зборами 18.02.2005 року (протокол № 1).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ОСББ "Політех" об'єднання створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 145 по вул. Борщагівській в м. Києві відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Пунктом 2.2. Статуту передбачено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту завданням та предметом діяльності об'єднання є:

- належне утримання будинку та прибудинкової території;

- забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання;

- забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання;

- здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

15 серпня 2005 року Науково-виробниче колективне підприємство "МІТІС" (відповідач) передало, а Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Політех" (позивач) прийняло на баланс житловий будинок № 145 по вулиці Борщагівській в місті Києві, що підтверджується копією акта приймання-передачі з балансу на баланс від 15.08.2005 р.

Науково-виробниче колективне підприємство "МІТІС" є власником квартири №21 по вул. Борщагівська у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.07.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Науково - виробниче колективне підприємство "МІТІС" подало до господарського суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, посилаючись на приписи статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (частина 3 статті 264 Цивільного кодексу України).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Таким чином, для застосування приписів статті 264 Цивільного кодексу України щодо переривання позовної давності на підставі часткової сплати боржником основного боргу необхідно встановити характер періодичності платежів, що у даному випадку було залишено поза увагою, як судом першої та й судом апеляційної інстанції, яким питання позовної давності взагалі не розглядалось.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів та у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Проте, вказані приписи законодавства та питання щодо правомірності чи навпаки застосування судом першої інстанції позовної давності до спірних правовідносин, в порушення вимог статті 105 Господарського процесуального кодексу України були залишені поза увагою судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі №910/11537/15 господарського суду міста Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач