ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/10830/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий - судді:Поляк О.І. (доповідач) Бакуліна С.В. Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2016у справі№910/10830/13 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доФонду державного майна Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Колективне підприємство "Промінь" провизнання приватизації недійсною,

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Сіднєнко О.Л.;

від третьої особи: не з'явились;

від скаржника: Кузяков О.В.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/10830/13 (судді: Підченко Ю.О., Мандичев Д.В., Івченко А.М.) за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективного підприємства "Промінь" про визнання приватизації недійсною, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на положення ч. 1 ст. 91 ГПК України, просило поновити строк апеляційного оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/10830/13, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016

(судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Коротун О.М.) клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 у справі №910/10830/13 відхилено, апеляційну скаргу "КП-Комфорт" повернуто без розгляду. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного строку не є обґрунтованими, оскільки носять суб'єктивний характер, так як можливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах : "Мельник проти України" від 28.03.2006, "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, зазначивши що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, і направити справу для розгляду апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду.

У призначене судове засідання з'явились представники відповідача та скаржника, представники позивача та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористались.

Заслухавши пояснення представників відповідача та скаржника, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/10830/13 подано 07.04.2016, тобто зі значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження. Разом з цим, скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку з посиланням на поважність причин, зокрема на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" не було стороною у справі, а відтак, не було обізнано про існування зазначеного рішення, що в свою чергу унеможливило подання апеляційної скарги в межах законодавчо встановленого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили такий пропуск. Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги з мотивів його необґрунтованості, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки викладеним у клопотанні доводам про те, що апеляційна скарга подана товариством з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт", яке не брало участі у справі, але права та обов'язки якого, за твердженням скаржника, порушені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013.

Колегія суду касаційної інстанції вважає помилковим висновок апеляційного суду, що вчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, з тих підстав, що оскаржуване рішення внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 11.12.2013 року та знаходилось у вільному доступі, оскільки, як зазначалось вище, товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" не було учасником судового процесу, у відповідності до розділу ІV ГПК України при розгляді справи судом першої інстанції, а відтак, не могло знати про його існування.

Факт незнання у даному випадку є приюдиційним, а от факт обізнаності - підлягає доведенню. Разом з тим, знаходження в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуваного рішення, не доводить факту обізнаності особи, яка не була учасником судового процесу та не могла знати про його існування, оскільки не зобов'язана знати про всі можливі існуючи судові рішення.

Суд касаційної інстанції, вважає недоцільним застосування наведеної практики Європейського суду з прав людини, оскільки у згаданих справах, мова йде про порушення строків звернення зі скаргами сторін та у випадках, коли особі було відомо про здійснення судового провадження у справі, що в даному випадку не є аналогічним, враховуючи, що скаржник не був учасником судового процесу та не був обізнаний про судовий розгляд.

Щодо виправданого втручання у принцип res judicata (остаточність рішення, яке набрало законної сили), то колегія суддів зазначає, що даний принцип має співвідноситись з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Висновок суду про те, що оскарженим рішенням відмовлено у визнанні недійсною приватизації у складі цілісного майнового комплексу - Дніпропетровської виробничо - торгівельної взуттєвої фабрики "Оріль" гуртожитку не виключає можливості встановлення цим рішенням факту, який може мати приюдиційний характер, та обставин наявність яких має бути перевірена за наслідками розгляду скарги заявника. При цьому такий перегляд не обов'язково матиме своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення. Так, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, апеляційний господарський суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 55 Конституції України, визначено що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості що узгоджується також зі статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відхиляючи клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" про відновлення строку на апеляційне оскарження з зазначених вище підстав, суд фактично позбавив скаржника доступу до правосуддя, гарантованого Конституцією України та законами України, оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості повторного подання апеляційної скарги після її повернення на підставі п. 4 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги було відмовлено.

При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на практику Європейського суду з прав людини щодо того, що доступ до суду не є абсолютним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки враховуючи принцип законності та справедливого балансу передбачений ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає їх недоцільними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним господарським судом було допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, останню слід скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі 910/10830/13 Господарського суду міста Києва задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі №910/10830/13 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц