ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 908/5909/15

ищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на рішеннявід 01.02.2016господарського суду Запорізької області та на постанову від 30.03.2016Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/5909/15 господарського суду Запорізької області за позовом ОСОБА_5доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Транс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_4провизнання недійсними рішення загальних зборів учасників та змін до установчих документів ТОВ "Альфа Транс"В судове засідання прибули представники сторін:позивачаОСОБА_6 (дов. від 16.10.2014 № б/н); ОСОБА_7 (дов. від 06.06.2016 № 14);відповідачане з'явились;третьої особиОСОБА_8 (договір від 01.10.2014);ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач - ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Транс" (надалі - ТОВ "Альфа Транс", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

ОСОБА_4 про визнання недійсними:

- рішення загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс", оформленого протоколом від 17.06.2011;

- третю редакцію Статуту ТОВ "Альфа Транс", державна реєстрація якої проведена 21.06.2011, номер запису 11031050010008841;

- рішення загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс", оформленого протоколом від 17.07.2012;

- четверту редакцію Статуту ТОВ "Альфа Транс", державна реєстрація якої проведена 19.07.2012, номер запису 11031050013008841.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2016 у справі № 908/5909/15 (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016 (колегія суддів: Склярук О.І. - головуючий, судді - Дучал Н.М., Ушенко Л.В.), позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з ТОВ "Альфа Транс" на користь ОСОБА_5 4872,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, третя особа - ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2016 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги третя особа посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема, ст. ст. 116, 147, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 10, 53, 58 Закону України "Про господарські товариства", з урахуванням яких не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо порушень законодавства, які є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів та статутних документів, що підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідач - ТОВ "Альфа Транс" надав до суду заперечення у якому просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу третьої особи до Вищого господарського суду України не надіслав.

Учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте відповідач своїм правом взяти участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ "Альфа Транс", зареєстровано Хортицькою районною адміністрацією Запорізької міської ради 28.04.2004 за № 25489315Ю0010594. Відповідно до Статуту ТОВ "Альфа Транс" основними видами діяльності товариства є, зокрема, здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно Статуту ТОВ "Альфа Транс" (нова редакція), зареєстрованого 25.10.2005 (номер запису 11031050010008841), який діяв до прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів, учасниками товариства є ОСОБА_9 (10250 часток, 50 % голосів) і ОСОБА_5 (10250 часток, 50 % голосів).

Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недісними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс", оформлених протоколом № 1 від 17.06.2011 та протоколом № 1 від 17.07.2012, та редакцій Статутів зареєстрованих на підставі цих рішень, посилається на те, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2015 встановлено факти незаконного заволодіння часткою у Статутному капіталі ТОВ "Альфа Транс" на підставі оскаржуваних рішень, що призвеле до порушення прав та законних інтересів засновників товариства, і зокрема, позивача ОСОБА_5

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс" від 17.06.2011, двома учасниками товариства - ОСОБА_9 та ОСОБА_5 прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ "Альфа Транс" ОСОБА_4, у зв'язку з чим здійснено перерозподіл Статутного (складеного) капіталу ТОВ "Альфа Транс" в розмірі 20500,00 грн. у грошовому вираженні та кількість часток кожного складають:

- ОСОБА_5 - 5125,00грн. - 25 часток;

- ОСОБА_9 - 5125,00грн. - 25 часток;

- ОСОБА_4 - 10250,00грн. - 50 часток.

На виконання цього рішення були внесені зміни до Статуту ТОВ "Альфа Транс" третя редакція якого, зареєстрована 21.06.2011 за № 11031050010008841.

З протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс" від 17.07.2012 вбачається, що загальними зборами учасників, на яких були присутні ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4 прийнято рішення про виключення зі складу учасників ТОВ "Альфа Транс" ОСОБА_9, у зв'язку з чим здійснено перерозподіл Статутного (складеного) капіталу ТОВ "Альфа Транс" наступним чином: ОСОБА_5 - 7995,00 грн. - 39 часток; ОСОБА_4 - 12505,00 грн. - 61 частка.

На виконання цього рішення внесені зміни до Статуту ТОВ "Альфа Транс" четверта редакція якого зареєстрована 17.07.2012 за № 11031050013008841.

Разом з тим, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2015 встановлено обставини щодо прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс" за відсутності дійсного волевиявлення учасників товариства в результаті шахрайських дій посадових осіб Запорізької міської Ради, які в силу своїх посад та наданих повноважень мали можливість впливати на діяльність підприємців-автоперевізників, у тому числі ТОВ "Альфа Транс", та в результаті спільних злочинних дій групи осіб, шляхом тиску та обману на учасника товаритства ОСОБА_5, до учасників ТОВ "Альфа Транс" було введено ОСОБА_4, якому передано спочатку 50 % Статутного капіталу (протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс" від 17.06.2011), в подальшому 61 % Статутного капіталу (протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Альфа Транс" від 17.07.2012). Також, вироком встановлено, що ОСОБА_4 був введений до товариства обвинуваченими для контролю і впливу на діяльність товариства (підприємства-перевізника) з боку обвинувачених, при цьому грошових коштів або іншого майна до Статутного капіталу ним не вносилося, участі у поточній діяльності товариства не приймалося, волевиявлення інших учасників на прийняття до складу засновників (учасників) ОСОБА_4 було продиктовано шляхом обману з боку обвинувачених, який полягав у переконанні щодо наявної можливості розірвати договори на право обслуговування маршрутів і не допустити їх підприємства до участі у подальших конкурсах на право обслуговування маршрутів, з метою заволодіння майном потерпілих.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.08.2015 у справі № 335/4153/15-к вказаний вирок Орджонікідзевського районного суду в частині визнання обвинувачених винними у скоєнні інкримінованих їм злочинів залишений в силі.

Згідно інформації Головного слідчого управління МВС України (лист №13/262-240 від 29.10.2015), ним проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013080000000229 від 31.10.2013 за підозрою ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

27.04.2015, зокрема, ОСОБА_4 винесено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, цього ж дня його оголошено у розшук і в цей же день матеріали відносно ОСОБА_4 виділено в окреме провадження.

Статтею 98 Цивільного кодексу України передбачено право учасника товариства на оскарження рішення загальних зборів до суду; при цьому безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є прийняття рішення за відсутності кворуму всупереч статтям 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного згідно статті 43 цього Закону, порушення порядку надання акціонерам (засновникам, учасникам) інформації при прийнятті рішень про зміну статутного капіталу товариства (статті 40, 45 Закону).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства судам необхідно також встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасників товариства.

Права учасника господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання та проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинуть на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та Статутів товариства в новій редакції, позивач був позбавлений контролю за управлінням товариства, а також частини майна на загальну суму 2581871,00 грн., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, заподіявши останньому значної шкоди, тим самим спричинивши тяжкі наслідки. Отже, вироком суду встановлено обставини щодо на незаконного (шляхом обману) заволодіння часткою у Статутному капіталі ТОВ "Альфа Транс", наслідком яких стало порушення конституційних прав, свобод та інтересів діючих учасників цього товариства, в тому числі позивача по справі.

Відповідно до частини 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Відповідно до ст. ст. 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Однією із складових права особи на участь у господарському товаристві є право на участь в управлінні товариством, закріплене також ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України.

Отже, в результаті прийнятих рішень на зборах учасників змінилася пропорційність голосів учасників товариства, внаслідок якої один учасник товариства отримав переважне право на прийняття рішень стосовно управління і діяльності товариства, а також на отримання більшої частини прибутку (дивідендів) товариства та активів. При цьому позивач був позбавлений частини своїх активів і це позбавлення було вчинено під тиском осіб, які зазначено у вироку, а тому мало місце, при прийнятті оскаржуваних рішень, порушення права позивача на вільне володіння та розпорядження своїм майном

З огляду на викладене та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правомірного висновку, що оспорювані рішення загальних зборів ТОВ "Альфа Транс" порушують права і охоронювані законом інтереси позивача і не відповідають нормам чинного законодавства, в тому числі: ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 № 0475/97-ВР, ст.ст. 3, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 116, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 88, 167 Господарського кодексу України, ст.10, Закону України "Про господарські товариства", у з'язку з чим підлягають визнанню недійсними. При цьому оспорювані третя і четверта редакції Статуту товариства перешкоджають нормальній діяльності товариства, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду чого також є недісними.

За наведених обставин оспорювані рішення загальних зборів та Статути товариства затверджені та зареєстровані на виконання цих рішень не відповідають закону, судом встановлено достатні підстави для визнання їх недійсними.

Доводи заявника викладені у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на невірному розумінні наведених норм цивільного законодавства та норм спеціального закону, зводяться до намагання довільно витлумачити зазначені норми, не доводять неправильного застосування судом норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2016 у справі № 908/5909/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук