ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 906/1533/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Мамонтової О.М.

суддів Малетича М.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача Давидюк М.В. (дов № 02/06 від 02.06.16р.)

від відповідача Бондарь О.М. (дов. від 19.11.15р.)

від третьої особи не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "Мирославель-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.16р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.16р.

у справі № 906/1533/15

за позовом ТОВ "Вілія-Трейд", с. Рованці Волинської області

до Сільськогосподарського ТОВ "Мирославель-Агро", с. Мирославль Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ

про стягнення 83072, 10 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.01.16р. у справі № 906/1533/15 (суддя Ляхевич А.А.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 83072, 10 грн. заборгованості.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.16р. (головуючий Мельник О.В., судді Маціщук А.В., Розізнана І.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 28.01.16р. та постанову від 04.04.16р. скасувати, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 11, 1212 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. ст. 22.6, 22.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. ст. 43, 33, п. 5 ст. 81 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

25.07.14р. між ТОВ "Вілія-Трейд" (Покупець) та Сільськогосподарським ТОВ "Мирославель-Агро" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу ВТк № 2507/580, згідно якого продавець в порядку та на умовах договору зобов'язався продати у власність покупця пшеницю (товар), а покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором.

За п. 1.3, кількість товару, ціна, умови продажу обумовлюються сторонами в договорі та в накладних на кожну конкретну партію товару (додатках до договору), які є його невід'ємними частинами.

Розрахунки за договором здійснюються у національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок вказаний продавцем. Днем оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця на користь постачальника. Покупець зобов'язується провести розрахунок з продавцем товару шляхом 100 % оплати вартості кожної конкретної партії (п. п. 3. 4, 3.5, 3. 6).

Згідно п. 9.1, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.14р. включно, та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених договором або чинним законодавством України.

У виконання умов договору згідно специфікації № 19 від 08.05.15р. продавець поставив покупцеві 25, 96 т пшениці 3-го класу 2014р., яка отримана покупцем за довіреністю № 20 від 07.05.15р., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 21 від 08.05.15р., видатковою накладною № РН-0000019 від 08.05.15р. на суму 83072, 10 грн. (з ПДВ).

21.05.15р. платіжним дорученням № 1063 позивач перерахував на зазанчений у договорі рахунок відповідача № 26008015845101 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" грошові кошти в сумі 83072, 10 грн.

03.06.15р. платіжним дорученням № 1127 позивач повторно перерахував 83072, 10 грн. на рахунок відповідача в АТ Райффайзен банк "Аваль", вказаний у видатковій накладній від 08.05.15р.

Листами від 02.09 та 21.09.15р. позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення 83072, 10 грн. заборгованості, яка виникла в результаті подвійної оплати однієї і тієї ж партії товару за договором № 2507/580.

08.10.15р. ТОВ "Вілія-Трейд" подало позов до Сільськогосподарського ТОВ "Мирославель-Агро" про стягнення 83072, 10 грн. безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 07.12.15р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.01.16р. у справі № 906/1533/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.16р., позовні вимоги задоволено повністю.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що на виконання договору № 2507/580 від 25.07.14р. відповідач поставив позивачу за видатковою накладною № РН-0000019 від 08.05.15р. 25, 96 т пшениці на суму 83072, 10 грн., вартість якої останній оплатив двічі (вперше - за реквізитами зазначеними в договорі, вдруге - на рахунок в АТ Райффайзен банк "Аваль", під зобов'язання відповідача повернути вказані кошти, заблоковані на його рахунку в зв'язку з ліквідацією ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"). Зайво сплачені кошти за одну й ту саму партію товару відповідач не повернув, відтак, суди обґрунтовано стягнули 83072, 10 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "Мирославель-Агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.16р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.16р. у справі № 906/1533/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. М. Мамонтова

Судді: М. М. Малетич

К.С. Круглікова