ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2016 року Справа № 904/7050/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивачаЄмельянова О.О., представник, відповідачів1) Фрейдун О.М., представник, 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі№ 904/7050/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57"до1)Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2)Колективного підприємства "Альянс"провизнання недійсною додаткової угоди до договору поставки,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною Додаткової угоди №1, укладеної 24.06.2010 до Договору поставки №858 від 14.06.2010.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (судді: Подобєд І.М.. - головуючий, Джихур О.В., Іванов О.Г.), в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 43, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Також від позивача надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "Альянс" (Первісний кредитор), в особі директора Арутюняна Р.Г., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (Новий кредитор), в особі директора Іванова В.М., був укладений договір відступлення права вимоги №20/03-8 від 20.03.2012, за умовами якого КП "Альянс" відступило право вимоги заборгованості у розмірі 98855,28 грн по договору поставки №858 від 14.06.2010, укладеного між КП "Альянс" і ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
05.04.2012 між КП "Альянс" і ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" було укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги №20/03-8 від 20.03.2012.
Також суди встановили, що між КП "Альянс" та філією "Солонянський райавтодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 24.06.2010 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №858 від 14.06.2010, якою було доповнено, зокрема, п.10.3 договору №858 від 14.06.2010 реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".
До матеріалів справи залучено копію Додаткової угоди №1 від 20.06.2010 до Договору №858 від 14.06.2010, з якої вбачається, що зі сторони КП "Альянс" її було підписано директором ОСОБА_10, підпис якої засвідчений печаткою КП "Альянс".
Посилаючись на те, що Додаткова угода №1 від 20.06.2010 не відповідала внутрішній волі і волевиявленню в момент її укладання КП "Альянс", є сфальсифікованою, не укладалася і не підписувалася відповідачем-2, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про визнання цієї додаткової угоди недійсною.
Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до статті 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановили суди попередніх інстанцій, і Договір №858 від 14.06.2010, так і Додаткова угода №1 від 24.06.2010 до цього Договору зі сторони КП "Альянс" були підписані директором ОСОБА_10, підпис якої засвідчений печаткою КП "Альянс".
На підтвердження повноважень директора КП "Альянс" ОСОБА_10 до матеріалів справи надані Довідка з ЄДРПОУ серія АА №012196, наказ №51 від 08.09.2009 про призначення директором, Довідка про взяття КП "Альянс" на облік платника від 08.09.2009, у яких зазначено, що керівником цього підприємства є ОСОБА_10
Повноваження начальника філії "Солонянський райавтодор" ОСОБА_11, який підписав додаткову угоду зі сторони відповідача-1, підтверджуються Довідкою з ЄДРПОУ, де цю особу зазначено як керівника цього підрозділу ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
За оцінкою судів попередніх інстанцій наявних в матеріалах справи доказів, спірну додаткову угоду від кожної із сторін цього правочину було підписано особами, що мали необхідний обсяг повноважень.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарськими судами установлено, що позивачем у встановленому порядку не доведений факт фальсифікації спірної додаткової угоди.
Що стосується призначення у справі судової експертизи, на необхідність проведення якої з метою виявлення підробки спірної угоди посилався позивач, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що експертизу може бути проведено лише за наявності оригіналу Додаткової угоди №1 від 24.06.2010. Водночас на запит суду оригінал цієї угоди ні учасники процесу, ні Бабушкінське відділення поліції ДМВП в Дніпропетровській області, яке вилучило у відповідача-1 в рамках розслідування кримінального провадження документи господарської діяльності, в тому числі і спірну угоду, не надали.
За встановлених у цій справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки зміст спірної додаткової угоди не суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства; особи, які підписали додаткову угоду мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників додаткової угоди було вільним та відповідало їх внутрішній волі; додаткову угоду вчинено у формі, встановленій законом; спірна угода спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі №904/7050/15 залишити без змін.
Головуючий Д. Кривда
Судді О. Мамонтова
С. Могил