ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 904/2/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів: Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 904/2/16господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"простягнення 163 983,45 грн заборгованості за поставлений товар, 46 270,41 грн пені, 3 697,50 грн 3% річних, 39 871,30 грн інфляційних втратв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:ОСОБА_4. (довіреність від 01.06.2015), ОСОБА_5 (довіреність від 24.07.2015) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.М.) від 16.02.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чоха Л.В., судді - Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.) від 06.04.2016, у справі №904/2/16 позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" основний борг у сумі 163 983,45 грн, пеню у сумі 46 270,41 грн, три проценти річних у сумі 3 697,50 грн, інфляційні втрати у сумі 39 871,30 грн, судовий збір у сумі 3 807,34 грн.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст.28, 74, 77 ГПК України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення боргу в сумі 163 983,45 грн, пені в сумі 46 270,41 грн, інфляційних втрат в сумі 39 871,30 грн, трьох процентів річних в сумі 3 697,50 грн та витрат на сплату судового збору в сумі 3 808 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" не розрахувалось з ним в повному об'ємі за поставлений товар в період з 30.07.2014 по 06.10.2014 на виконання умов договору № 14-16/55-КП від 02.01.2014 (а.с.3-27).

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

02.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 14-16/55-КП (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку і на умовах, передбачених договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

У пункті 4.2. договору передбачені умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2000". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У разі, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торговельних термінах "Інкотермс-2000", з урахуванням погоджених сторонами застережень і умов поставок у відповідних специфікаціях.

Відповідно до пункту 4.3. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи:

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- відповідні товаросупровідні накладні: видаткову накладну, товаротранспортну накладну;

- сертифікат якості (у випадку якщо даний документ передбачено до даного виду продукції) та/або паспорт або інша технічна документація, яка передбачена до даного виду продукції (необхідність надання обумовити в специфікації);

- сертифікат відповідності (в разі, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації (необхідність надання обумовити в специфікації);

- інструкцію (керівництво) по експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений);

- технічну документацію, передбачену п.2.4. цього договору.

Згідно з пунктом 4.4. договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, які надані постачальником, про приймання продукції.

Відповідно до пункту 4.5. договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в вище узгоджене місце призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

У пункті 4.11. договору передбачено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур по прийманню продукції по кількості, якості та комплектності та підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.2. договору ціни на продукцію, яка поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Загальна вартість кожної партії продукції, яка поставляється постачальником за договором, вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. В разі якщо термін оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

У пункті 8.1. договору зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони пришли до згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014 року включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.

У специфікаціях від 01.07.2014, від 24.07.2014, від 04.07.2014, від 31.07.2014, від 26.08.2014, від 27.08.2014, від 30.09.2014, від 01.10.2014, від 01.10.2014, від 27.10.2014, від 28.10.2014, від 29.10.2014, від 30.10.2014, від 18.11.2014, від 25.11.2014, від 29.12.2014 сторони узгодили найменування продукції, кількість, ціну, вартість та строки поставки, умови поставки та умови оплати: розрахунок за поставлену постачальником за цією специфікацією продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. В разі якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

У специфікаціях від 17.07.2014, від 21.08.2014, від 24.10.2014 сторони узгодили найменування продукції, кількість, ціну, вартість та строки поставки, умови поставки та умови оплати: оплата на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. В разі якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 258 034,29 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 588 від 30.07.2014 року на суму 55 796,04 грн;

- № 1058 від 26.12.2014 року на суму 60 192,00 грн;

- № 153 від 25.02.2015 року на суму 3 473,14 грн;

- № 152 від 25.02.2015 року на суму 170,40 грн;

- № 908 від 24.10.2014 року на суму 2 835,00 грн;

- № 1040 від 22.12.2014 року на суму 11 629,56 грн;

- № 1043 від 22.12.2014 року на суму 41 986,01 грн;

- № 1045 від 22.12.2014 року на суму 1 521,60 грн;

- № 1046 від 22.12.2014 року на суму 2 244,00 грн;

- № 1047 від 22.12.2014 року на суму 18,72 грн;

- № 776 від 22.09.2014 року на суму 7 008,00 грн;

- № 982 від 21.11.2014 року на суму 2 591,40 грн;

- № 983 від 21.11.2014 року на суму 5 453,10 грн;

- № 984 від 21.11.2014 року на суму 3 816,12 грн;

- № 293 від 17.04.2015 року на суму 1 548,00 грн;

- № 966 від 14.11.2014 року на суму 8 616,00 грн;

- № 971 від 14.11.2014 року на суму 2 653,56 грн;

- № 636 від 14.08.2014 року на суму 19 655,52 грн;

- № 644 від 15.08.2014 року на суму 692,16 грн;

- № 1019 від 12.12.2014 року на суму 12 040,80 грн;

- № 1020 від 12.12.2014 року на суму 1 759,68 грн;

- № 1014 від 11.12.2014 року на суму 309,60 грн;

- № 1015 від 11.12.2014 року на суму 1 620,00 грн;

- № 270 від 09.04.2015 року на суму 59,88 грн;

- № 7 від 08.01.2015 року на суму 3 792,00 грн;

- № 834 від 06.10.2014 року на суму 6 552,00 грн,

які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, про що позивачем виставлені рахунки на оплату:

- № 648 від 30.07.2014 року на суму 55 796,04 грн;

- № 1161 від 26.12.2014 року на суму 60 192,00 грн;

- № 166 від 25.02.2015 року на суму 3 473,14 грн;

- № 165 від 25.02.2015 року на суму 170,40 грн;

- № 980 від 24.10.2014 року на суму 2 835,00 грн;

- № 1143 від 22.12.2014 року на суму 11 629,56 грн;

- № 1144 від 22.12.2014 року на суму 41 986,01 грн;

- № 1145 від 22.12.2014 року на суму 1 521,60 грн;

- № 1146 від 22.12.2014 року на суму 2 244,00 грн;

- № 1148 від 22.12.2014 року на суму 18,72 грн;

- № 833 від 22.09.2014 року на суму 7 008,00 грн;

- № 1070 від 21.11.2014 року на суму 2 591,40 грн;

- № 1071 від 21.11.2014 року на суму 5 453,10 грн;

- № 1072 від 21.11.2014 року на суму 3 816,12 грн;

- № 328 від 17.04.2015 року на суму 1 548,00 грн;

- № 1054 від 14.11.2014 року на суму 8 616,00 грн;

- № 1058 від 14.11.2014 року на суму 2 653,56 грн;

- № 690 від 14.08.2014 року на суму 19 655,52 грн;

- № 699 від 15.08.2014 року на суму 692,16 грн;

- № 1113 від 12.12.2014 року на суму 12 040,80 грн;

- № 1114 від 12.12.2014 року на суму 1 759,68 грн;

- № 1111 від 11.12.2014 року на суму 309,60 грн;

- № 1110 від 11.12.2014 року на суму 1 620,00 грн;

- № 300 від 09.04.2015 року на суму 59,88 грн;

- № 5 від 08.01.2015 року на суму 3 792,00 грн;

- № 901 від 06.10.2014 року на суму 6 552,00 грн.

Касаційна інстанція вважає цілком правомірним висновок, що підписуючи вказані видаткові накладні, представник покупця не тільки підтвердив факт отримання ним продукції в означеній кількості, а й достовірність дати її отримання. В іншому випадку за умовами договору він повинен вказати дату фактичного отримання продукції.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення вимог договору за поставлену продукцію розрахувався частково у сумі 94 050,84 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 352693 від 03.06.2015, № 344672 від 08.04.2015, № 345795 від 16.04.2015, № 336947 від 24.02.2015, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у розмірі 163 983,45 грн перед позивачем відповідачем не надано, що стало підставою для прийняття законного і обґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, судами вірно нараховано та стягнуто пеню у сумі 46 270,41 грн, три проценти річних за період з 29.10.2014 по 01.12.2015 у сумі 3697,50 грн та інфляційні втрати за період з листопада 2014 по листопад 2015 у сумі 39 871,30 грн.

Доводи скаржника з посиланням на порушення судами приписів ст.ст.28, 74, 77 ГПК України через відсутність у представників позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права представляти позивача в Господарському суді Дніпропетровської області: по-перше, не могли бути підставою для скасування апеляційним судом законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції (ч.2 ст.104 ГПК України), ще і тому, що позивачем не вмотивовано яким чином неналежне представництво в суді першої інстанції позивача у справі вплинуло на права і обов'язки відповідача; по-друге, за будь-яких обставин не є безумовною підставою для скасування ухвалених по справі судових актів в суді касаційної інстанції (ч.2 ст.11110 ГПК України), а також не є підставою для висновку, що такі процесуальні порушення є підставою для скасування ухвалених судових актів на підставі частини першої наведеної норми, оскільки самі по собі не доводять незаконності і необґрунтованості останніх.

Також касаційна інстанція не вбачає порушення судами положень ч.1 ст.79 ГПК України, оскільки скаржник не зазначає чому його звернення до суду з позовом до відповідача в іншій справі про тлумачення п.4.4. Договору №14-16/55-КП від 02.01.2014 створює неможливість розгляду даної справи, рішення в якій може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 904/2/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк