ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 904/1491/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідач),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ліквідатора ТОВ "Ютісі Приватхозторг" Сіцькової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Ютісі Приватхозторг" Сіцькової О.В.

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

22.03.2016

у справі № 904/1491/15 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютісі Приватхозторг"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ютісі Приватхозторг" відповідно до процедури, передбаченої ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 (суддя Примак С.А.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютісі Приватхозторг" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 22.06.16. Ліквідатором ТОВ "Ютісі Приватхозторг" призначено голову ліквідаційної комісії Сіцькову Оксану Володимирівну.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Л.М. Білецька, судді Н.В. Пархоменко, Ю.Б. Парусніков) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 скасовано і припинено провадження у справі.

В касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Ютісі Приватхозторг" Сіцькова О.В. просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарський суд першої інстанції приймаючи постанову від 22.12.15 про визнання боржника - ТОВ "Ютісі Приватхозторг" виходив з того, що заявником було дотримано порядок ліквідації юридичної особи у відповідності до вимог ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, недостатності майнових активів для задоволення вимог кредиторів і наявності ознак неплатоспроможності боржника. Також зазначеною постановою було призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Сіцькову О.В.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скасовуючи постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та припиняючи провадження по справі № 904/1491/15, Дніпропетровський апеляційний господарський суд виходив з того, що судом першої інстанції належним чином не було виконано вимоги ст.111-12 ГПК України, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 27.10.15 у даній справі, якою були скасовані раніше прийняті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 по даній справі про визнання ТОВ "Ютісі Приватхозторг", а справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Так, при новому розгляді справи судом першої інстанції не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та пасивів боржника, належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог Закону, судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника - ТОВ "Ютісі Приватхозторг" належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство боржника, станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, виходячи з того, що належних доказів здійснення інвентаризації майна боржника суду надано не було.

Так, посилаючись на проміжний ліквідаційний баланс, затверджений власником ТОВ "Ютісі Приватхозторг" протоколом №28 від 05.02.15, в якому закріплено обсяг кредиторської заборгованості у розмірі 295300,00 грн. та відсутність майна та майнових активів, суд першої інстанції не вказав, якими належними та допустимими доказами, що мають бути долучені до заяви про порушення провадження у справі, підтверджується відсутність у боржника будь-яких майнових активів.

Крім того, вирішуючи питання про визнання боржника - ТОВ "Ютісі Приватхозторг" банкрутом і відкриваючи ліквідаційну процедуру, судом першої інстанції не було перевірено чи надані боржником відомості про відсутність у нього активів, а матеріали справи не містять доказів реєстрації (або її відсутності) прав за боржником, зокрема, відсутні витяги із Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомостей щодо наявності (відсутності) у боржника рухомого майна (транспортних засобів, сільськогосподарської техніки тощо), відсутні відомості із ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо того, чи є боржник засновником, учасником інших юридичних осіб (наявність корпоративних прав), а також відомості щодо наявності чи відсутності коштів на рахунку боржника.

В порушення вищевказаних вимог Закону, приймаючи заяву ТОВ "Ютісі Приватхозторг" про порушення справи про банкрутство, суд першої інстанції в ухвалах від 02.03.2015 та від 11.03.2015 зобов'язував голову ліквідаційної комісії боржника надати оригінали доданих до заяви документів (для огляду у підготовчому засіданні), а також аудиторський висновок про результати фінансово-господарської діяльності, довідки реєструючих органів про наявність або відсутність майна у боржника.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржником виконані вимоги суду і оригінали документів надавались до суду та відсутні будь-які докази того, що такі оригінали документів були досліджені господарським судом першої інстанції у судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ютісі Приватхозторг" ліквідатором боржника не було надано доказів на підтвердження дотримання вимог чинного законодавства щодо виконання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України та вплив цих обставин на можливість встановлення податковим органом розміру заборгованості боржника з податків і зборів (обов'язкових платежів) та звернення з кредиторськими вимогами до боржника в установленому чинним законодавством порядку в досудовій ліквідаційній процедурі..

Згідно ч. 2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, переглянувши справу в апеляційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.99 -101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що ліквідатором ТОВ "Ютісі Приватхозторг" не було дотримано вимог, передбачених ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство, визнання боржника банкрутом та обґрунтовано припинив провадження по справі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 прийнята у відповідності до фактичних обставин і вимог Закону і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Ютісі Приватхозторг" Сіцькової О.В. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 904/1491/15 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.