ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 908/5093/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Васищака І.М., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.02.16у справі№908/5093/15господарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Левел"доДержавного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левел" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" (з врахуванням уточнення позовних вимог) 39707,37грн. основного боргу, 28327,97грн. інфляційних, 2299,93грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.15 (суддя Сушко Л.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зубченко І.В., суддів: Попкова Д.О., Радіонова О.О.), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Левел" 39707,37грн. заборгованості, 2175,91грн. 3% річних, 28327, 97грн. інфляційних. Судові акти обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому позивачем послуг за договором №01/06 від 04.06.13.

Не погодившись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, припинити провадження у справі. Скарга обґрунтована тим, що в договорі строк оплати не визначений, позивач вимогу про оплату не пред'являв, рахунок не є такою вимогою в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), отже строк для здійснення оплати не настав, і, відповідно, відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних. Крім того, умовами п.4.2 договору передбачено оплату послуг у випадку прийняття позитивного рішення з розгляду апеляційної скарги у розмірі 1% від суми збереженого доходу, а оскільки остаточний розгляд справи буде здійснюватися касаційною інстанцією, невідомо, чи отримає відповідач економічну вигоду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 04.06.13 між Державним підприємством "Мелітопольський завод "Гідромаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левел" (виконавець) був укладений договір про надання юридичної допомоги №01/06 (договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання юридичної допомоги в представництві інтересів замовника в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді по апеляційній скарзі замовника на постанову Запорізького окружного адміністративного суду №0870/8017/12 від 15.11.12.

За виконання зобов'язань, передбачених п. 1.1 договору, замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 3000грн. У випадку прийняття позитивного рішення з розгляду апеляційної скарги Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 1% від суми збереженого прибутку (п.4.1, 4.2).

Позивачем надано послуги, визначені у договорі №01/06 від 04.06.13, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.10.13.Зазначений акт підписаний сторонами без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору та прийняття відповідачем цих послуг.

На цій підставі судами задоволені позовні вимоги. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки судів про необхідність стягнення 3000 грн. на підставі п.4.1 договору, оскільки сплата цієї суми не ставиться у залежність від результатів розгляду адміністративної справи.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що оскільки в договорі строк оплати не визначений, а позивач вимогу про оплату не пред'являв (рахунок не є такою вимогою в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України), отже строк для здійснення оплати не настав. Так, відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Тому судами 3000 грн. стягнуто правомірно, і судові акти у цій частині підлягають залишенню без змін.

Щодо стягнення решти суми заборгованості (39707,37-3000) 36707,37грн. та всіх фінансових нарахувань, то суд касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Як встановлено судами, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.12 по справі № 0870/8017/12 позовні вимоги Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" задоволені частково. Визнані противоправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 23.07.12 за №№0000051540, 0000061540 та частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.07.12 за №0000031540, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.13 задоволено апеляційну скаргу Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш". Постанову Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0870/8017/12 від 15.11.12 скасовано частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000041540 від 23.07.12, яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з ПДВ, у розмірі 5470737,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2735368,50грн. та №0000031540 від 23.07.12 щодо зменшення відповідачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 5302428,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 36707,37 грн. заборгованості, на підставі п.4.2 договору, суди виходили з того, що за результатами розгляду апеляційної скарги прийняте позитивне рішення, яке призвело до збереження доходу відповідача у розмірі 5470737,00грн.

Втім, такі висновки є передчасними, оскільки станом на момент винесення оскаржуваної постанови, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.13 та постанова Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0870/8017/12 вже були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.16, справа направлена на новий розгляд. Тому не існувало суми, з якої можна обчислити 1%. Тобто, сума 36707,37 грн. є недоведеною наразі. Суди на це уваги не звернули. Відтак, судові акти в цій частині підлягають скасуванню.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то судові акти в цій частині також не можна визнати законними, оскільки вищевказані фінансові нарахування нараховувалися на повну суму (39707,37 грн.), в той час, як могли нараховуватися лише на 3000 грн.

За таких обставин ухвалені у справі судові акти в частині стягненні 36707,37 грн. заборгованості, 2175,91 грн. 3% річних, 28327,97 грн. інфляційних підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду (судові акти в частині стягнення 3000 грн. підлягають залишенню без змін).

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" задовольнити частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.15 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.16 у справі №908/5093/15 залишити без змін в частині стягнення 3000 грн. заборгованості. В решті рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.15 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.16 у справі №908/5093/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. М. Васищак

В.І. Студенець