ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 904/9211/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постановувід 18.02.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9211/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області простягнення 21 883, 37 грн, у судове засідання прибув представникпозивачаСаєнко І.М. (дов. від 05.01.2015 б/н),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області з позовом про стягнення (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) 13078,00 грн основного боргу за договором поставки, 3% річних у розмірі 1051,25 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 7740,69 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 (суддя Р.Новікова) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення 1051,25 грн 3% річних, 7740,69 грн інфляційних втрат, а також 3556,55 грн витрат на послуги адвоката; провадження у справі щодо основної суми боргу у розмірі 13078,00 грн припинене.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (колегія суддів: О. Виноградник, О. Джихур, Г. Дмитренко) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 залишене без зміни. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на послуги адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 3500,00 грн.

Судові рішення мотивовані наступним.

19.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" (постачальник) та Державною податковою службою у Дніпропетровській області (замовник) підписаний договір про постачання товарів № 402650 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 18.03.2014 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №160 утворена Державну фіскальну службу, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Наказом Державної фіскальної служби України від 26.08.2014 №77 "Про затвердження положень про територіальні органи Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області" затверджено Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Враховуючи вказане, Державна фіскальна служба України у Дніпропетровській області є правонаступником Державної податкової служби у Дніпропетровській області в частині виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику комп'ютерну техніку та товари виробичо-технічного призначення (далі - Товар), а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору загальна вартість цього договору складає 13078,00 грн, у тому числі ПДВ.

За приписами пункту 2.3 Договору замовник проводить оплату у розмірі 100% від суми, наведеної в пункті 2.2 цього договору, прямим банківськими переказом на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів від дати повної поставки постачальником товару у разі наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника.

На виконання умов Договору позивач 19.12.2012 поставив відповідачу товар загальною вартість 13078,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №R-402650 від 19.12.2012, довіреністю №653189/34 від 19.12.2012 та специфікацією на постачання товару від 19.12.2012. Вказані документи підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

З огляду на положення пункту 2.3 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість поставленого товару в строк до 26.12.2012 (включно).

Відповідач належним чином своїх зобов'язань з оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 13078,00 грн.

Вказана заборгованість погашена відповідачем після порушення провадження у справі, а саме - 12.11.2015, що підтверджується платіжним дорученням №1711_ВС024 від 05.11.2015.

Враховуючи вказане, з огляду на положення пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, провадження у справі в частині основного боргу підлягає припиненню.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення інфляційних витрат у розмірі 7740,69 грн за період з січня 2013 року по червень 2015 року та 3% річних у розмірі 1051,25 грн за період з 27.12.2012 по 31.08.2015.

Розрахунок 3 % є обґрунтованим. Водночас, розмір належної до стягнення суми інфляційних втрат становить суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем, однак суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача, з огляду на що, вимоги позивача про стягнення 7740,69 грн є обґрунтованим.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення провадження у частині основного боргу та необхідність присудження до стягнення заявлених сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Разом з тим, щодо доводів відповідача про те, що останнім вчинені всі дії щодо оплати за Договором, яку своєчасно не здійснило Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, апеляційним господарським судом зазначено, що такі посилання не приймаються, з огляду на положення ч. 2 ст. 617 ЦК України (відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання).

Водночас, присудження до стягнення місцевим господарським судом 3556,55 грн витрат на послуг адвоката мотивоване таким.

На підтвердження наданих адвокатських послуг позивач надав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0610 від 16.10.1995; договір про надання правової допомоги в господарському процесі від 08.06.2015; ордер серії ДП №51/000042 від 08.06.2015; платіжне доручення №4451 від 19.08.2015.

У пункті 4.1.2 договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 08.06.2015 сторони узгодили, що вартість послуг адвоката становить 15% від загальної суми позовних вимог. Зазначеним пунктом також визначено, що вартість послуг адвоката становить 3556,55 грн.

Заявлена до стягнення з відповідача сума судових витрат на послуги адвоката - 4090,38 грн, визначена як 15% від суми основного боргу за договором поставки, 3% річних, суми інфляційної складової, судового збору та витрат на оплату послуг адвоката. Однак витрати на оплату послуг адвоката не входять до складу ціни позову. Таким чином, позивач неправомірно включив суму в розмірі 3556,55 грн до ціни позову при розрахунку суми адвокатських послуг.

Враховуючи вказане, сума адвокатських послуг, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3556,55 грн.

Апеляційним господарським присуджено до стягнення витрат на послуги адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 3500,00 грн, з посиланням на таке.

Пунктом 4.3.2 договору про надання адвокатської допомоги встановлено, що за надання правової допомоги на стадії апеляційної (другої) інстанції господарського процесу по врегулюванню господарського спору, відповідно до п.4.1 цього договору, "замовник" (позивач) оплачує "виконавцю" (адвокату) середню величину суми прогресивної процентної ставки, що становить 22,5% від суми, яка оспорюється учасниками господарського процесу в апеляційному порядку, але не менше 7000 грн.

Відповідач оскаржує рішення в частині стягнення 8791,94 грн, а позивач просить стягнути 7000 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки сума витрат на послуги адвоката майже дорівнює оскаржуваній сумі позовних вимог, тобто, сума витрат явно неспіврозмірна з оскаржуваними позовним вимогам, та враховуючи те, що у суді апеляційної інстанції проведені два судових засідання, а адвокатом підготовані та подані до апеляційного господарського суду лише відзив на апеляційну скаргу та заява про розподіл судових витрат, то розмір витрат на послуги адвоката у апеляційній інстанції слід зменшити вдвічі, тобто до 3500,00 грн.

Отже, з огляду на вказане, апеляційний господарський суд стягнув 3500,00 витрат за послуги адвоката у суді апеляційної інстанції.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, відповідач посилається на затримку з невідомих причин Головним Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснення оплати за Договором, а також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не наведені мотиви розумності присуджених до стягнення сум витрат на адвокатські послуги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

У листі від 30.11.2015 Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області зазначає, що казначейством не здійснена оплата за Договором (платіжне доручення від 19.12.2012), оскільки при проведенні видатків органи казначейства в першу чергу та у стислі терміни забезпечуються виконання захищених статей видатків, до яких придбання пристрою за Договором не входить.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вказане, застосування судами відповідальності до відповідача за неналежне виконання зобов'язань з оплати за Договором є правомірним.

Водночас, щодо присудження до стягнення судами витрат з оплати послуг адвоката, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

На підтвердження оплати послуг адвоката, позивачем надані копії платіжних доручень: № 4451 від 19.08.2015 на суму 4090,35 грн - за надання послуг адвоката у суді першої інстанції; № 6613 від 29.01.2016 на суму 7000,00 грн - за надання послуг адвоката у апеляційному господарському суді.

Вказані копії платіжних доручень завірені відтиском печатки позивача та підписом без зазначення прізвища особи, яка завірила відповідні копії.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються до господарського суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Згідно з п.5.27 "ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Отже, вказані копії платіжних документів не завірені у відповідності до вимог законодавства. При цьому, призначенням платежу за платіжним дорученням № 4451 від 19.08.2015 визначено "по дог-ру от 08.07.15", за платіжним дорученням № 6613 від 29.01.2016 визначено "за надання правової допомоги в господарському процесі від 07.06.15", однак укладений між сторонами договір про надання правової допомоги у господарському процесі датований 08.06.2015.

Враховуючи вказане, присудження до стягнення судами попередніх інстанцій витрат на послуги адвоката є передчасним, з огляду на що судові рішення у цій частині слід скасувати.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу - 13078,00 грн у зв'язку з його оплатою, предметом апеляційного оскарження було рішення місцевого господарського суду у частині присудження до стягнення 1051,25 грн 3 % річних та 7740,69 грн інфляційних втрат. Враховуючи вказане, визначений сторонами у договорі про надання правової допомоги розмір вартості послуг адвоката - не менше 7 000 грн за апеляційну інстанцію, є неспіврозмірним із розміром позовним вимог, що були предметом апеляційного оскарження.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє у задоволені заяви позивача про розподіл судових витрат за послуги адвоката на стадії касаційної провадження, оскільки надане позивачем платіжне доручення № 19638 від 05.04.2016 на підтвердження оплати послуги адвоката, завірене не у відповідності до п.5.27 "ДСТУ 4163-2003", а у призначені платежу зазначено "по Договору…от 08/07/15", у той час як укладений між сторонами договір про надання правової допомоги у господарському процесі датований 08.06.2015. Крім того, визначена сторонами у цьому договорі плата за послуги адвоката у суді касаційної інстанції - не менше 8000 грн, є неспіврозмірною розміру позовних вимог, судові рішення в частині задоволення яких, є предметом касаційного оскарження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 у справі № 904/9211/15 скасувати в частині присудження до стягнення 3556,55 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 904/9211/15 скасувати в частині присудження до стягнення 3500,00 грн витрат на послуги адвоката у суді апеляційної інстанції.

У решті - рішення та постанову залишити без зміни.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на послуги адвоката у суді касаційної інстанції.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил