ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 904/6871/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Куровського С.В., Удовиченка О.С., за участю представників сторін:

ВАТ "Дніпромеханомонтаж" - Бочкаря Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Професіонал-І" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 у справі №904/6871/15 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж" до Приватного підприємства "Професіонал-І" про стягнення 231 115,79 грн за договором оренди, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі №904/6871/15 (головуючий суддя Воронько В.Д., судді Мартинюк С.В., Петренко Н.Е.) позов Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж" до Приватного підприємства "Професіонал-І" про стягнення 231 115,79 грн задоволено частково, стягнуто з ПП "Професіонал-1" на користь ВАТ "Дніпромеханомонтаж" 144 379 грн. 80 коп. основного боргу, 50 214 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 3 763 грн. 32 коп. 3% річних та 3 967 грн. 14 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 (колегія суддів: Е.В. Орєшкіна - головуючий, В.В. Прудніков, Л.П. Широбокова) апеляційну скаргу приватного підприємства "Професіонал-1" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі № 904/6871/15 залишено без змін.

Приватне підприємство "Професіонал-І" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ВАТ "Дніпромеханомонтаж", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2015 року ВАТ "Дніпромеханомонтаж" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Професіонал-1" 144 379 грн. 80 коп. основного боргу, 56 960 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 3 763 грн. 32 коп. 3% річних, 18 662 грн. пені, 7 350 грн. штрафу, пославшись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди будівлі виробничо-побутових приміщень №2 від 20.01.2006.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з ПП "Професіонал-1" на користь ВАТ "Дніпромеханомонтаж" 144 379 грн. 80 коп. основного боргу, 50 214 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 3 763 грн. 32 коп. 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що відповідач має зобов'язання перед позивачем з оплати за користування майном по липень 2015р., надав розрахунок заборгованості, факт отримання від позивача об'єкта оренди за договором оренди від 20.01.2006 відповідачем не заперечується та підтверджений підписаним сторонами актом приймання-передачі.

Частково стягуючи з відповідача інфляційні витрати, а саме, в сумі 50 214 грн. 03 коп., суди послались на те, що позивачем не враховано, що в липні 2015 року мала місце дефляція.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 7 350 грн. та пені в сумі 18 662 грн. суд першої інстанції послався на те, що за ст.231 ГК України, на яку послався позивач, встановлена відповідальність за порушення не грошових зобов'язань.

Однак, з такими висновками судів погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Дніпромеханомонтаж" (орендодавець) та ПП "Професіонал-1" (орендар) укладений договір оренди №2 від 20.01.2006 року (надалі - договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна - адміністративно-побутовий комплекс в м. Дніпродзержинську, по вул. Горобця 2 "б" загальною площею 700 кв. метрів.

Вступ орендатором до користування майном починається одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі майна (п.2.1 договору).

Факт отримання від позивача об'єкта оренди за договором відповідачем не заперечується та підтверджений підписаним сторонами актом приймання-передачі.

Згідно 3.1 договору орендна плата складає 1 500 гривень на місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендатор перераховує орендодавцю не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, орендну плату на розрахунковий рахунок, вказаний орендодавцем. З урахуванням специфіки виробничої діяльності орендатора, орендна плата за попередньою домовленістю з орендодавцем може здійснюватися шляхом поставки орендодавцю товарів, продукції, послуг, отриманих в результаті виробничої діяльності орендатора.

Договір діє з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року (п.9.1 договору).

У випадку відсутності за місяць до закінчення строку дії договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах (п.9.5 договору).

Додатковою угодою від 11.01.2007 року до договору сторони погодили, що строк його дії продовжується до 31.12.2007 року, орендна плата складає 3 000 грн. на місяць.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, після спливу зазначеного в договорі оренди строку, орендар продовжив користування об'єктом оренди, а орендодавець не висловив заперечень проти цього, тому відповідно ст. 764 Цивільного кодексу України строк дії договору був продовжений до 31.12.2008 року.

Додатковою угодою від 05.01.2009 року до договору сторони погодили, що строк його дії продовжується по 05.12.2009 року, а орендна плата складає 3 500 гривень на місяць.

Оскільки після спливу зазначеного строку орендар продовжив користування об'єктом оренди, а орендодавець не висловив заперечень проти цього, відповідно ст. 764 Цивільного кодексу України строк дії договору був продовжений до 05.12.2010 року.

В подальшому, строк дії договору був продовжений до 05.12.2011 року, до 05.12.2012 року, до 05.12.2013 року, до 05.12.2014 року, до 05.12.2015 року.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єкт оренди використовується відповідачем на момент пред'явлення позову і не повернутий позивачеві. Водночас, свої зобов'язання зі сплати орендної плати орендар виконав частково. Заборгованість відповідача перед позивачем за орендною платою станом на дату звернення до суду склала 144 379 грн. 80 коп.

У зв'язку з цим орендодавець звернувся з позовом про стягнення заборгованості, надавши розрахунок своїх позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду першої інстанції від 04.02.2014 у справі №25/5005/7410/2012 ВАТ "Дніпромеханомонтаж" визнане банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горба В.А.

Звертаючись з даним позовом в порядку ст.ст. 38,41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою повернення сум дебіторської заборгованості, ліквідатор ВАТ "Дніпромеханомонтаж" надав розрахунок суми основного боргу ПП "Професіонал-1" по орендній платі за період з січня 2006р. по липень 2015 в розмірі 144379,80 грн.

Однак, приймаючи рішення про задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача основний борг в повному обсязі, суд першої інстанції не встановив за який період виник цей борг.

При цьому, зазначивши про те, що свої зобов'язання зі сплати орендної плати орендар виконав частково, суд першої інстанції також не встановив, яка сума орендної плати була вже сплачена орендарем.

Так, в матеріалах справи міститься претензієя №1/11, з якою позивач звертався до відповідача 30.11.2011 та в якій було зазначено про порушення останнім умов договору оренди з 01.05.2010 року, у зв'язку з чим утворилась у відповідача заборгованість перед позивачем на суму 77400,00 грн.

Також, в листі (претензії) №1 від 17.01.2015 ВАТ "Дніпромеханомонтаж" вказав на те, що орендар не здійснював платежі з 01.12.2012р., в зв'язку з чим заборгованість відповідача по орендній платі по 01.01.2015 становить 113379,80 грн.

Зазначені претензії, які були додані позивачем до позовної заяви, суд першої інстанції не дослідив та не надав їм відповідної правової оцінки.

Крім того, суди не дослідили акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписки з банківських рахунків, наданих позивачем на підтвердження часткової сплати орендної плати.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказував про те, що з його боку всі домовленості за договором оренди виконано та сплачено заборгованість перед позивачем по квітень 2013, а відтак, залишок заборгованості на даний час складає 33000 грн.

Також, в своїх запереченнях відповідач посилався на те, що ним під час оренди було здійснено ремонт будівель та споруд за власні кошти і позивач частково зарахував вказані поліпшення в суму оренди.

Однак, суд першої інстанції не розглянув вказані доводи відповідача та не дослідив, чи була зарахована вартість виконаних робіт по поліпшенню об'єкту оренди до суми орендної плати.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 99,101 ГПК України, не скористався своїм правом щодо перегляду даної справи за правилами розгляду справ у суді першої інстанції, не дослідив у повному обсязі наявні в матеріалах справи докази та не надав їм належної правової оцінки.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення судами вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015, які прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України, підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Професіонал-І" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі №904/6871/15 скасувати.

Справу №904/6871/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області .

Головуючий: Білошкап О.В.Судді:Куровський С.В. Удовиченко О.С.