ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2016 року Справа № 904/5711/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Васищака І.М , Прокопанич Г.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.16у справі№904/5711/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаШтифурко Ю.І. (дов. від 20.05.14)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мілєва І.В., суддів: Кармазіна Л.П., Бондарєва Е.М.) позов ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України 1529844,46 грн., з яких: 662194,47 грн. - пеня, 49468,28 грн. - 3 % річних, 818181,71 грн. - інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.
За результатом апеляційного перегляду справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чимбар Л.В., суддів: Антонік С.Г., Чохи Л.В.) 10.02.16 прийняв постанову, якою зменшив належну до стягнення неустойку на 70% на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, скасувавши у відповідній частині рішення суду та відмовивши в позові у цій частині.
Не погоджуючись із судовими актами у частині зменшення пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.525, 549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.4, 42, 51, 83-84, 107-1111, 1119-11110 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в цій частині судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін. Відповідач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 27.12.13 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 188/14-ПР (далі - договір), на виконання якого позивачем у грудні 2014 року поставлений природний газ на загальну суму 9553398,52грн. Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений природний газ у грудні 2014р. не розрахувався вчасно, основний борг в сумі 9553398,52 грн. погасив лише 19.03.15.
Тому з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнуто 49468,28 грн. - 3 % річних, 818181,71 грн. - інфляційних втрат, правильність нарахування яких не є предметом оскарження.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 693602,91 грн. суд першої інстанції перевірив її розрахунок, здійснив перерахунок в бік зменшення та стягнув лише 662194,47грн. пені. Позивач (у своїй касаційній скарзі) визнає правильність обрахунку судом першої інстанції суми пені.
Апеляційний суд погодився із розрахунком, але дійшов висновку про необхідність зменшення суми пені на 70 % з огляду на наступне. Сума дебіторської заборгованості контрагентів відповідача становить 6527810000грн. Проведення антитерористичної операції в Луганській та Донецькій областях стало причиною невиконання контрагентами відповідача своїх обов'язків по оплаті виконаних поставок: одним із головних дебіторів товариства (ПАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського", що знаходиться в м. Луганську) не сплачено за поставлений товар, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість в сумі 63072488,40грн. Апеляційний суд при вирішенні питання про визначення розміру пені також врахував, що прострочка з боку відповідача мала місце незначний період часу (2,5 місяці), наразі зобов'язання виконане повністю, прострочення компенсовано стягненням інфляційних втрат в сумі 818181,71грн. та 3% річних в сумі 49468,28грн., а тому позивачу не завдано збитків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).
Таким чином, діюче законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом. При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання.
Зі змісту ч.3 ст.551 ЦК України вбачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити презумпцію співрозмірності неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. У даному випадку апеляційним судом правомірно враховано, що прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла через неможливість виконання відповідачем зобов'язання, внаслідок заборгованості контрагентів, а порушення строків було незначним, а також враховуючи те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, через що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про можливість скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 70%.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.16 у справі №904/5711/15 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді І. М. Васищак
Г. К. Прокопанич