ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 50/25-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Удовиченка О.С.,розглянувшикасаційну скаргу Міністерства оборони України,на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року,у справі№ 50/25-б Господарського суду міста Києва,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ЛІМ-Україна" (м. Київ),доДержавної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (м. Київ),провизнання банкрутом, -за участю представників: від Міністерства оборони України: Калюжний А.П. - представник (довіреність №220/832/д від 30.12.2015 року); від арбітражного керуючого: Пилипенко В.В. - особисто; від ТзОВ "Спецмехбуд 21": Фомін М.В. - представник (довіреність б/н від 12.04.2016 року); від Генеральної прокуратури України: Коркішко В.М. - представник (посвідчення №027484 від 25.07.2014 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року, за Заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ЛІМ-Україна" (далі за текстом - ТзОВ "Виробниче об'єднання "ЛІМ-Україна"), порушено провадження у справі № 50/25-б про банкрутство Державної установи "70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (далі за текстом - ДУ "70 Управління начальника робіт"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі № 50/25-б (суддя - Головатюк Л.Д.) продовжено процедуру санації боржника - ДУ "70 Управління начальника робіт" та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Пилипенка В.В.; затверджено план санації ДУ "70 Управління начальника робіт".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б (головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Разіна Т.І., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі № 50/25-б (з доданими до неї документами) повернуто скаржнику без розгляду по суті.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року (касаційну скаргу було повернуто на підставі п. 4) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), Міністерство оборони України повторно звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б, а справу повернути до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 року, згідно зі ст.ст. 53, 1114 ГПК України, процесуальний строк на подання касаційної скарги відновлено, касаційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.04.2016 року.

Представник Міністерства оборони України, в судовому засіданні, повністю підтримав доводи та вимоги наведені в касаційній скарзі, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б, а справу повернути до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник Генеральної прокуратури України, в судовому засіданні, повністю підтримав доводи та вимоги касаційної скарги Міністерства оборони України, просив касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник ТзОВ "Спецмехбуд 21", в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б - законною. Просив оскаржену ухвалу господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючий санацією Державної установи "70 Управління начальника робіт" - арбітражний керуючий Пилипенко В.В., в судовому засіданні проти, заявленої Міністерством оборони України, касаційної скарги заперечив, просив ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б залишити в силі.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Конституцією України, зокрема ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19, встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

За змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги, відмову в її прийнятті тощо вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

Колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року, за Заявою ТзОВ "Виробниче об'єднання "ЛІМ-Україна", порушено провадження у справі № 50/25-б про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №50/25-б продовжено процедуру санації боржника - ДУ "70 Управління начальника робіт" та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Пилипенка В.В. у справі на шість місяців до 04.05.2016 року, затверджено План санації, розроблений керуючим санацією і схвалений більшістю голосів членів Комітету кредиторів боржника на визначених умовах.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №50/25-б, з вимогою провадження у справі "закрити".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі № 50/25-б (з доданими до неї документами) повернуто скаржнику без розгляду по суті. Ухвала господарського суду мотивована тим, що Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва) 11.11.2015 року, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження. Клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги скаржником не подано. Також, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що до апеляційної скарги Міністерства оборони України не додано доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі (1218 грн.00 коп.). При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що Міністерством оборони України, за подання апеляційної скарги ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №50/25-б, сплачено судовий збір у розмірі 353 грн. 01 коп., виходячи з того, що при поданні Заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ДУ "70 Управління начальника робіт", заявником (ТзОВ "Виробниче об'єднання "ЛІМ-Україна") було сплачено 85 грн. 00 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат інформаційно-технічного забезпечення.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, Міністерство оборони України повторно звернулось з касаційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 50/25-б, справу повернути до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, ч.4 ст.51 ГПК України, та неправильне застосування пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір". За твердженням скаржника, в цьому випадку, господарський суд апеляційної інстанції мав керуватися пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Задовольняючи касаційну скаргу Міністерства оборони України частково, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається також на ухвали місцевого господарського суду, які оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду у випадках, передбачених ст. 106 ГПК України.

Підстави повернення апеляційної скарги заявнику без розгляду визначені ст.97 ГПК України.

Зокрема, на підставі п. 3) ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VІІІ від 22.05.2015 року, яким до Закону України "Про судовий збір" було внесено зміни, зокрема щодо розміру ставок судового збору. Згідно п.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4) ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За приписами ст.51 ГПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом, оскаржувана (в апеляційному порядку) ухвала Господарського суду міста Києва у справі №50/25-б про затвердження Плану санації, прийнята 03.11.2015 року та, відповідно до приписів ст. 93 ГПК України, останнім днем її апеляційного оскарження є 09.11.2015 року.

При цьому, апеляційний господарський суд (в оскарженій ухвалі від 26.11.2015 року) дійшов до висновку про подання Міністерством оборони України апеляційної скарги (на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №50/25-б від 03.11.2015 року) з порушенням строку, встановленого ст.93 ГПК України, без Клопотання про відновлення такого строку, в порядку ст.53 ГПК України. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції виходив з дати вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва, проставленої працівниками апарату місцевого господарського суду на першому аркуші апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Однак, вказана позиція апеляційного господарського суду не узгоджується з приписами ст.51 ГПК України.

Проте, Київський апеляційний господарський суд, при прийнятті оскарженої ухвали від 26.11.2015 року, вищенаведене не врахував та не встановив фактичної дати звернення Міністерства оборони України з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №50/25-б від 03.11.2015 року.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на таке.

За приписами ч.2 ст. 97 ГПК України, про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала. При цьому, ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство (ч.2 ст.86 ГПК України). Проте, апеляційний господарський суд, встановивши підставами для повернення апеляційної скарги Міністерства оборони України: пропущений строку на подання апеляційної скарги без клопотання про його поновлення та сплату судового збору не у встановленому порядку та розмірі, - при прийнятті оскарженої ухвали від 26.11.2015 року, керувався п. 2) ст.97 ГПК України, яким передбачено повернення апеляційної скарги без розгляду з підстав не надання скаржником доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Відповідно до ст.11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно ч.1 ст. 11110 ГПК України, підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

Таким чином, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, порушення апеляційним господарським судом приписів ст. 51 ГПК України, не встановлення фактичної дати звернення Міністерства оборони України з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №50/25-б від 03.11.2015 року, враховуючи приписи ч.4 ст.97 ГПК України, може призвести до порушення законних та охоронюваних прав скаржника, як учасника судового процесу у цій справі.

На підставі наведеного, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування оскарженої ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у цій справі, з передачею справи №50/25-б (в частині розгляду питання щодо прийняття до провадження апеляційної скарги Міністерства оборони України від 09.11.2015 року на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №50/25-б) на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

При розгляді апеляційної скарги Міністерства оборони України (на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №50/25-б), апеляційному господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно фактичні обставини справи, зокрема щодо дати звернення Міністерства оборони України з апеляційною скаргою, правильно застосувати норми процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року у справі № 50/25-б скасувати.

3.Справу № 50/25-б, в частині розгляду питання щодо прийняття до провадження апеляційної скарги від 09.11.2015 року (на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі №50/25-б) Міністерства оборони України, передати на розгляд Київському апеляційному господарському суду.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

Судді О.В. Білошкап

О.С. Удовиченко