ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 915/1155/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Адміністрація морських портів України"напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Миколаївської області від 15.09.2015у справігосподарського суду Миколаївської області №915/1155/15за позовомдержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доприватного підприємства "Морське агентство - Ніка"простягнення 1 080,41 дол. США,

за участі представників сторін:

від позивача - Скоропуд І.В.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

30.06.2015 державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії звернулися до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Морське агентство - Ніка" 1 080,41 доларів США, що на день подання позову відповідно до курсу НБУ складає 22 900,50грн. Позовні вимоги із посиланням на ст.22 Закону України "Про морські порти України", ст.ст.85, 132 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.197 Податкового кодексу України, обгрунтовані тим, що судно VF TANKER-13 не здійснювало міжнародні перевезення, оскільки перевозило вантаж не в іноземний порт, а в нейтральні води, відтак надані приватному підприємству "Морське агентство - Ніка" послуги не можуть бути звільнені від оподаткування.

Приватне підприємство "Морське агентство - Ніка" заперечуючи проти задоволення позову, стверджували, що судно VF TANKER-13, агентуванням якого вони займалися, здійснювало саме міжнародне перевезення, відтак обов'язок зі сплати ПДВ, нарахованого за рахунком №00082183 від 02.04.2015 у них не виник.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.09.2015 (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін 22.12.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Ярош А.І., Головей В.М., Лисенко В.А.) у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі державне підприємство "Адміністрація морських портів України" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 25.05.2007 між ДП "Миколаївський морський торговельний порт", правонаступником якого є ДП Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії (Порт) та ПП "Морське агентство-Ніка" (Агент) укладено договір №37-с (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого Порт по можливості надає послуги згідно письмових заявок Агента по обслуговуванню суден, які прямують в ДП "ММТП" або проходять транзитом, а Агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника.

Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 договору Порт (Адміністрація) зобов'язався надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом; надавати по можливості і за заявками Агента інші послуги з оформлення рахунків відповідно до діючих тарифів.

Пунктом 2.2 договору встановлено обов'язок Агента надавати Порту Заявку на підхід судна", "Заявку на постановку судна на зовнішній рейд Порту", "Інформацію для виставлення рахунку", які є невід'ємною частиною договору і Підхідні нотіси у термін, передбачений "Зводом звичаїв Миколаївського морського порту"; отримувати від Порту попередні рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з Порту.

Відповідно до пункту 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 23.12.2013 №7) Агент зобов'язався одержувати в Адміністрації попередні рахунки на передоплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків виконувати за добу до відходу судна з порту. Остаточні розрахунки за послуги здійснити до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. Оплату рахунків здійснювати в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків у наступному порядку: - за портові збори по суднам, що плавають під іноземним прапором - у доларах США, а під прапором України - в національній валюті України.

Згідно з п.3.2 договору (у редакції додаткової угоди від 19.12.2014 №11) перерахунок сум портових зборів у доларах США в гривні або навпаки здійснюється по курсу Нацбанку України на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту - на дату закінчення вантажних робіт.

Суди попередніх інстанцій установили, що 04.01.2015 до морського порту Миколаїв, який підпорядкований Адміністрації, зайшло іноземне судно VF TANKER-13 без вантажу на борту з Кавказу (Росія), що підтверджується генеральною декларацією, а 05.01.2015 зазначене судно вийшло з цього порту з вантажем на борту, що підтверджується вантажним маніфестом.

У період перебування зазначеного судна в порту, Адміністрацією було здійснено операції по його обслуговуванню, за що виставлено рахунки відповідачу на сплату обов'язкових платежів без врахування податку на додану вартість, які ПП "Морське агентство - Ніка" сплатили у повному обсязі.

У квітні 2015 року позивачем донараховано суму ПДВ, начислену на оплачені портові збори за суднозаходи під агентуванням відповідача. А 02.04.2015 Адміністрація виставила Агенту рахунок №00082183 на оплату спірної суми 1 080,41 доларів США.

Предметом цього судового розгляду є вимоги Адміністрації до Агента про стягнення податку на додану вартість, донарахованого на портові збори, в силу відсутності підстав для застосування пільг.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.22 Закону України "Про морські порти" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Згідно зі ст.85 Кодексу торговельного мореплавства під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 визначено, що ставки портових зборів для суден встановлюються залежно від напрямків плавання судна -у "закордонному плаванні" або у "каботажному плаванні".

Положеннями пункту 1.13 цього Порядку визначено, що податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що відповідно до пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами. За змістом же підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до ч.2 ст.134 Кодексу торговельного мореплавства документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

Пунктом 54 статті 4 Митного кодексу України визначено, що судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

Статтею 9 Митного кодексу України визначено, що митною територією є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Таким чином, судна, які розвантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами митної території України, з оформленням відповідних маніфестів, є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції установили, що судно VF TANKER-13 перетинало державний кордон України з оформленням відповідних документів з відмітками органів митного контролю. На вантажі, які перевантажувались у нейтральних водах, оформлювались вантажні маніфести, декларації, які були прийняті митним органом, що є підтвердженням здійснення саме міжнародних вантажів.

Зазначене підтверджується також і тим, що під час нарахування портових зборів судну, що агентувалось відповідачем, Адміністрація використала ставки портових зборів, встановлені для суден міжнародного перевезення.

Більше того, із наявного у матеріалах справи листа Державної фіскальної служби України від 21.12.2015 №28324/6/99991903-02-15 убачається, що перевантаження (вивантаження) вантажу з одного судна на інше у нейтральних водах та з перетином державного кордону є частиною міжнародного перевезення вантажу, тому не обкладається ПДВ. Цим листом відкликано лист ДФС від 07.08.2015 №16744/6/99-99-19-03-02-15 щодо оподаткування ПДВ у загальному порядку морських перевезень вантажів у нейтральних водах Чорного моря, на який посилався позивач під час розгляду справи.

Надавши належну правову оцінку наявним матеріалам справи, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обргунтованого висновку про те, що перевантаження вантажу у нейтральних водах є частиною договору міжнародного перевезення вантажу, а судна із цим вантажем мають статус суден, які здійснюють міжнародне перевезення. Відтак учасники цього перевезення перебувають у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу, внаслідок чого судновласники через своїх агентів не сплачують ПДВ за спожиті ними послуги, які оплачуються у складі портових зборів у відповідності до п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки обох судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Миколаївської області від 15.09.2015р. у справі № 915/1155/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЖ.О. Корнілова