ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 910/9292/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Чернова Є.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргиМіністерства оборони Українинапостанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015у справігосподарського суду міста Києва №910/9292/15за позовомМіністерства оборони УкраїнидоДочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт"простягнення 10 919,74грн.,за участю представників сторін:

від відповідача - Марченко І.І.,

від інших сторін - Гудим Л.Я.,

У С Т А Н О В И В:

10.04.2015 Міністерство оборони України звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" заборгованості за договором комісії про відчуження та реалізацію військового майна (на внутрішньому ринку) від 27.12.2012 №290/2/153-12вр у розмірі 10 919,74 грн., у тому числі 7 723,62грн. основного боргу, 418,35грн. 3% річних, 2 777,77грн. збитків від зміни індексу інфляції. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що грошова сума, яку ДП Державної компанії з експорту та імпорту продукції послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" зобов'язалися перерахувати Міністерству оборони України від виконання його доручення, є меншою, ніж передбачена пунктом 5 Додатку 2 до договору комісії.

Дочірнє підприємство Державної компанії з експорту та імпорту продукції послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" заперечуючи проти позовних вимог стверджували, що сума коштів, перерахованих ними Мінітерству оборони України за кожну одиницю майна є не меншою, ніж його вартість, визначена у звіті та зафіксована у додатку до договору, тому ними дотримано умови договору комісії. Зазначали, що не змогли належним чином виконати умови договору, оскільки сторонами не було досягнуто згоди стосовно продовження терміну дії договору комісії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін 18.01.2013 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Зубець Л.П., Мартюк А.І., Тищенко А.І.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи недоведеністю у відповідача зобов'язання щодо сплати заборгованості у відповідному розмірі та нарахованих на неї інфляційних втрат і 3-х % річних.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, а справу направити для нового розгляду. Заявник зазначав, що розрахункова вартість реалізованого відповідачем майна повинна була обчислюватись виходячи з вартості майна, визначеної Звітом про незалежну оцінку майна, а також відповідати умовам пункту 4.3 договору комісії та пункту 5 зведеної відомості Додатку №2 до цього договору.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів частково погоджується з доводами заявника та приходить до висновку про скасування постанови від 18.01.2016 та рішення від 23.06.2015 з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2012 між Міністерством оборони України (комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" (комісіонер) було укладено договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна (на внутрішньому ринку) №290/2/153-12вр. За умовами цього договору комітент доручає комісіонеру, а останній бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать договору, та виконати від свого імені в інтересах та за рахунок комітента договір з покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України на умовах EXW - військова частина А4559 (смт Оржів), відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року) на внутрішньому ринку згідно зі специфікацією майна, яке передається позивачем відповідачу для реалізації покупцю.

Загальна сума договору, за яким позивач передає для реалізації комісіонеру майно, визначена сторонами у розмірі 4 697 014,32грн. (п.4.1 договору).

Відповідно до умов пункту 5.1 договору за виконання доручення за цим договором відповідач із коштів, що перераховані покупцем, отримує комісійну плату, розмір якої становить 4,32% від загальної суми коштів, отриманих відповідачем від покупця за реалізоване майно.

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що кошти, отримані відповідачем від реалізації покупцю майна, з виключенням комісійної плати, ПДВ, який включається до ціни реалізації майна, та документально підтверджених сум витрат, понесених відповідачем при організації реалізації покупцю майна за договором (у розмірах, узгоджених з позивачем), протягом п'яти робочих днів з дати підписання актів прийому-передачі майна від позивача відповідачу перераховуються у гривнях на рахунок позивача.

06.06.2013 згідно акту прийому-передачі позивачем на виконання зобов'язань за договором було передано відповідачу 5 одиниць спецвиробів. Цієї ж дати зазначене майно на загальну суму 705 400,78грн. було передано за актом приймання-передачі державному підприємству "Шепетівський ремонтний завод".

30.05.2013 відповідачем було перераховано на рахунок державної казначейської служби України 554 360,67грн., що на думку позивача менше на 7 723,62грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором комісії.

Згідно зі ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Положеннями частини 3 статті 1012 ЦК України визначено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ст.1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи рішення попередніх судових інстанцій у межах повноважень розділу XX-I ГПК України, касаційна інстанція виходить із того, що відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Як убачається зі змісту пункту 4.3 договору комісії №290/2/153-12вр від 27.12.2012 грошова сума, яку комісіонер зобов'язується перерахувати комітенту від виконання його доручення, повинна бути не меншою, ніж передбачено у п.5 додатку №2 до цього договору. Очікувані надходження коштів на рахунок позивача повинні становити 110,77% від суми договору, а саме ринкової вартості майна за висновками звіту про оцінку майна. Тому, як обгрунтовано стверджував позивач, за реалізоване майно покупцю, відповідач зобов'язаний був йому перерахувати кошти у розмірі 562 084,29грн.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд, із висновками якого погодилася апеляційна інстанція, обмежився лише порядком розрахунків, передбачених пунктом 5.5 договору комісії, залишивши поза увагою та відповідної правової оцінки пункту 4.3. договору, згідно з яким грошова сума, яку комісіонер зобов'язується перерахувати комітенту від виконання його доручення, повинна бути не меншою, ніж передбачено у п.5 додатку №2 до цього договору, що призвело до недостатньо обгрунтованих рішень.

Виходячи з викладеного та повноважень касаційної інстанції, установлених ст.111-9 ГПК України, постанова від 18.01.2016 та рішення від 23.06.2015 підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/9292/15 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЄ.В. Чернов