ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 910/5161/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.12.2015 р. (суддя: Морозов С.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. (судді:Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.)у справі№910/5161/15-г господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"простягнення 36 840 грн. 00 коп. за участю представників: від позивачаГайдамащук О.В., довіреність №16/07 від 06.01.2016 р.від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Провідна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування") про стягнення страхового відшкодування в сумі 36 840 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2015 р. у справі №910/5161/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р., припинено провадження у справі в частині стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" суми страхового відшкодування в розмірі 19 114 грн. 39 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи вказані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що за висновками проведеної судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, складає 19 114 грн. 39 коп.

При цьому, до прийняття рішення у справі №910/5161/15-г відповідачем було самостійно добровільно сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 24 172 грн. 80 коп.

У зв'язку з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами припинено провадження у справі в частині стягнення 19 114 грн. 39 коп. на підставі пп. 11 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 17 725 грн. 61 коп.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р., а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 12 667 грн. 20 коп. та припинити провадження в частині стягнення 24 172 грн. 80 коп.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вважає, що його вимоги мають бути задоволені у межах суми фактичних витрат позивача по сплаті страхового відшкодування, тобто в розмірі 36 840 грн. 00 коп.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.03.2016 р.

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

У судове засідання 14.03.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №910/5161/15-г є позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 840 грн. 00 коп.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, вказану шкоду було заподіяно страхувальнику в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.09.2014 р. у місті Харкові по вул. Пушкінській.

Відповідно до складеного позивачем страхового акту №2300057718 від 13.10.2014 р. та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, склав 36 840 грн. 00 коп. Вказану вартість ремонту автомобіля також було підтверджено рахунком-фактурою №BS-0000385 від 22.09.2014 р., виставленим Приватним підприємством "БС-Сервіс".

За таких обставин, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 36 840 грн. 00 коп., за платіжним дорученням №0046518 від 14.10.2014 р.

Одночасно, цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди було застраховано відповідачем за полісом №АІ/6739530, діючим станом на 17.09.2014 р (ліміт за шкоду майну - 50 000 грн. 00 коп., франшиза - 0 грн. 00 коп.).

Зважаючи на це, позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення завданих йому збитків в розмірі 36 840 грн. 00 коп., що становлять суму страхового відшкодування сплаченого позивачем на підставі договору добровільно страхування наземного транспорту №06/6754823/1012/13 від 12.11.2013 р.

Однак, відповідач не сплатив позивачу зазначену суму, внаслідок чого між сторонами виник спір, що розглядається господарськими судами в межах даної судової справи.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідач не погоджується саме з розміром заявлених позовних вимог, оскільки вважає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля була визначена без урахування коефіцієнту його фізичного зносу.

Так, відповідачем було замовлено визначення відповідного коефіцієнту у незалежного оцінювача, яким було встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля склав 0,58.

Таким чином, на думку відповідача, сума страхового відшкодування з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становить 24 172 грн. 80 коп. Дана сума була сплачена відповідачем позивачу до прийняття судового рішення у цій справі.

В свою чергу, з метою встановлення достовірності зазначеної позивачем суми матеріального збитку, місцевим господарським судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз.

За результатами проведення експертизи експертом Береговим С.В. складено висновок №8417/15-54 від 09.11.2015 р., з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахування коефіцієнту фізичного зносу, складає 19 114 грн. 39 коп.

З огляду на це, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визначив, що розмір страхового відшкодування у даному випадку мав складати 19 114 грн. 39 коп., і, оскільки така сума була добровільно сплачена відповідачем до прийняття рішення у справі, припинив провадження в цій частині позовних вимог на підставі пп. 11 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в іншій частині заявлених позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій відмовили через їх безпідставність та необґрунтованість.

Проаналізувавши спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем та є предметом розгляду в межах даної судової справи, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Вказана правова позиція, зокрема, викладена і в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 р. у справі №3-165гс14.

Разом з цим, відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З системного аналізу наведених положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в згаданому законі розуміється шкода, оцінена насамперед страховою компанією.

В даному випадку ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" оцінювало шкоду та здійснило виплату страхового відшкодування у відповідності до договору добровільного страхування із своїм страхувальником.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що страховик виплативши страхове відшкодування набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах суми фактичних витрат страхувальника.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 15.04.2015 р. у справі №910/7163/14 та від 17.02.2016 р. у справі №6-2471цс15.

Однак, всупереч зазначеному, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що відповідач мав відшкодувати позивачу вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу в розмірі 19 114 грн. 39 коп., тобто в розмірі встановленому у висновку судової автотоварознавчої експертизи.

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає вказану позицію місцевого та апеляційного господарських судів необґрунтованою, оскільки згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні у справі докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. В свою чергу, висновок експерта є одним з доказів у справі та має досліджуватись разом з іншими доказами.

При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, зважаючи на вищевикладені приписи чинного законодавства, оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню, а справа №910/5161/15-г передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі чого встановити розмір фактичних витрат позивача, понесених на здійснення страхового відшкодування, і, в залежності від встановлених обставин, вірно застосувати правові норми, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 р. у справі №910/5161/15-г скасувати.

Справу №910/5161/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк