ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 910/13023/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. (суддя Грєхова О.А.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. (судді: Баранець О.М., Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.) у справі№910/13023/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЦІЯ-ЛТД" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 простягнення 19 623 грн. 80 коп., розірвання договору та повернення майна за участю представників: від позивача Локтіонов А.М., довіреність б/н від 04.11.2015 р.; Пампуха Л.О., довіреність б/н від 15.01.2016 р. від відповідача ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 25.05.1999 р. Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі №910/13023/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЦІЯ-ЛТД" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а саме:

- стягнуто з відповідача на користь позивача 16 889 грн. 37 коп. боргу з оплати орендних платежів, 732 грн. 86 коп. пені, 59 грн. 66 коп. 3% річних, 1 941 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 4 263 грн. 00 коп. витрат із сплати судового збору;

- розірвано договір №210/19-14-5 від 01.01.2014 р.;

- зобов'язано відповідача повернути позивачу складське приміщення АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. у справі №910/13023/15 вищевказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Так, місцевий та апеляційний господарські суди, зокрема, визнали, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів. Вказане порушення грошових зобов'язань стало підставою для стягнення з останнього сум основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також розірвання договору оренди та повернення майна позивачу.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами рішеннями, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Свою правову позицію скаржник обґрунтовує тим, що за відсутності повного та всебічного встановлення всіх обставин справи господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЦІЯ-ЛТД" не є власником об'єкта оренди.

Крім того, на думку заявника, місцевим господарським судом порушено норми процесуального права щодо своєчасного та належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.03.2016 р.

Крім того, до початку судового розгляду відповідачем подано доповнення до касаційної скарги.

В касаційній скарзі відповідачем також заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норми вказаної статті та з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

У судове засідання 14.03.2016 р. з'явились представники позивача, а також відповідач особисто.

Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його касаційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, а також ОСОБА_2, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРЦІЯ-ЛТД" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №210/19-14-5, за умовами якого позивач надає відповідачу складське приміщення АДРЕСА_1.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в цей же день сторони підписали акт прийому-передачі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв відповідне складське приміщення.

Крім того, в процесі судового розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій досліджені умови вищевказаного договору та додаткових угод до нього, якими сторони, зокрема, врегулювали порядок передачі приміщення в оренду та внесення плати за користування ним.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з цим, в ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та умов п. 2.4.3. договору №210/19-14-5 від 01.01.2014 р. орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач належним чином не здійснив сплату орендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в сумі 16 889 грн. 37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати користування майном. Відповідачем даний факт не спростовано.

Зважаючи на це, господарські суди попередніх інстанцій задовольнили позов в частині стягнення 16 889 грн. 37 коп. основного боргу.

Крім того, враховуючи, що відповідачем порушено свої грошові зобов'язання за договором №210/19-14-5 від 01.01.2014 р., господарські суди попередніх інстанцій визнали, що боржник зобов'язаний сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Одночасно, керуючись приписами ст. 651, 782, 785 Цивільного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди, прийшли до висновку, що не внесення відповідачем орендної плати свідчить про істотність порушень ним договірних зобов'язань, а, отже, і про наявність підстав для розірвання договору та повернення орендованого майна позивачу.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такою позицією господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Форція-ЛТД" не є власником спірного майна та не могло передавати дане майно в оренду.

Однак, в процесі судового розгляду справи місцевий та апеляційний господарські суди не повно з'ясували обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а саме:

- не визначили, яке саме майно передавалось в оренду;

- не встановили у чиїй власності перебувало спірне майно на момент укладення договору оренди та на теперішній час;

- не дослідили чи володів позивач відповідним обсягом прав для передачі даного майна в оренду;

- не надали належної правової оцінки умовам договору №210/19-14-5 від 01.01.2014 р. щодо дії цього договору в часі;

- не провели аналізу строку дії договору з періодом часу, за який заявлено позовні вимоги.

Господарський суд касаційної інстанцій вважає дані обставини істотними для вирішення по суті спору у справі №910/13023/15.

Отже, задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій прийшли до передчасних висновків, зроблених за відсутності повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право,

зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, справа №910/13023/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі №910/13023/15 скасувати.

Справу №910/13023/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк