ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Справа № 922/3260/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М.суддівБондар С.В. (доповідач), Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" від позивача: Григораш К.М. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Харківської області від 10.08.2015 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року у справі№ 922/3260/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"доДержавного підприємства "126 Харківський автомобільний ремонтний завод"простягнення 395 917,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" (далі відповідач) про стягнення 395 917,67 грн., з яких 288 100 грн. - вартість переданих виробів - каток опорний 8.32.019 в кількості 43 штук та 107 817, 67 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що гарантами можуть виступати лише фінансові установи. Оскільки в спірній гарантії, що міститься в матеріалах справи та на яку посилається позивач відсутня третя особа - гарант (фінансова установа), підписана сторонами гарантія не є гарантією, в розумінні статті 546 ЦК України. Суди прийшли до висновку про те, що твердження позивача про неповернення відповідачем катків опорних 8.32.019 в кількості 43 штук та зобов'язання відшкодування їх вартості не доведено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов позивача.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

25.10.2010 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець ) було укладено договір № 44/2010 про надання послуг з ремонту спеціальної техніки (далі Договір (а.с. 77-81)).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги з виконання ремонту шасі спеціальної техніки позивача, які передаються в ремонт за номенклатурою у кількості та вартості, що визначена у додатку № 1 до Договору, а також виконувати роботи з Гарантійного обслуговування виробів протягом гарантійного терміну.

До матеріалів справи (а.с. 16) залучено гарантійний лист відповідача № 1/86 від 12.04.2011 року, в якому зазначено про те, що відповідач гарантує повернення до 01.06 катків опорних 8.32.019 в кількості 56 одиниць, які були передані від позивача відповідачу на відповідальне зберігання.

До матеріалів справи (а.с. 18) залучено акт прийму - передачі від 13.04.2011 року, згідно до якого відповідач здав, а позивач прийняв вироби -каток опорний 8.32.019 (давальницька сировина) в кількості 56 одиниць, згідно умов Договору.

До матеріалів справи (а.с. 17) залучено гарантійний лист відповідача № 39/201 від 16.06.2011 року, згідно до якого відповідач гарантує повернення протягом 2-х місяців з дати цього листа, катків опорних 8.32.019 в кількості 56 одиниць, які були передані від позивача відповідачу на відповідальне зберігання.

Згідно зазначених гарантійних листів позивачем було передано 112 шт. катків опорних 8.32.019.

В відзиві на позовну заяву (а.с. 75-76) відповідач зазначає, що 69 шт. катків опорних вже було повернуто разом з відремонтованою технікою позивачу, а 43 шт. опорних катків 8.32.019 відповідачу не передавалось.

До матеріалів справи (а.с. 14) залучено копію договору (який названий сторонами гарантією) від 10.02.2012 року. Згідно зазначеного договору відповідач бере на себе зобов'язання до 31.05.2012 року повернути позивачу майно (112 катків опорних 8.32.019) або еквівалент майна у гривні - 750 400 грн.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що при порушенні сплати боргу, на вимогу позивача відповідач повинен сплатити суму боргу (грошовий еквівалент майна у гривні) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (починаючи з термінів зазначених у гарантійних листах) та проценти, що нараховуються, як користування чужими коштами за аналогією закону в порядку ст. 1048 ЦК України.

Судами при розгляді справи не надано належної оцінки договору, який названий сторонами договором гарантії. В незалежності від назви договору суди, у даному випадку, повинні були з'ясувати природу укладеного договору гарантії та, з урахуванням зібраних у справі матеріалів, дати відповідь чи є договір гарантії складовою частиною Договору про надання послуг з ремонту спеціальної техніки.

Матеріали зібрані у справі містять протиріччя, які не були усунуті і яким фактично не було надано оцінки при розгляді даної справи, а саме: судами не з'ясоване питання чи було укладено між сторонами у справі договір відповідального зберігання спірного майна про який йдеться у гарантійних листах та відсутні документи які свідчать про вартість однієї одиниці майна.

Позивач посилається на ту обставину, що передав відповідачу майно у кількості 112 штук катків опорних 8.32.019, і про це майно йдеться у договорі гарантії, але згідно до акту від 13.04.2011 року відповідач передав позивачу 56 штук катків опорних 8.32.019, а тому договір гарантії не міг бути укладений по відношенню до 112 штук катків опорних 8.32.019, станом на 10.02.2012 року.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам необхідно з'ясувати питання: чи було укладено між сторонами у справі договір відповідального зберігання спірного майна про яке йдеться у гарантійних листах? Чи є спірне майно давальницькою сировиною позивача переданого відповідачу при виконанні Договору (№44/2010 від 25.10.2010 року)? Чи є договір гарантії складовою частиною Договору (№44/2010 від 25.10.2010 року)? Надати правову оцінку природи договору, якій сторони назвали гарантією. З'ясувати, чи дійсно спірне майно було передано позивачем відповідачу (при необхідності витребувати у сторін первинні бухгалтерські документи, які свідчать про підстави передачі 112 штук катків опорних 8.32.019 - відповідні довіреності на отримання спірного майна, товаро - транспортні та інші бухгалтерські документи, які можуть свідчити про здійснення відповідної господарської операції та вартості переданого майна).

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року прийняті у справі № 922/3260/15 скасувати.

3.Справу № 922/3260/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, в іншому складі суду.

Головуючий Б.М.Грек

Судді С.В.Бондар

В.І.Студенець