ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Справа № 916/4276/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Грека Б.М.,суддів:Бондар С.В., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Горьова Н.М.; відповідача - Шерстньова Н.В.;розглянувши касаційну скаргу Одеського національного економічного університету на постановуОдеського апеляційного господарського суду від12.10.2015та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід28.07.2015у справі № 916/4276/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії ІнфоксводоканалдоОдеського національного економічного університетупростягнення 568 831, 96 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського національного економічного університету про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 568 831, 96 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2014 порушено провадження у справі № 916/4276/14 за позовом ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Одеського національного економічного університету про стягнення 568 831, 96 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2014 позов задоволено у повному обсязі. Суд стягнув з Одеського національного економічного університету на користь ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" 568 831, 96 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та рішення Господарського суду Одеської області 03.12.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 28.07.2015 позовну заяву задоволено повністю. Суд стягнув з Одеського національного економічного університету на користь ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" 568 831, 96 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді Петров М.С., Ліпчанська Н.В.) від 12.10.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 та рішенням Господарського суду Одеської області від 28.07.2015, Одеський національний економічний університет подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду - частково, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" в розмірі 3 356, 70 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішеннях судів попередніх інстанцій не відповідають матеріалам справи, а самі судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Скаржник посилається на те, що господарськими судами не було виконано вказівок суду касаційної інстанції, не було перевірено наявності в діях відповідача саме порушення, пов'язаного з непроведенням повірки засобу обліку та як наслідок правових підстав для застосування до нього п. 5.14 Правил і проведення відповідного розрахунку. Крім того, позивачем додатково не були подані документи, що підтверджують порушення відповідачем строків повірки лічильника води.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 касаційну скаргу Одеського національного економічного університету прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2015. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2015, залишеного без змін, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2015, до закінчення їх перегляду в порядку касації.

ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" подало заперечення на касаційну скаргу Одеського національного економічного університету, в якій просило відмовити в її задоволенні, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 залишити без змін.

У засіданні суду, призначеному на 14.12.2015 оголошено перерву до 14.01.2016.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 13.01.2016 № 05-05/65 для розгляду касаційної скарги Одеського національного економічного університету на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 та на рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 зі справи № 916/4276/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Грек Б.М. - головуючий, судді Бондар С.В., Студенець В.І. (доповідач).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Одеський національний економічний університет 21.11.2013 звернувся до позивача з листом №105 з проханням розпломбувати лічильник у зв'язку з його неробочим станом для ремонту.

Згідно з актом демонтажу від 26.11.2013 №11030, представниками позивача було демонтовано лічильник у зв'язку з його неробочим станом та надано строк 15 діб для його встановлення після повірки.

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2014 між Одеським національним економічним університетом (замовник) та ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (учасник) укладено договір про закупівлю послуг з централізованого водопостачання за державні кошти № 30/14в та договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення за державні кошти № 30/14с, за якими виробник зобов'язався надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання (обробляння та розподіляння холодної питної води трубопроводами) та водовідведення стічних вод холодного та гарячого водопостачання, зливових, ненормативно-очищених стічних вод на об'єктах споживача.

Відповідно до акта № 134 від 10.06.2014 складеного в результаті проведення обстеження системи водопостачання гуртожитку №2 за адресою м. Одеса, вул. Олександра Невського, 51а, який належить споживачеві, встановлено що Одеським національним економічним університетом не було відремонтовано та проведено повірку лічильника.

На засіданні технічної комісії, яке було проведено 12.06.2014 та оформлено протоколом № 23, за несвоєчасне встановлення Одеським національним економічним університетом водолічильника після проведення робіт за його державною повіркою, вирішено, що за порушення п.5.14 Правил №190 від 27.06.2008, необхідно провести розрахунки за п.п. 3.3.,3.4. Правил №190 від 27.06.2008.

Дата початку безоблікового користування визначена постачальником як така, що настала через 30 днів з моменту складання акту демонтажу від 26.11.2013.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача складала 641 264, 82 грн та була зменшена після часткової сплати відповідачем до 568 831, 96 грн, про що відповідачу було направлено лист від 18.06.2014 № 3464/а.

Відповідач вважає, що позивачем розрахунок об'ємів водопостачання мав бути розрахований в період з 26.11.2013 по 26.01.2014 з урахуванням середньодобових витрат за попередні два розрахункові місяці, а в наступний час - до встановлення нового приладу обліку - на підставі водогосподарського балансу, який є невід'ємною частиною договору, у зв'язку з чим сума боргу повинна складати 3 356, 70 грн, в частині якої відповідач визнав позовні вимоги.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Одеського національного економічного університету про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 568 831, 96 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що у даному випадку, заміну засобу обліку мало бути проведено саме споживачем, а виробником в ході демонтажу здійснено розпломбування водоміру POVOGAS №99188298, про що зазначено в Акті №11030 від 26.11.2013. Відповідно до п. 5.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються. Отже, у будь-якому випадку, після встановлення нового або ремонту засобу обліку споживач мав звернутися до виробника для опломбування засобу обліку. До цього часу облік водокористування на підставі показників водоміру неможливий.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що факт наявності в діях відповідача саме порушення пов'язаного з непроведенням ремонту та повірки засобу обліку та як наслідок правових підстав для застосування до нього пункту 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України і проведення відповідного розрахунку підтверджується тим, що акти підписані представником споживача без зауважень та у подальшому не оскаржені, тобто споживач погодився з інформацією, викладеною у акті від 26.11.2013 року № 11030, щодо покладення на нього зобов'язання щодо встановлення повіреного лічильника у 15-ти денний термін, та з тим, що у випадку не встановлення повіреного лічильника у 15-ти денний строк, водокористування буде вважатися безобліковим, а витрати спожитої води при цьому будуть визначені з моменту демонтажу водоміру за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. До того ж, відповідач без заперечень та зауважень уклав з позивачем договори, зокрема, п.2.4.12, в частині згоди на те, що у випадку невиконання умов договору щодо заміни за свій рахунок у терміни, встановлені позивачем, приладу обліку води, водокористування буде вважатися самовільним та повинно бути сплачено згідно п.п.3.3, 3.4 Правил.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції у своїй постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не було з достовірністю встановлено причин виходу з ладу приладу обліку води та не надано належної правової оцінки п. 5.24 Правил та п. 2.4.15 договору та відповідно наявності правових підстав для їх застосування до спірних правовідносин.

Окрім того, встановивши, що згідно з протоколом № 23, підставою розрахунків за п.п. 3.3., 3.4. Правил №190 від 27.06.2008 було визначено порушення Одеським національним економічним університетом п.5.14 Правил №190 від 27.06.2008, судами попередніх інстанцій не було перевірено наявності в діях відповідача саме порушення пов'язаного з непроведенням повірки засобу обліку та як наслідок правових підстав для застосування до нього п. 5.14 Правил та проведення відповідного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій всупереч наведеній нормі не було встановлено зазначених обставин, що входять до предмета доказування у справі, а отже не виконано вказівок суду касаційної інстанції.

Так, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил).

Згідно з п. 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4 Правил).

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.18 Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Згідно з п. 5.24 Правил якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання.

Також пунктом 2.4.15 договору передбачено, що у разі виходу з ладу приладів обліку води з причин, що не залежать від споживача, останній зобов'язаний виконати їх заміну у порядку, передбаченому п. 2.4.13 даного договору, при цьому кількість відпущеної води та прийнятих стоків за період відсутності приладу обліку (але не більше двох місяців) визначається за середньодобовими витратами за попередні два розрахункові місяці. Наступне визначення об'ємів водопостачання здійснюється за нормами водопостачання на підставі водогосподарського балансу (додаток № 2) до встановлення приладів обліку.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки наведеним вище положенням Правил та договору, не спростували доводи відповідача щодо наявності правових підстав для застосування саме їх до спірних правовідносин, не перевірили обґрунтованість розрахунку Одеського національного економічного університету, здійсненого на підставі таких положень.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач без заперечень та зауважень уклав з позивачем договори, зокрема, п.2.4.12, в частині згоди на те, що у випадку невиконання умов договору щодо заміни за свій рахунок у терміни, встановлені позивачем, приладу обліку води, водокористування буде вважатися самовільним та повинно бути сплачено згідно п.п.3.3, 3.4 Правил.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином, судом апеляційної інстанції було взято до уваги одні положення умов договору, зокрема п. 2.4.12, проте не враховано інші - пункт 2.4.15, при цьому, не вказавши у зв'язку з чим суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин саме п. 2.4.12, а не п. 2.4.15 договору.

Окрім того, дійшовши висновку, що матеріалами підтверджено факт порушення відповідачем умов договору та Правил водокористування в частині несвоєчасної заміни водолічильника, який повинен був бути своєчасно повіреним згідно вимог чинного законодавства України в сфері водокористування після ремонту водолічильника POVOGAS -40 №99188298 або встановлення на об'єкті споживача іншого лічильника, яким його мало бути замінено, суди не перевірили та не відповідно не дали належної правової оцінки таким обставинам. А саме у зв'язку з чим було демонтовано лічильник споживача, у який строк мала бути здійснена його заміна, чи вважається таке споживання безобліковим в розумінні Правил водокористування, та відповідно яким чином мали розраховуватися кількість відпущеної води та прийнятих стоків за період відсутності приладу обліку.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеського національного економічного університету задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 у справі № 916/4276/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя Грек Б.М.

Судді: Бондар С.В.

Студенець В.І.