Постанова ВГСУ від 14.01.2016 року у справі №910/6286/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Справа № 910/6286/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Олейніков Є.В. - дов. від 25.05.15,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від02.11.15у справі№910/6286/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №65" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" простягнення 200396,35 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.01.16 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №65" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 150000 грн. боргу, 37871,67 грн. інфляційних втрат, 12524,68 грн. - 3 % річних. Позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №15/03-06 від 15.03.11 в частині перерахування йому коштів гарантійного фонду у розмірі 150000 грн. Позов обґрунтований приписами статей 526, 612, 625, 854 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.15 (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 150000 грн. боргу, 37871,67 грн. інфляційних втрат, 12524,68 грн. - 3 % річних. Господарський суд виходив з того, що спірний об'єкт був прийнятий в експлуатацію; що відповідач в порушення умов договору підряду від 15.03.11 не перерахував позивачеві заявлені до стягнення спірні кошти, строк оплати яких настав. Суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.15 (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. На його думку, суди невірно оцінили докази у справі та невірно установили обставини справи. Скаржник вважає недоведеним позивачем факт утримання генпідрядником сум гарантійного фонду у відповідності до умов договору та посилається на відсутність доказів такого. Товариство вважає, що строк позовної давності сплив.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.03.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" - генпідрядником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №65" - підрядником був укладений договір підряду №15/03-06. За умовами цього договору підрядник зобов'язався організувати та виконати повний комплекс робіт з використанням власного обладнання та матеріалів на будівництві об'єкта: "Павільйон "Овочі. Фрукти" та термінал "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції у м. Львів, Україна", а саме: земляні роботи, перелік та обсяг яких передбачений Комерційною пропозицією від 15.03.11 у терміни, що передбачені договором. Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що підрядник здійснює роботи, передбачені договором, та передачу генпідряднику в належний строк закінчених робіт, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи на умовах договору. Термін виконання робіт відповідно до пункту 2.1 договору (з урахуванням додаткових угод до договору) з 15.03.11 до 30.09.11. Договірна ціна становить 1367230,14 грн. (пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.11). Відповідно до пункту 4.1 договору генпідрядник упродовж 10 банківських днів з дати підписання договору перераховує єдиноразовий авансовий платіж у розмірі окремо погодженому сторонами, у т. ч. ПДВ, на банківський рахунок підрядника, за умови отримання коштів від замовника будівництва. Згідно з пунктом 4.2.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних генпідрядником форм № КБ-2в та №КБ-3, що подаються підрядником не пізніше 25 числа звітного місяця та які генпідрядник розглядає і підписує упродовж 5 днів з дати отримання, або надає мотивовану відмову від приймання робіт. Пунктом 4.2.2 передбачено, що генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи з утриманням розміру авансового платежу, отриманого згідно з пунктом 4.1, в 15-денний термін після підписання акта виконаних підрядних робіт та надходження від замовника будівництва коштів, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок. Разом з тим, в пункті 4.2.3 договору сторони визначили, що при розрахунках за фактично виконані роботи генпідрядник утримує 15% вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду. При цьому, кошти гарантійного фонду перераховуються підряднику після 90 календарних днів із дати підписання акта про прийняття об'єкту в експлуатацію, упродовж 15 днів, при умові отримання коштів від замовника будівництва (пункт 4.2.4 договору). За умовами пункту 4.4 договору підрядник відшкодовує генпідряднику кошти за надання послуг генерального підряду у розмірі 2,5 % від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що на виконання умов договору позивачем були виконані будівельні роботи загальною вартістю 1053294,14 грн.; що ці роботи відповідач прийняв за актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою КВ-2): акт №1 за квітень 2011 року на суму 252496, 44 грн., акт №2 за травень 2011 року на суму 249527, 64 грн., акт №3 за липень 2011 року на суму 287333,46 грн., акт №4 за серпень 2011 на суму 263936,60 грн. Крім того, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт №РУ-00785 від 29.04.11, №РУ-00850 від 31.05.11, №РУ-00910 від 31.07.11, № РУ-00991 від 31.08.11 на оплату послуг генпідряду (як то передбачено пунктом 4.4 спірного договору) на загальну суму 26332,36 грн. Установили суди і те, що спірні об'єкти були введені в експлуатацію 26.01.12, і це підтверджується деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації на закритий павільйон "Риба" та закритий павільйон "Овочі, фрукти" у місті Львові за №ЛВ14212012923, №ЛВ14212012922. Як вже зазначалося, за умовами спірного договору (пункти 4.2.3, 4.2.4) при розрахунках за фактично виконані роботи генпідрядник утримує 15% вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду і ці кошти перераховуються підряднику після 90 календарних днів із дати підписання акта про прийняття об'єкта в експлуатацію упродовж 15 днів. Отже, як установили суди, обов'язок відповідача перерахувати позивачеві зазначені кошти настав 26.04.12 та строк їх сплати сплив 10.05.12. Проте, відповідач належним чином свої договірні зобов'язання не виконав; кошти гарантійного фонду, як то передбачено спірним договором, у повному обсязі відповідач позивачеві не перерахував та його борг становить 150000 грн. Суди установили, що строк позовної давності позивачем не пропущено. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №65" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 150000 грн. боргу (кошти гарантійного фонду), 37871,67 грн. інфляційних втрат, 12524,68 грн. - 3 % річних. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх. Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно зі статтею 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 839 названого Кодексу унормовано, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У разі, коли договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (стаття 854 Цивільного кодексу України). Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди установили, що позивачем за договором підряду №15/03-06 від 15.03.11 були виконані визначені договором роботи (про що свідчать підписані сторонами акти приймання виконаних робіт); що спірні об'єкти введені в експлуатацію 26.01.12 згідно з деклараціями про готовність об'єктів до експлуатації на закритий павільйон "Риба" та закритий павільйон "Овочі, фрукти" у місті Львові). Як вже зазначалося, при розрахунках за фактично виконані роботи генпідрядник утримує 15% вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду та перераховує ці кошти підрядникові тільки після 90 днів із дати підписання акта про прийняття об'єкта в експлуатацію упродовж 15 днів. Суди установили, що строк оплати спірних коштів настав; що відповідач належним чином свої договірні зобов'язання не виконав; кошти гарантійного фонду, як то передбачено спірним договором, у повному обсязі позивачеві не перерахував та його заборгованість становить 150000 грн., тобто суму заявлену до стягнення. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 названого Кодексу). Виходячи з того, що судами установлений факт непроведення відповідачем розрахунків за спірним договором у повному обсязі, строк оплати яких настав, висновок судів обох інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних визнається правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Довід касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами та він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установили суди, строк позовної давності для стягнення заявленої заборгованості не сплив; що відповідач мав виконати свої зобов'язання з перерахування коштів гарантійного фонду до 10.05.12; що саме з цього часу (і це встановили суди) почав обраховуватися строк позовної давності; що позивач звернувся з позовом 04.03.15, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого судами та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.