ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2016 року Справа № 910/13858/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Грека Б.М.,суддів:Бондар С.В., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Куценко О.О.; відповідача - Яковенко А.О.;розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від та на рішення від09.09.2015 Господарського суду міста Києва 21.07.2015у справі № 910/13858/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 340 844, 54 грн
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контракт" (далі - ТОВ "Текстиль-Контракт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення суми у розмірі 331 472, 70 грн основного боргу за договором поставки № ПЗ/ИХ-141963/НЮ від 22.09.2014, суми у розмірі 8 519, 86 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 851, 98 грн - 3% річних за користування коштами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 порушено провадження у справі № 910/13858/15 за позовом ТОВ "Текстиль-Контракт" до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 340 844, 54 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) від 21.07.2015 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ТОВ "Текстиль-Контракт" суму основного боргу в розмірі 331 472, 70 грн, пеню в розмірі 8 519, 86 грн, 3% річних в розмірі 851, 98 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В,. Смірнова Л.Г.) від 09.09.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2015, ДТГО "Південно-Західна залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Текстиль-Контракт" відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України, а також ст.ст. 526, 530 ЦК України не враховано, що не маючи в наявності рахунку-фактури, відповідач був позбавлений обов'язку здійснити оплату товару, поставленого позивачем.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2016.
Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 13.01.2016 № 05-05/62 для розгляду касаційної скарги ДТГО "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та на рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/13858/15, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Грек Б.М. - головуючий, судді Бондар С.В., Студенець В.І. (доповідач).
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Текстиль-Контакт" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) 22.09.2014 укладено договір поставки №ПЗ/ИХ-141963/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2014 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору. Найменування товару: куртка утеплена (2014 року випуску). Виробник товару: товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).
Згідно з п.п. 3.1, 3.4 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1. Сума договору становить 331 472, 70 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця.
Покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 120 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 4.2 договору).
На виконання умов договору, уповноваженими особами сторін були підписані та скріплені печаткою видаткові накладні на загальну суму 331 472, 70 грн. Будь-яких доказів не поставки товару за вищезазначеними накладним відповідачем не надано.
При цьому, як встановлено господарськими судами, ТОВ "Текстиль-Контакт" виставило ДТГО "Південно-Західна залізниця" відповідні рахунки-фактури на загальну суму 331 472, 70 грн за поставлений товар.
ТОВ "Текстиль-Контакт" звернулося до ДТГО "Південно-Західна залізниця" з претензією від 20.05.2015 № 516, в якій запропонувало сплатити суму боргу протягом 15 банківських днів з моменту отримання претензії.
ДТГО "Південно-Західна залізниця" заборгованість не сплатило, відповіді на претензію не надало.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Текстиль-Контакт" до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення 331 472, 70 грн основного боргу за договором поставки № ПЗ/ИХ-141963/НЮ від 22.09.2014, 8 519, 86 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 851, 98 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки, як встановлено господарськими судами, факт наявності основної заборгованості за договором поставки № ПЗ/ИХ-141963/НЮ від 22.09.2014 у ДТГО "Південно-Західна залізниця" перед ТОВ "Текстиль-Контакт" в сумі 331 472, 70 грн належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований ДТГО "Південно-Західна залізниця", то колегія суддів погоджується з їх висновками щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій частині.
При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи ДТГО "Південно-Західна залізниця" про те, що ненаправлення йому ТОВ "Текстиль-Контакт" рахунків-фактур звільняє його від обов'язку оплатити отриманий товар, оскільки законодавство, зокрема ст. 530 ЦК України, та договір № ПЗ/ИХ-141963/НЮ від 22.09.2014 пов'язують обов'язок оплати товару з його поставкою, підтвердженою належним чином, та спливом 120 банківських днів, а не з фактом надіслання рахунку боржнику.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).
Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати.
У зв'язку з простроченням ДТГО "Південно-Західна залізниця" виконання свого обов'язку з оплати поставленого товару, судами попередніх інстанцій також визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 519, 86 грн
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений ТОВ "Текстиль-Контакт", господарськими судами визнано його обґрунтованим, а вимогу в частині стягнення 3% річних у розмірі 851, 98 грн такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи ДТГО "Південно-Західна залізниця", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/13858/15 - без змін.
Головуючий - суддя Грек Б.М.
Судді: Бондар С.В.
Студенець В.І.