ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Справа № 5002-23/3263-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Грека Б.М.,суддів:Бондар С.В., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Федоровський В.Г.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; третьої особи 1 - не з'явився; третьої особи 2 - не з'явився; прокурора - Литвинова О.О.;розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від та на рішення від23.12.2013 Господарського суду Автономної Республіки Крим 27.09.2011у справі № 5002-23/3263-2011за позовомЗаступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України доВиконавчого комітету Ялтинської міської ради Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"треті особи Дочірнє підприємство "Санаторій "Орлине гніздо" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" Товариство з обмеженою відповідальністю "Полипак"провизнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Ялти звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002, яким за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості санаторію "Орлине гніздо", а саме: будівлю корпусу № 10 (літ.А), будівлю санаторію корпусу літ. Б, будівлю гуртожитку літ. В, склад літ. Е, підпірні стіни, асфальтове покриття, плитку залізобетонну, бортове каміння, решітки огорожі, ступені, зовнішні водопровідні мережі, каналізаційні мережі, зовнішні електричні мережі, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5; зобов'язання ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути державі в особі Фонду державного майна України об'єкти нерухомості санаторію "Орлине гніздо", а саме: будівлю гуртожитку літ. В, склад літ. Е, підпірні стіни, асфальтове покриття, плитку залізобетонну, бортове каміння, решітки огорожі, ступені, зовнішні водопровідні мережі, каналізаційні мережі, зовнішні електричні мережі, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 5.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2011 порушено провадження у справі № 5002-23/3263-2011 за позовом Заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Дочірнє підприємство "Санаторій "Орлине гніздо" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

До прийняття рішення у справі прокуратурою було подано клопотання, в якому прокурор просив визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо"; визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо", а саме: будівлю корпусу № 10 літ.А загальною площею 618, 2 кв.м, будівлю санаторію корпусу літ. Б площею 219, 6 кв.м, будівлю гуртожитку літ. В площею 64, 6 кв.м, склад літ. Е площею 19, 4 кв.м, підпірні стіни 277 куб.м, асфальтове покриття 450 кв.м, плитку ж/б 200 кв.м, бортовий камінь 277 п.м, ступені 12, 4 кв.м, зовнішні водопровідні мережі 168 п.м, каналізаційні мережі 38 п.м, зовнішні електричні мережі 40 п.м; зобов'язати ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" поветнути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлю корпусу № 10 літ.А загальною площею 618, 2 кв.м, будівлю санаторію корпусу літ. Б площею 219, 6 кв.м, будівлю гуртожитку літ. В площею 64, 6 кв.м, склад літ. Е площею 19, 4 кв.м, підпірні стіни 277 куб.м, асфальтове покриття 450 кв.м, плитку ж/б 200 кв.м, бортовий камінь 277 п.м, ступені 12, 4 кв.м, зовнішні водопровідні мережі 168 п.м, каналізаційні мережі 38 п.м, зовнішні електричні мережі 40 п.м.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011 позов задоволено. Суд визнав недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо"; визнав право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо", а саме: будівлю корпусу № 10 літ.А загальною площею 618, 2 кв.м, будівлю санаторію корпусу літ. Б площею 219, 6 кв.м, будівлю гуртожитку літ. В площею 64, 6 кв.м, склад літ. Е площею 19, 4 кв.м, підпірні стіни 277 куб.м, асфальтове покриття 450 кв.м, плитку ж/б 200 кв.м, бортовий камінь 277 п.м, ступені 12, 4 кв.м, зовнішні водопровідні мережі 168 п.м, каналізаційні мережі 38 п.м, зовнішні електричні мережі 40 п.м, які знаходяться за адресою: вул. Сєченова, 5 м. Ялта; зобов'язав ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлю корпусу № 10 літ.А загальною площею 618, 2 кв.м, будівлю санаторію корпусу літ. Б площею 219, 6 кв.м, будівлю гуртожитку літ. В площею 64, 6 кв.м, склад літ. Е площею 19, 4 кв.м, підпірні стіни 277 куб.м, асфальтове покриття 450 кв.м, плитку ж/б 200 кв.м, бортовий камінь 277 п.м, ступені 12, 4 кв.м, зовнішні водопровідні мережі 168 п.м, каналізаційні мережі 38 п.м, зовнішні електричні мережі 40 п.м, які знаходяться за адресою: вул. Сєченова, 5 м. Ялта.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 рішення Господарського суду автономної Республіки Крим від 27.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 та рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається, зокрема на те, що прокуратурою неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висунуті нові вимоги, які не були зазначені в позовній заяві, а саме про визнання права власності.

Також ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вказує на те, що судами зроблено хибний висновок, що спірне майно є державною власністю.

При цьому, скаржник вважає, що передання профспілковим організаціям, які відповідно до своїх статутів наділялись правами юридичних осіб, певного відособленого майна, яке закріплювалось за цими особами та обліковувалось на їх самостійному балансі, можна ототожнювати із сучасним поняттям набуття права власності на таке майно.

ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не погоджується із судами в частині задоволення позовних вимог про витребування майна саме у даного товариства, оскільки прокурором не доведено знаходження спірних об'єктів у володіння чи користуванні ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Також скаржник вважає, що судами з порушенням вимог чинного законодавства не застосовано позовну давність, адже ні прокурором, ні Фондом державного майна не доведено поважність її пропуску.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2015 справу Господарського суду автономної Республіки Крим № 5002-23/3263-2011 за позовом Заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", за участю третіх осіб - ДП "Санаторій "Орлине гніздо" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ТОВ "Полипак" відновлено частково, а матеріали справи направлено до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 касаційну скаргу ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення позивача та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України 18.11.1990 укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профсоюзів України.

Постановою Ради Загальної Конфедерації Професійних Союзів СРСР від 18.11.1990, відповідно до статуту Загальної Конфедерації Профсоюзів СРСР, постанови ХІХ з'їзду професійних союзів СРСР "Про власність профсоюзів СРСР" вирішено затвердити договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном.

Згідно переліку об'єктів профсоюзного майна, закріплених за Федерацією незалежних профсоюзів України на праві власності, що є додатком до договору від 18.11.1990, до об'єктів, що закріплюється за Федерацією незалежних профсоюзів України увійшов також санаторій "Орлине гніздо".

Постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України "Про створення Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 22.11.1991 вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців.

Між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України 04.12.1991 укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 №971 було зареєстроване Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця".

Між Федерацією незалежних профсоюзів України та Акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" 24.01.1992 підписаний акт приймання-передачі майна Федерації профсоюзів України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профсоюзів України "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якого Федерація незалежних профсоюзів України передає, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профсоюзів України "Укрпрофоздоровниця" приймає майно територіальних санаторно-курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профсоюзів, в об'ємі та сумі згідно додатку. До об'єктів, що передавалися увійшов також санаторій "Орлине гніздо".

Рішенням №Р4-ІІ від 19.03.2001 ради ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України України "Укрпрофоздоровниця" "Про продаж основних фондів санаторію "Орлине гніздо" в м. Ялті, вирішено дозволити продаж спальних корпусів №№7, 9, 10 санаторію "Орлине гніздо" - філії Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" за умовами експертної оцінки вартості майна.

Рішенням №Р2-10 від 02.08.2001 ради ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Про відчуження основних фондів Дочірнього підприємства "Ялтакурорт", вирішено дозволити ДП "Ялтакурорт" продаж окремих об'єктів, зокрема, лікувально-діагностичного корпусу за літерами "А" і "Б" санаторію "Орлине гніздо".

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо" вирішено зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості санаторію "Орлине гніздо" за ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" та видати свідоцтва про право власності згідно додатку.

Закрите акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", створене відповідно до Установчого договору від 04.12.1991, як встановлено місцевим господарським судом, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", яке є повним правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та ПАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо", визнання за державою права власності на спірне майно та витребування його у ПАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506-ХІІ на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Одночасно Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-XII визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506-ХІІ .

У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Об'єкти нерухомості, які були майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України, тобто перебували у віданні Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, відповідно до наведених норм, є державною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження зазначеними суб'єктами майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Таким чином, оскільки спірне майно на момент створення товариства перебувало у державній власності, то таке майно не могло бути відчужено без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 107гс14, від 28.10.2014 у справі № 3-142гс14, від 04.11.2014 у справі № 3-166гс14, від 18.11.2014 у справах № 3-170гс14, 3-172гс14, 3-173гс14, від 25.11.2014 у справах № 3-104гс14, 3-115гс14. від 29.04.2015 у справі № 5028/12/106/2011,

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме Фонд майна України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Оскільки оспорюване рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 08.02.2002, на підставі якого за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо", порушує право власності держави, а також охоронюваний законом інтерес Фонду державного майна України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для визнання його недійсним.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ч. 2 ст. 318 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.).

З врахуванням викладеного, оскільки власником спірного майна є держава Україна, але право власності на нього за рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 25 (16) від 08.02.2002 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Орлине гніздо", яке, при цьому, визнано судами недійсним, оформлене за ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", то колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки господарських судів щодо задоволення позову в частині визнання права власності на спірне майно за державою України та зобов'язання повернути його власнику в особі Фонду державного майна України.

При цьому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачу у справі, в інтересах якого звернувся прокурор, Фонду державного майна України, не було відомо про прийняття спірного рішення та порушення його прав до проведення прокуратурою перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок, вважав причини пропуску позовної давності поважними, а порушене право таким, що підлягає захисту.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції не має повноважень в силу ч. 2 ст. 1117 ГПК України додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011 у справі № 5002-23/3263-2011- без змін.

Головуючий - суддя Грек Б.М.

Судді: Бондар С.В.

Студенець В.І.