ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 920/371/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Делівері"на постановувід 14.10.2013 року Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/371/13-ггосподарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Делівері"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_4простягнення 23 940,76 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Пасічник А.В. (довіреність від 13.01.2014р.) не з'явилисьвід третьої особи:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) від 04.07.2013 року у справі № 920/371/13-г прийнято відмову позивача від позову до другого відповідача; припинено провадження у даній справі щодо позовних вимог позивача до другого відповідача на підставі п.4 ст.80 ГПК України; у задоволенні позовних вимог до першого відповідача відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Слободін М.М., судді - Гончар Т.В., Істоміна О.А.) від 14.10.2013 року рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2013 року у справі № 920/371/13-г в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" 23 970,76 грн. матеріальної шкоди, 1 720,50 грн. судового збору за подання позову, 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2013 року у справі № 920/371/13-г залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року у справі № 920/371/13-г, а рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2013 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст.34, ст.ст.36, 43, 99, 101 ГПК України, ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", п.11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ст.933 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач та третя особа не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом стягнути солідарно з відповідачів кошти у розмірі 23 940,76 грн. в якості відшкодування завданої ними матеріальної шкоди.

03.07.2013 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, у порядку ст.ст.22,78 ГПК України, в якій відмовився від позовних вимог до другого відповідача і просив суд стягнути з першого відповідача кошти у розмірі 23940,76 грн. в якості відшкодування завданої ним матеріальної шкоди.

Згідно з квитанцією про приймання вантажу СУ-3-1510 Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері" (експедитор) 18.09.2012 року прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" (вантажовідправник) вантаж для доставки його з міста Суми до міста Севастополя отримувачу - ОСОБА_4 (вантажоотримувач), що є платником вартості перевезення.

В даній квитанції зазначено наступне: найменування вантажу - будівельні матеріали, кількість місць - 1, об'єм - 4,5 м куб., вага - 167 кг, вартість перевезення з додатковими послугами - 1458,00 грн., пломбування відсутнє; вантажовідправник зобов'язаний перевірити правильність усіх відомостей про відправку вантажу, вказаних у цій квитанції, а також, що транспортування вантажів здійснюється на підстав "Правил транспортного експедирування вантажів (багажу)", розроблених ТОВ "Делівері" (далі Правила транспортного експедирування). Відправка вантажу свідчить, що клієнт ознайомлений та приймає Правила транспортного експедирування. Упаковка вантажу (багажу) повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами та забезпечувати збереження вантажу при транспортуванні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект" у позовній заяві посилається на те, що представник експедитора на території вантажовідправника оглянув вантаж. Жодних претензій щодо його стану, необхідності пакування, маркування і т.і. не було висловлено, більше того, вантаж (станція) пройшов вихідний внутрішній контроль якості, що підтверджується актом контролю по якості від 14.09.2012 року. Вантаж було доставлено третій особі - ОСОБА_4, однак при його отриманні він помітив пошкодження і відмовився приймати вантаж. ОСОБА_4 звернувся до співробітників експедитора з проханням роз'яснити - яким чином необхідно оформити факт виявлення пошкодження вантажу, на що йому вказали скласти заяву (копія додається), натомість не запропонували скласти акт чи інший документ на підтвердження факту пошкодження вантажу. ОСОБА_4 на території складу представництва 1-го відповідача у м. Севастополі зробив фотознімки пошкодженої станції. Вантаж було повернуто позивачеві. Після його отримання співробітниками позивача 24.09.2013 року був проведений детальний огляд пошкоджень, за наслідками якого було складено акт приймання вантажу по кількості і якості, форма якого була отримана з сайту 1-го відповідача (т.1 а.с.21). Причому керівник служби безпеки 1-го відповідача у телефонній розмові вказав, що представники 1-го відповідача для підписання акту огляду пошкодженого вантажу не з'являться і акт підписувати не будуть. А тому вантаж було оглянуто у присутності незацікавленої особи - Приватного підприємця ОСОБА_7, який було ним підписано. Пізніше комісія з працівників позивача провела детальне дослідження пошкоджень станції і визначила суму завданої шкоди, що було оформлено актом від 27.09.2012 року (т.1 а.с.24-25). Позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою відшкодувати завдану шкоду, однак останній відмовив у її задоволенні, мотивуючи тим, що вантаж не був належним чином упакований і не були складені акти на підтвердження факту заподіяння шкоди.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції з вищевказаних фактів зазначає, що при доведенні своєї позиції по справі ТОВ "КБ-Екопроект" безпідставно не приймає до уваги Правила транспортного експедирування, на підставі яких здійснювалось транспортування вантажу у даному випадку, з якими ознайомлений та які прийняв (з якими погодився) позивач.

Апеляційний суд правомірно не погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правилами транспортного експедирування передбачено пакування вантажу (багажу), однак як стверджує позивач та не спростовано 1-м відповідачем, з Правилами позивача не ознайомили і під час приймання вантажу - правила не надали. Правила транспортного експедирування ТОВ "Делівері" передбачають пакування, однак зазначається, що у разі відсутності пакування експедитор має право здійснити перевезення, однак всі ризики покладаються на замовника. При цьому в п.1.6. Правил транспортного експедирування зазначається, що вантаж, наданий до перевезення у стані, що не відповідає правилам перевезення, приймається з обов'язковою вказівкою про невідповідність пакування вантажу дійсним правилам (вказується про те, що здійснюється перевезення без пакування). І тільки в цьому випадку експедитор не несе відповідальності за збереження вантажу при транспортуванні.

У відповідності до п.10.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (далі Правила перевезень №363), вантаж, який був поданий замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини замовника.

Дана норма є імперативною, в ній не вказано, що сторони можуть домовитись про інше. Отже, ця норма є пріоритетною перед положенням Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), розроблених ТОВ "Делівері", а тому має застосовуватись саме норма Правил перевезень №363.

Відповідно до Розділу 4 Правил транспортного експедирування, на які посилається 1-й відповідач, завантаженням та вивантаженням вантажу (багажу) керує працівник експедитора, який самостійно визначає послідовність, порядок завантаження, а також чи відповідає наданий до перевезення вантаж вищевказаним Правилам.

Згідно зі ст.933 Цивільного кодексу України у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Також статтею 10 Правил перевезень №363 встановлено, що експедитор має право не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Таким чином, представник відповідача-1, виявивши неналежне пакування вантажу, мав попередити про це позивача і відмовитись від експедирування. Натомість, представник відповідача-1 прийняв вантаж до перевезення.

1-й відповідач факт отримання вантажу від позивача за накладною або за актом приймання по кількості та якості заперечує, посилаючись на те, що огляд зовнішнього стану та цілісності вантажу не перевіряв та підписів на інших документах крім квитанції не робив. Всі відомості відносно властивостей вантажу були занесені до квитанції за даними позивача. При відправленні вантажу позивач не заявляв ніяких вимог к особливим умовам та заходам обережності для забезпечення його збереження під час транспортування. Посилається на порушення позивачем Правил транспортного експедирування щодо пакування та маркування вантажу, на невідповідність ваги та назви вантажу, на приймання вантажу позивачем в односторонньому порядку за кількістю та якістю, на недоведеність позивачем: вини першого відповідача, розміру завданої позивачу шкоди, протиправних дій першого відповідача та причинного зв'язку між протиправними діями та заподіяною шкодою.

Для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи колегією суддів ухвалою від 25.09.2013 року були витребувані наступні додаткові письмові докази та пояснення, а саме: належності станції до товарів групи "Ж", паспорт виробу; передачі відповідальною особою експедитору вантажу (станції) вагою 190 кг та вартістю 27 900,00 грн. (а не будматеріалів вагою 167 кг на суму 1 458,00 грн.); відсутності обов'язку пакування вантажу та відповідальності за наслідки неправильної упаковки, з посиланням на законодавство; виникнення пошкоджень вантажу під час транспортування вантажоотримувачу; виклику експедитора для приймання пошкодженої продукції; правомірності складання одностороннього акта приймання вантажу (без порушення вимог законодавства); розрахунку суми втрат на ремонт та заміну пошкоджених елементів (суми позову).

Дослідженням наданих позивачем додаткових доказів, колегією суддів встановлено наступне.

Належність станції до групи "Ж" зазначено у технічних умовах ТУ У 29.2-37186106-001:2010, наявних в матеріалах справи. Зокрема, у розділі 5 "Транспортування і зберігання" вказується, що у залежності від дії механічних факторів, станція належить до групи "Ж" по ГОСТ 23170.

Вказана у спірній квитанції вага 190 кг - це вага, яка зазначена на сайті позивача у графі "Оазис" - СЦ-НК- 6, а також на рекламних матеріалах, в технічних умовах ТУ У 29.2-37186106-001:2010, а також паспорті виробу, і це вага орієнтовна, усереднена. Кожен окремий виріб може комплектуватись у залежності від замовлення (різними можуть бути типи компресорів, довжина патрубків, додаткові підсилюючі засоби (у разі використання станції на слабко несучих ґрунтах чи гірських територіях, де можливі зсуви ґрунту, тощо), глибина закопування). У залежності від конкретного комплектування змінюється і загальна вага. Тому вказана у монтажних схемах вага - є орієнтовною і фактично може незначно відрізнятись. Всі ці фактори і впливають на кінцеву вагу станції.

ОСОБА_4 була відвантажена станція у базовій комплектації, вага якої має становити 166,5 кг. У квитанції ТОВ "Делівері" вказана вага "будівельних матеріалів" - 167 кг. Факт замовлення ОСОБА_4 станції в базовій комплектації підтверджується договором поставки №120810 від 23.08.2012 року, у специфікації №1 до якого вказується - станція очистки стічних вод "Оазис" - СЦ-НК- 6. Вартість станції відповідно до специфікації №1 становить 27 900,00 грн. (т.1 а.с.42). Ця ж вартість зазначена і у видатковій накладній №59 від 17.09.2012 року (т.1 а.с.15) і в рекламних матеріалах позивача, наданих до матеріалів справи.

Сума 1 458,00 грн. - є вартістю перевезення станції експедитором до м. Севастополь. Ця сума вказана у відповідній графі квитанції.

Замовлення і відправка саме цієї станції, а не інших будівельних матеріалів підтверджується також листом ТОВ "Делівері" від 12.10.2012 року №617-12 та листом ТОВ "Делівері" №667-12 від 31.10.2012 року, у якому ТОВ "Делівері" пояснює, що внаслідок відсутності пакування, воно не несе відповідальності за пошкодження вантажу. Однак ТОВ "Делівері" у жодному листі не заперечує проти того, що перевозилась саме станція "Оазис" - СЦ-НК- 6, а не інші будівельні матеріали. Крім того, 3-я особа ОСОБА_4 підтвердив у відзиві на апеляційну скаргу, що в приміщення ТОВ "Делівері" у м. Севастополь він оглядав і фотографував саме станцію "Оазис" - СЦ-НК- 6.

Відповідно до вказаного ГОСТ умови транспортування поділяються на такі категорії:

- Легкі "Л" (перевезення автомобільним транспортом без перевантажень до 200 км);

- Середні "С" (перевезення автомобільним транспортом з кількістю перевантажень до 4 на відстань до 1000 км);

- Жорсткі "Ж" (перевезення автомобільним транспортом з будь якою кількістю перевантажень на відстань більше 1000 км).

Тобто, кожні наступні умови розраховані на більш жорсткі умови перевезення, а це означає, що товари групи "Ж" можуть перевозитись за умовами, що віднесені до груп "Л" та "С".

В пунктах 2.5, 2.6 ГОСТ 23170 вказується, що товари групи "Л" дозволяється перевозити без пакування за умови, що вони перевозяться в закритих автомобілях. А у разі транспортування у відкритих автомобілях, товари групи "Л" та "С" можна перевозити без пакування за умови відсутності перевантажень.

Звичайно, якщо такі умови встановлені для товарів груп "Л" та "С", які є більш вимогливими до умов транспортування, то ці ж умови дійсні і для товарів групи "Ж" - розрахованих на найбільш негативні умови перевезення.

Відповідач вказував у відзиві, що згідно з п. 2.7 ГОСТ 23170 для товарів групи "Ж" слід передбачати для конкретних видів виробів на тарі додаткові кріплення у вигляді поясів, планок, тощо. Однак це не означає, що ці товари не можуть перевозитись без пакування, це означає, що оскільки ці товари можуть перевозитись з будь-якою кількістю перевантажень на відстані більше 1000 км, то з метою забезпечення їх цілісності можна передбачити додаткові кріплення для тари. Однак, оскільки товари групи "С" дозволяється перевозити без пакування і здійснювати перевантаження не більше 4 разів, то, відповідно, і товари групи "Ж" можна перевозити без пакування з числом перевантажень як мінімум 4 рази.

Таким чином, оскільки перевезення з м. Суми до м. Севастополь не передбачає 4 чи більше перевантажень, а відстань є меншою за 1000 км, то без пакування можна перевозити навіть товари групи "С", а отже, це можна робити відносно товарів групи "Ж", до якої і належить станція "Оазис" - СЦ-НК- 6.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Сумиагростандартметрологія" з наведенням відповідних кількісних показників засвідчує, що міцність матеріалу корпусу станції значно переважає міцність таких пакувальних матеріалів, як дерево чи пінопласт. Отже, з технічної точки зору обґрунтовується відсутність потреби у застосуванні тари.

Наведені ТОВ "Сумиагростандартметрологія" у відзиві показники міцності станції свідчать, що вона є більш міцною, ніж матеріали, з яких виготовляють тару. Отже, можна передбачити, що шкода була завдана саме внаслідок аварії чи падіння. Це ж підтверджується і свідченнями ОСОБА_4, який у відзиві на позов вказував, що на станції були сліди землі і бруду.

Таким чином, згідно з ТУ У 29.2-37186106-001:2010, ГОСТ 23170 позивач не зобов'язаний пакувати станцію "Оазис" - СЦ-НК- 6 для її транспортування.

Згідно з п.10.4. Правил перевезень №363 вантаж, який був поданий замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини замовника.

Вказана норма є імперативною. Законодавство не дозволяє відступати від її змісту. Отже, у разі виявлення представником відповідача-1 неналежного пакування, він мав відмовитись від перевезення.

Тобто, або відповідач здійснив перевезення, не маючи на це права, або не вважав відсутність пакування порушенням відповідних нормативних вимог.

Крім того, згідно з п.1.6 Правил транспортного експедирування, вантаж, який був наданий вантажовідправником до перевезення у стані, що не відповідає правилам перевезення і не був доведений до відповідного стану у строк, що забезпечує своєчасне його відправлення, приймається до перевезення з вказівкою про невідповідність упаковки цим Правилам. У цьому випадку експедитор не несе відповідальність за цілісність вантажу під час транспортування.

Таким чином, представник відповідача-1, виявивши неналежне пакування вантажу, мав попередити про це позивача і відмовитись від експедирування. Натомість, відмітка про невідповідність пакування багажу правилам ТОВ "Делівері" на жодному документі не ставилась. Тобто, представник ТОВ "Делівері" прийняв вантаж до перевезення без застережень, визнавши, що вантаж передається до перевезення у стані, який повністю відповідає вимогам Правил відповідача-1. А тому ТОВ "Делівері" несе повну відповідальність за шкоду, заподіяну вантажу під час його перевезення незалежно від наявності чи відсутності пакування.

Факт наявності пошкоджень станції на час її знаходження на території ТОВ "Делівері" у м. Севастополь зафіксовано ОСОБА_4 у своїй заяві від 22.09.2012 року, а також у листах ТОВ "Делівері" №667-12 від 31.10.2012 року та №617-12 від 12.10.2012 року, де відповідач-1 визнає, що пошкодження стались під час транспортування вантажу за квитанцією №СУ-3-1510 от 18.09.2012 року, однак відмовляється відшкодувати завдані збитки не у зв'язку із відсутністю факту пошкодження станції при транспортуванні, а у зв'язку з відсутністю вини експедитора.

Згідно з п.15.1 Правил перевезень №363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Відповідно до п.15.4. цих правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

Таким чином, і перевізник і вантажовідправник разом несуть обов'язок скласти такий акт.

У п.15.5. Правил перевезень №363 зазначено, що при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Це означає, що ТОВ "Делівері" і під час видачі вантажу ОСОБА_4, і під час видачі вантажу позивачу самостійно мало скласти такий акт, а у разі відмови іншої сторони його підписати - скласти його в односторонньому порядку із залученням третьої особи.

Отже позивач не повинен доводити факт звернення до відповідача-1 щодо складання такого акта. Відсутність аналогічного, складеного в односторонньому порядку акта з боку відповідача-1 свідчить про порушення ним Правил перевезень №363 і ігнорування свого обов'язку щодо складання акта. Такий обов'язок у Правилах транспортного експедирування не передбачено. Натомість Правила перевезень №363, є нормативним актом і розповсюджується на всіх перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів. Його норми є імперативними і не підлягають зміні сторонами правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що підставою заявленого позову про відшкодування матеріальної шкоди щодо відповідача-1 є неналежне виконання ним договору транспортного експедирування, а саме - невжиття заходів щодо неприйняття вантажу до експедирування у зв'язку з відсутністю необхідного пакування вантажу під час перевезення.

Цивільним кодексом України відносини перевезення вантажів та транспортного експедирування регулюються за окремими договорами, окремими главами - 64 та 65.

Так, згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення.

Стаття 909 Цивільного кодексу України містить визначення договору перевезення як договору, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів у цьому Кодексу визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводом.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України (транспортне експедирування) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Не приймаючи вищенаведені твердження відповідача, апеляційний суд встановив обставини, відповідно до яких відповідачем-1 не доведено факту здійснення ознайомлення позивача з Правилами транспортного експедирування; не надано доказів правомірності дій експедитора при прийнятті вантажу у стані, що не відповідає вимогам цих правил і без вказівки про невідповідність пакування та виникнення відповідальності за збереження вантажу у позивача та доказів вжиття усіх залежних від експедитора заходів для недопущення правопорушення, дотримання ним правил навантажувально-розвантажувальних робіт і перевезення, відсутності в діях вини у заподіянні шкоди (пошкодженні вантажу).

Фактично про прийняття вантажу без пакування експедитор не зазначив, чим сам порушив власні умови Правил транспортного експедирування. Якщо вважати, що пошкодження вантажу сталось внаслідок неналежного пакування, однак представник відповідач-1 мав змогу запобігти такому пошкодженню і усунення вказаних наслідків цілком залежало від нього, тому з експедитора не знімається відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, представник відповідача-1, виявивши неналежне пакування вантажу, мав попередити про це позивача і відмовитись від експедирування. Натомість, представник відповідача-1 прийняв вантаж до перевезення.

Згідно з актом, який було складено позивачем після повернення йому пошкодженого товару, розмір заподіяної шкоди склав 23 940,76 грн.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання, або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла правомірного висновку про те, що шкода (збитки), завдані майновим інтересам позивачів неправомірними діями працівників ТОВ "Делівері" при наданні ними послуг транспортного експедирування у розмірі 23 970,76 грн., має бути у повному обсязі відшкодована 1-м відповідачем, оскільки апеляційним судом достеменно встановлено, що в даному випадку дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою, заподіяною позивачеві, є безпосередній причинний зв'язок та є вина ТОВ "Делівері", а тому законно та обґрунтовано ухвалила рішення про задоволення позову.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року у справі № 920/371/13-г залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос