ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 922/1603/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.за участю представників: від прокуратури:Зарудяна Н.О., посв. №000626 від 02.08.2012р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;від третьої особи:Молчанова Ю.Ю., дов. №66-01-16/457 від 21.12.2015р., Терещенко К.І., дов. №66-01-16/458 від 31.12.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р.у справі господарського суду№922/1603/16 Харківської областіза позовомЗаступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ"третя особаНаціональний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"провизнання недійсним договору оренди державного майна, припинення зобов'язання за договором оренди на майбутнє, зобов'язання звільнити та повернути окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі механічного цехуВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2016р. у справі №922/1603/16 позовні вимог задоволені. Визнано недійсним договір оренди №4895-Н/188 від 13.04.2011р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІБ", та додаткові угоди до цього договору №2 від 20.07.2011р., №3 від 15.11.2011р., №4 від 02.04.2015р., №5 від 02.04.2015р. Припинено зобов'язання за договором оренди №4895-Н/188 від 13.04.2011р. на майбутнє. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КІБ" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі механічного цеху (інв. №1031000162), загальною площею 118,1 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе, 21. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі №922/1603/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора Харківської області з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач підтримав вимоги касаційної скарги.

Відповідач у відзивах на касаційну скаргу просив оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2016р. прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.04.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець), Національним технічним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІБ" (орендар) укладена додаткова угода №1 до договору оренди №188 від 01.03.2003р., якою сторонами узгоджено укладання договору оренди №4895-Н/188 від 13.04.2011р., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі механічного цеху (інв. № 1031000162), загальною площею 118,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе, 21, що знаходяться на балансі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" з метою розміщення виробництва (токарно-фрезерної обробки).

До вищезазначеного договору сторонами неодноразово вносились зміни щодо порядку внесення орендної плати та обов'язків орендаря, щодо визначення вартості об'єкту оренди та щодо строку дії договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму (ст. 761 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають істотні умови договору оренди.

Апеляційною інстанцією встановлено, що під час укладення вищезазначеного договору оренди сторонами дотриманий порядок погодження передачі в оренду державного майна, узгоджені всі істотні умови договору та те, що вищезазначене майно відповідно до ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передано в оренду за наявності дозволу органу, який уповноважений державою управляти цим майном (що підтверджується листом від 06.04.2011р. №1/11-2809 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України).

Із системного аналізу статей 61 та 63 Закону України "Про освіту" (у відповідній редакції), постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановив, що спірне приміщення не використовувалось у навчальній та виховній діяльності та навчальним закладом не передбачалось таке їх використання виходячи із динаміки кількості студентів, які навчаються в навчальному закладі.

Крім того того, апеляційним судом враховано, що студенти Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" можуть проходити виробничу практику у Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ", оскільки напрямок виробничої діяльності останнього співпадає з напрямом освітньої та наукової діяльності кафедри Інтегрованих технологій машинобудування.

Встановлено апеляційною інстанцією і те, що кошти бюджетного фінансування на утримання орендованих приміщень не використовувались та те, що отримання додаткових доходів шляхом передачі в оренду приміщень, які не використовуються для навчального процесу для університету є нагальним та необхідним.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених апеляційною інстанцією фактичних обставин справи, з'ясованих судом з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ним норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновком останнього про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Оскільки в даному випадку відмовлено у задоволенні позовних вимог, позовна давність застосуванню не підлягає про що вірно відзначено апеляційним господарським судом.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі №922/1603/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі №922/1603/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський