ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 916/2169/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників за первісним позовом: позивача не з'явились (про час і місце судового розгляду повідомлені належно) відповідача не з'явились (про час і місце судового розгляду повідомлені належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на постановувід 11.10.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/2169/15 господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до - Приватного підприємства "Камея"; -Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 49718,47 грн. ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Камея", ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" про стягнення солідарно 35729,30 грн. заборгованості, 4534,08 грн. пені, 9215,63 грн. інфляційних та 239,46 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що в порушення умов договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача №70-0 від 07.02.2008 р. відповідачами не були оплачені спожиті послуги за договором, у зв'язку з чим за ними рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 35729,30 грн. Оскільки договір укладено позивачем із ПП "Камея", яке діяло від свого імені і від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №609-0 від 20.09.2007 p., то спірна заборгованість підлягає солідарному стягненню з ПП "Камея" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт", на підставі статей 525, 526, 529, 530, 541, 610, 625, 1138, 1141 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

У відзиві на позовну заяву ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" просив у позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.2015 р. (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з ПП "Камея", ДП "Іллічівській морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) суму основної заборгованості - 35729,30 грн., пеню у сумі 4534,08 грн., інфляційні - 9215,63 грн. та 239, 46 грн. - 3% річних.

За апеляційною скаргою ДП "Іллічівський морський торговельний порт" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.09.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 р. вказані судові акти були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2016 р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "Камея" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 24644,89 грн. основної заборгованості, 2857,76 грн. пені, 149,27 грн. - 3% річних, 5557,05 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" 11084,41 грн. основної заборгованості, 1676,32 грн. пені, 90,19 грн. - 3% річних, 3658,58 грн. інфляційних втрат.

Мотивуючи рішення, господарський суд першої інстанції встановив, що, укладаючи договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №70-0 від 07.02.2008 р., ПП "Камея" виступало від свого імені та від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність (простого товариства) № 609-о від 20.09.2007 р., який, в подальшому згідно з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі № 916/3594/14 був розірваний.

Господарський суд також встановив, що спірні послуги за договором №70-0 від 07.02.2008 р. надавались як до періоду припинення договору про спільну діяльність, так і після його припинення, а тому суд дійшов висновку про те, що до моменту припинення спільної діяльності вартість наданих послуг підлягає розподілу рівними частинами між кожним із відповідачів, а після припинення - покладенню на ПП "Камея".

За апеляційними скаргами ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (попередня назва ДП "Іллічівський морський торговельний порт") та ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т., Аленін О.Ю.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.10.2016 р., вказане рішення змінив. Пункти 3, 4 резолютивної частини рішення виклав в наступній редакції:

"Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Камея" (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, б-р Гайдара, буд. 3, кв. 80, код ЄДРПОУ 32217307) та Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38727770) заборгованість в сумі 35729,30 грн., пеню у сумі 4534,08 грн., інфляційні - 9215,63 грн., 3% річних - 239,46 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 3343 грн.".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна заборгованість підлягає стягненню у рівних частинах з кожного з відповідачів солідарно.

ДП "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням додаткових пояснень), в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р., а рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2016 р. змінити, а саме: позов задовольнити частково та стягнути з ПП "Камея" на користь позивача 35729,30 грн., 4534,08 грн. пені, 9215,63 грн. інфляційних втрат, 239,46 грн. - 3% річних, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 541, 1138, 1141 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що у даному випадку спірна заборгованість підлягає стягненню саме з ПП "Камея", оскільки у договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 70-0 від 07.02.2008 р., були внесені зміни щодо яких договір укладено позивачем з Приватним підприємством "Камея", яке діяло тільки від свого імені.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.09.2007 р. між Іллічівським морським торговельним портом та ПП "Камея" був укладений договір про спільну діяльність (договір простого товариства) в Іллічівськом морському торговельному порту № 609-0, учасники за цим договором з метою отримання прибутку зобов'язались діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції. Вклади кожного із учасників, відповідно до додатків №1,2 до договору про спільну діяльність, становлять по 3254815 грн. кожний, тобто вклади учасників є рівними.

За умовами цього договору про спільну діяльність ведення спільних справ учасників на весь термін дії договору доручається підприємству - ПП "Камея" (пункт 3.1 договору); ПП "Камея" зобов'язано самостійно укладати угоди (договори, контракти) з контрагентами, спрямовані на реалізацію мети договору; при укладенні зазначених договорів (контрактів) підприємство в обов'язковому порядку вказує в них банківський рахунок, відкритий для ведення спільної діяльності, а також реєстраційний (обліковий) номер платника податків, наданий підприємству як учаснику цього договору (пункт 4.2.1 доовору).

07.02.2008 р. між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" -споживачем та ПП "Камея" - субспоживачем, яке виступало як уповноважена особа за договором про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту №609-0 від 20.09.2007 р. за довіреністю №50 від 09.11.2007 р., був укладений договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №70-0.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили та підтверджено матеріалами справи, що при укладенні договору № 70-0 від 07.02.2008 р. ПП "Камея" виступало від свого імені та від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність №609-0 від 20.09.2007 р.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 07.02.2008 р. адміністрація зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах об'ємів, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач своєчасно сплачує за використання електричної мережі, одержані послуги, в тому числі за перетоки реактивної електричної енергії.

Згідно з пунктом 4.1 договору субспоживач зобов'язується здійснювати плату за використання електричних мереж адміністрації за розрахунковий період. Плата за використання електричних мереж адміністрації вноситься субспоживачем на підставі рахунку, одержаного від адміністрації. Тривалість періоду для оплати одержаного рахунку складає 5 днів.

Пунктом 4.2 договору від 07.02.2008 р. передбачено, що у випадку віддачі реактивної енергії до мереж субспоживача, останній здійснює плату за перетоки реактивної енергії на межі балансової приналежності електромереж у відповідності з додатком №4 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії". Плата за перетоки реактивної енергії вноситься субспоживачем на підставі рахунку, одержаного від адміністрації. Тривалість періоду для оплати одержаного рахунку складає 5 днів.

Відповідно до пункту 8.2.1 договору від 07.02.2008 р. за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1, із порушенням строку, визначеного договором, субпоживач сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Сторони зобов'язуються в письмовому вигляді повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правову форму, банківські реквізити і інше) не пізніше 10 днів після настання таких змін. Договір укладається строком до 31.12.2008 р. і вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не буде заявлено однією із сторін щодо відмови від цього договору (пункти 10.4, 10.6).

Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що у зв'язку з реорганізацією ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та утворення внаслідок виділу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", до вказаного договору була укладена угода про заміну сторони у зобов'язанні від 14.06.2013 p., відповідно до якої стороною договору стало ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація). Угода регламентує взаємовідносини сторін з 13.06.2013 р.

Також господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили та це підтверджено матеріалами справи, що позивач надавав послуги з передачі електричної енергії за договором №70-0 від 07.02.2008 р. на загальну суму 35729,30 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/860 від 30.01.2015 р. на суму 22168,82 грн. та № Пр/4248 від 28.02.2015 р. на суму 13560,48 грн.

03.02.2015 р. позивач направив ПП "Камея" акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/860 від 30.01.2015 р. та виставив рахунок на оплату №Пр/860 від 30.01.2015 р. на суму 22168, 82 грн. Вказаний акт здачі-прийняття робіт ПП "Камея" підписало без будь-яких зауважень, проте рахунок не оплатило.

Також 03.03.2015 р. позивач направив ПП "Камея" акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/4248 від 28.02.2015 р. та виставив рахунок № Пр/4248 від 28.02.2015р. на суму 13560,48 грн. Ці документи ПП "Камея" отримало 24.03.2015 р., акт здачі-прийняття робіт підписало без зауважень, проте рахунок не оплатило.

Господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що, в подальшому, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі № 916/3597/14, яка набрала законної сили, був розірваний договір про спільну діяльність (договір простого товариства) № 609-0 від 20.09.2007 р., укладений між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" і ПП "Камея".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення солідарно з ПП "Камея" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (наразі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ") 35729,30 грн. заборгованості, 4534,08 грн. пені, 9215,63 грн. інфляційних втрат та 239,46 грн. - 3% річних, на підставі статей 525, 526, 529, 530, 541, 610, 625, 1138, 1141 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 1130, 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1133 Цивільного кодексу України унормовано, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

В силу положень статті 1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Згідно зі статтею 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

У розумінні приписів наведених норм, укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони повинні вирішити питання про порядок ведення спільних справ. Чинне законодавство не обмежує їх у виборі форми цього порядку. Сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою. Якщо договором про сумісну діяльність передбачена така форма ведення спільних справ, то у випадку необхідності укладання договорів для досягнення мети сумісної діяльності (договори підряду, оренди, поставки тощо) такі договори укладаються всіма учасниками сумісної діяльності або за їх дорученням одним з них.

Якщо керівництво сумісною діяльністю сторони доручили одному з учасників договору, то на останнього покладається і ведення спільних справ усіх учасників договору. Крім умови договору про покладення ведення спільних справ на одного з учасників договору інші учасники договору видають довіреність про надання йому повноважень для представництва перед третіми особами.

Така довіреність повинна бути оформлена відповідно до глави 4 Цивільного кодексу України.

За таких обставин особа, на яку покладено ведення спільних справ, укладає договори, пов'язані з забезпеченням сумісної діяльності, від свого імені і сама набуває цивільних прав і несе обов'язки за договорами.

В процесі їх виконання ця особа не з її вини і вини контрагента може мати певні витрати (збитки). У таких випадках вона має право, у тому числі шляхом пред'явлення позову, вимагати їх покриття усіма учасниками сумісної діяльності.

Як вже зазначалося, і це встановив господарський суд першої інстанції, та не спростовано апеляційним господарським судом, під час укладення договору № 70-0 від 07.02.2008 р. ПП "Камея" виступало від свого імені та від імені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність (договір простого товариства) №609-0 від 20.09.2007 р. Проте, в подальшому, вказаний договір про спільну діяльність був розірваний в судовому порядку (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі №916/3697/14, яка набрала законної сили).

Місцевий господарський суд також встановив, що упродовж спірного періоду жоден із відповідачів не повідомляв позивача про розірвання зазначеного договору про спільну діяльність №609-0 від 20.09.2007 p.; не звертався до позивача щодо припинення надання ним послуг за договором про спільне використання технологічних мереж від 07.02.2008 р.; що послуги, передбачені названим договором, надавались позивачем та були спожиті відповідачами, проте їх повна вартість не оплачена, у зв'язку з чим за ними рахується заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

При цьому, як було встановлено судами, ПП "Камея" лише у березні 2015 року повідомило позивача про розірвання договору про спільну діяльність (лист №37 від 26.03.2015 p.).

Частиною 3 статті 1141 Цивільного кодексу України визначено, що з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Вказаний принцип солідарної відповідальності за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб у разі припинення договору простого товариства деталізований у статті 1143 Цивільного кодексу України, за приписами якої, у разі, коли договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору.

Відповідно до частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Місцевий господарський суд, врахувавши розмір внесків кожного із відповідачів у спільну діяльність за договором про спільну діяльність від 20.09.2007 р., факт припинення вказаного договору за рішенням суду, а також те, що спірні послуги за договором №70-0 від 07.02.2008 р. надавались як до періоду припинення договору про спільну діяльність, так і після припинення спільної діяльності, і повна вартість таких послуг відповідачами оплачена не була, дійшов обґрунтованого висновку, що до моменту припинення договору про спільну діяльність вартість наданих послуг підлягає розподілу рівними частинами між кожним із учасників спільної діяльності (відповідачів), а після припинення спільної діяльності - покладенню на ПП "Камея".

Господарським судом першої інстанції було здійснено розрахунок заявлених до стягнення з сум та встановлено, що спірні суми (з огляду на встановлені обставини та приписи наведених норм) підлягають стягненню з відповідачів у відповідних пропорціях, зокрема, з ПП "Камея" підлягає стягненню 24 644,89 грн. заборгованості, 2 857,76 грн. пені, 149,27 грн. - 3% річних та 5557,05 грн. інфляційних втрат, а з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" - 11 084,41 грн. - заборгованості, 1676,32 грн. пені, 90,19 грн. - 3% річних та 3658,58 грн. інфляційних втрат.

За приписами статей 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що спірні суми підлягають рівному розподілу між відповідачами та стягненню з них, викладеного та встановленого місцевим господарським судом не спростував, помилково застосував наведені норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини до встановлених обставин справи.

Відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Довід скаржника про те, що у даному випадку спірну заборгованість має сплачувати лише ПП "Камея", оскільки у договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 70-0 були внесені зміни, на підставі яких договір укладено позивачем з ПП "Камея", яке діяло тільки від свого імені, визнається неспроможним, позаяк будь-якої вказівки про таке угода про заміну сторони у зобов'язанні за договором від 07.02.2008 р. № 70-0 не містить. У даній угоді мова йде лише про заміну власника електричних мереж з ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на ДП "Адміністрація морських портів України".

Враховуючи те, що суд першої інстанції встановив усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору та правильно застосував приписи законодавства до встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. у справі № 916/2169/15 господарського суду Одеської області скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2016 р. залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач