ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/8644/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Маслюк А.А., дов. б/н від 01.06.2016р.;від відповідача:Левченко Д.Ю., дов. №26 від 01.02.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р.у справі господарського суду№910/8644/16 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс"до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 1 135 776,41грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №910/8644/16, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 618 225,41грн. заборгованості, 415 329,69грн. втрат від інфляції, 38 922,79грн. 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 15.11.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс" (виконавець) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладений договір №50-4/4254-13, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник, зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 договору).

Ціна виконання робіт за цим договором відповідно до кошторису та протоколу погодження договірної ціни становить 1 756 735,73грн., у т.ч. ПДВ 20% - 292 798,29грн. (п. 3.1 договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписані обома сторонами без зауважень, позивачем були виконані роботи за вищезазначеним договором на загальну суму 1 203 027,01грн. (акти №1 від 19.12.2013р. на суму 359377,02грн., №2 від 19.12.2013р. на суму 192886,39грн. та №3 від 21.02.2014р. на суму 650763,60грн.), проте відповідачем сплачено частину виконаних робіт у сумі 524 650,25грн., тобто за актами №1 та №2.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що акт №3 від 21.02.2014р. підписаний від замовника не уповноваженою особою - заступником директора з КБ Кримської ЕС ДП "НЕК "Укренерго" Сурганом О.Г.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, та це не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, що на підставі наказу від 24.01.2011р. №12 "Про функціональні обов'язки перших заступників директора, заступників директора та головного бухгалтера Кримської ЕС" вищезазначений заступник директора мав право на підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не надавав позивачу документального підтвердження настання форс-мажорних обставин та не повідомляв останнього про настання таких обставин, як це передбачено розділом 8 договору.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України сторони повинні довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, а також за приписами ч. 3 ст. 22 цього Кодексу сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що акти виконаних робіт підписані відповідачем та те, що останнім здійснена часткова оплата виконаних робіт та відсутністю доказів їх оплати у повному обсязі, дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та відсотків річних.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №910/8644/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №910/8644/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач