ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/32060/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ (далі - Товариство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016

зі справи № 910/32060/15

за позовом Товариства

до житлово-будівельного кооперативу "Будпрогрес", м. Київ (далі - Кооператив),

про стягнення 120 621,98 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Кирищука В.П.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення (з урахуванням подальшого зменшення розміру позовних вимог): заборгованості за договором постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 31-0475-3 (далі - Договір) у сумі 54 941,40 грн.; 19 498,88 грн. пені; "інфляційних втрат" у сумі 43 729,25 грн.; 3% річних у сумі 2 452,45 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2016 (суддя Борисенко І.І.): позов задоволено; з Кооперативу стягнуто на користь Товариства: 54 491,40 грн. основного боргу; 19 498,88 грн. пені; "інфляційні втрати" в сумі 43 729,25 грн.; 3% річних у сумі 2 452,45 грн. та 1 809,33 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Дідиченко М.А. і Зеленін В.О.): апеляційну скаргу Кооперативу задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2016 скасовано в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу та пені і змінено в частині стягнення 3% річних та "інфляційних"; з Кооперативу стягнуто на користь Товариства: 3% річних у сумі 402,19 грн.; "інфляційні втрати" в сумі 10 785,43 грн. та 167,72 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; з Товариства стягнуто на користь Кооперативу 1 805,74 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанцій з даної справи залишити в силі, відшкодувавши Товариству за рахунок Кооперативу судові витрати. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 125 Конституції України, частини четвертої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 47, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Кооператив заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність, обґрунтованість і справедливість висновків апеляційного господарського суду, викладених в оскаржуваній постанові, та просить останню залишити без змін, скаргу - без задоволення, а судові витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги "залишити за Позивачем".

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Товариство; постачальник) та Кооперативом (споживач, абонент) укладено Договір, за умовами якого:

- предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1);

- постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2);

- споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3.1 пункту 2.3);

- облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку розрахунковим способом (пункт 5.1).

Відповідно до пункту 4 додатку № 1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно з максимальними договірними навантаженнями.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до Договору абонент зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, до якої включено вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оплату абонент повинен виконувати не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 додатку № 4 до Договору).

Як зазначає Товариство, Кооператив свої зобов'язання за Договором порушив, внаслідок чого за період з 01.01.2015 по 01.11.2015 виникла заборгованість у сумі 54 941,40 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картами (табуляграмами), довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Відповідно до підписаних обома сторонами актів звіряння взаєморозрахунків за лютий - квітень 2015 року за Договором на розрахунковий рахунок Товариства надійшли кошти: за лютий 2015 року - 106 357,85 грн.; за березень 2015 року - 60 893,24 грн.; за квітень 2015 року - 100 000 грн. Розбіжності щодо нарахувань у спірному періоді між сторонами відсутні.

Товариством за лютий 2015 року зараховано оплату в розмірі 6 357,85 грн., за березень 2015 року - в розмірі 10 893,24 грн. та за квітень 2015 року - 42 703,85 грн.

Неповне зарахування сплачених Кооперативом коштів у лютому - квітні 2015 року було здійснено Товариством у зв'язку з тим, що при сплаті коштів відповідачем було визначено чітке призначення платежу, яке не входить у розрахунковий та спірний період.

Що ж до наданих платіжних доручень від 30.12.2015 № 1223 на суму 50 000 грн., від 29.01.2016 № 1226 на суму 100 000 грн., від 05.04.2016 № 1241 на суму 298 591 грн., то призначення платежу цих платіжних доручень також не містить посилання на спірний період, у зв'язку з чим не є підтвердженням сплати боргу у справі.

Стосовно сплати позивачем 31 051,47 грн.: згідно з платіжним дорученням від 24.11.2015 № 1208 та заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем врахована вказана оплата, у зв'язку з чим і було зменшено розмір позовних вимог.

Наявність основної заборгованості Кооперативу не спростована. Визначені Товариством розміри "інфляційних витрат", 3% річних і пені відповідають законодавчим приписам та Договору.

Судом апеляційної інстанції було витребувано від сторін пояснення та докази здійснених оплат. Кооперативом надано такі платіжні доручення: від 28.02.2015 №1104 на суму 50 000 грн. (призначення платежу: за теплову енергію за січень 2015 року); від 15.04.2015 № 1120 на суму 100 000 грн. (призначення платежу: за теплову енергію за січень-лютий 2015 року); від 18.06.2015 №1149 на суму 50 000 грн. (призначення платежу: за теплову енергію за березень - квітень 2015 року); від 15.07.2015 №1161 на суму 40 657, 96 грн. (призначення платежу: за теплову енергію за травень - червень 2015 року); від 24.11.2015 №1208 на суму 31 051,47 грн. (призначення платежу: за теплову енергію за липень - жовтень 2015 року); від 30.12.2015 №1223 на суму 50 000 грн. (призначення платежу: за теплову енергію за листопад - грудень 2015 року).

Відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту Кооперативом теплову енергію та пояснень Товариства зарахування сум, сплачених Кооперативом згідно із зазначеними платіжними дорученнями, було здійснено ним таким чином:

50 000 грн. (платіжне доручення № 1104) у спірний період не враховано;

100 000 грн. (платіжне доручення № 1120) у спірний період зараховано частково, в сумі 42 703, 85 грн., а решта цієї суми була зарахована в оплату боргу станом на 01.01.2015;

50 000 грн. (платіжне доручення № 1149) у спірний період повністю зараховано;

40 657, 96 грн. (платіжне доручення № 1161) у спірний період повністю зараховано;

31 051,47 грн. (платіжне доручення № 1208) у спірний період повністю зараховано;

50 000 грн. (платіжне доручення № 1223) у спірний період не враховано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 28.02.2015 № 1104 на суму 50 000 грн. (а.с. 259) відповідачем було оплачено зазначені кошти з призначенням платежу: "Теплова енергія за січень 2015 року", а не за січень 2014 року, як вказує позивач. Таким чином, зарахування 50 000 грн. у рахунок оплати боргу за спірний період є необґрунтованим.

Також суд апеляційної інстанції не погодився з частковим зарахуванням позивачем у спірний період лише 42 703, 85 грн. з оплачених відповідачем за платіжним дорученням від 15.04.2015 № 1120 - 100 000 грн., оскільки у призначенні платежу за цим платіжним дорученням значиться "за теплову енергію за січень-лютий 2015 року". Позивачем не доведено підстав для зарахування коштів в інший (попередній) період, ніж вказано у платіжному дорученні.

Товариство було зобов'язане зарахувати кошти, оплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 28.02.2015 № 1104 на суму 50 000 грн. та від 15.04.2015 № 1120 на суму 100 000 грн., відповідно до визначених у них призначень платежу, тобто за спірний період з 01.01.2015 по 01.11.2015.

У зв'язку із врахуванням у спірний період вказаних двох платежів у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2015 по 01.11.2015; нарахування пені за період з червня по листопад 2015 року проведено Товариством безпідставно.

Суд апеляційної інстанції (згідно із здійсненим судом перерахунком) дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Кооперативу 3% річних у сумі 402,19 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 10 785,43 є обґрунтованими.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум заборгованості, інфляційних нарахувань, річних та пені.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

Згідно з частиною першою статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд апеляційної інстанцій, встановивши: що Товариство було зобов'язане зарахувати кошти, оплачені Кооперативом за платіжними дорученнями від 28.02.2015 № 1104 та від 15.04.2015 № 1120 відповідно до визначених у них призначень платежу; недоведеність Товариством підстав для зарахування цих коштів в інший (попередній) період, ніж зазначений у платіжних дорученнях; відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2015 по 01.11.2015; відсутність підстав для нарахування відповідачу пені, - дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення (часткового) позову та стягнення з відповідача лише 3% річних та "інфляційних втрат".

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

Посилання скаржника на те, що кошти, сплачені платіжними дорученнями, в яких у призначенні платежу зазначена неповна інформація про платіж, повинні зараховуватися як оплата найдавнішого боргу, спростовується тим, що, як вбачається із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин справи, це не передбачено умовами укладеного сторонами Договору.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 зі справи № 910/32060/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій