ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/23599/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіВладимиренко С.В. - доповідач суддіДемидової А.М.,суддіШевчук С.Р.

розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 16.12.2015р.у справі№910/23599/15 господарського суду міста Києваза позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_5,

2. ОСОБА_6,

3. ОСОБА_7,

4. ОСОБА_8,

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофра України",

6. Приватне підприємство "Агрофірма Росія",

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта",

8.Селянське (фермерське) господарство "Єлисей",

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зерно України"

про визнання зобов'язань припиненими

за участю представників:

позивача: Багнюк І.В.;

відповідача: Грицик А.С., Мединський М.М., Ханович К.В.

третіх осіб 1 - 6: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. (суддя Якименко М.М.) у справі №910/23599/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чорної Л.В., суддів: Кропивної Л.В., Смірнової Л.Г.), з урахуванням уточнення позовних вимог, позовні вимоги задоволено повністю. А саме:

Визнано припиненими зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" за договором кредитної лінії від 10.06.2013р. № ВКЛ-2016865/1, укладеним між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Визнано припиненими зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" за договором кредитної лінії від 10.06.2013р. №НКЛ-2016865, укладеним між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Визнано іпотеку, яка виникла на підставі Іпотечного договору № 2016865/3-1 від 14.06.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_13 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо машиномісць НОМЕР_1, НОМЕР_2, в будинку за адресою: АДРЕСА_2, такою, що припинена.

Визнано іпотеку, яка виникла на підставі Іпотечного договору №2016865/3-2 від 20.06.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_13 від імені ОСОБА_7 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3, такою, що припинена.

Визнано іпотеку, яка виникла на підставі Іпотечного договору №2016865/S-10 від 10.06.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_13 від імені ОСОБА_6 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1, такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави транспортних засобів №HKJI- 2016865/S-11 від 06.08.2013р., укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сільськогосподарської техніки (8 од.), такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави транспортних засобів №2016865/S-4 від 10.06.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_13 від імені ОСОБА_8 щодо автомобілів Mercedes-Benz CL 550 та Mercedes-Benz GL 550, такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави транспортних засобів №2016865/S-3 від 10.06.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_13 від імені ОСОБА_5 щодо автомобілів Mercedes-Benz CL 550 та Lexus LX-570, такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави №HKЛ-2016865/S-12 від червня 2013 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави майбутнього урожаю №HKЛ- 2005422/S-7 від червня 2013 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави майбутнього урожаю №НКЛ-2005512/S-8 від червня 2013 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", такою, що припинена.

Визнано заставу, яка виникла на підставі Договору застави майбутнього урожаю №НКЛ- 2005512/S-9 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Селянським (фермерським) господарством "Єлисей", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865 від 10 червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гофра України", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/1 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гофра України", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/Sl від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Нафта", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки № П-2016865/1/S1 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Нафта", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/S2 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зерно України, такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/1/S2 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зерно України", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/S3 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та приватним підприємством "Агрофірма "Росія", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/1/S3 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та приватним підприємством "Агрофірма "Росія", такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/85 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_8, такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/1/85 від червня 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_8, такою, що припинена.

Визнано поруку, яка виникла на підставі Договору поруки №П-2016865/1/8-13 від 2013 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5, такою, що припинена.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" 28017 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. скасувати, а справу №910/23599/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та додаткові пояснення до неї, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2013р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій» (позичальник) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Кредитор) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2016865, за умовами якого Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах, визначених цим Договором, в межах мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 1720000 дол. США (Один мільйон сімсот двадцять тисяч доларів США 00 центів), зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі: 25% (Двадцять п'ять процентів) річних за користування Кредитом (Траншем), наданим в гривні; 14% (Чотирнадцять процентів) річних за користування Кредитом (Траншем), наданим в доларах США, та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше « 31» березня 2016 року.

Як встановлено судами, 10.06.2013 р. між позивачем та відповідачем було також укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2016865/1, за умовами якого Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «Кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах, визначених цим Договором, в межах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 2 600 000,00 дол. США (Два мільйони шістсот тисяч доларів США 00 центів), зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі: - 25% річних за користування Кредитом (Траншем), наданим в гривні, -14% річних за користування Кредитом (Траншем), наданим в доларах США, та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше « 28» лютого 2014 року. При цьому Сторони домовились, що до 01 серпня 2013 року сума наданого Кредиту (Траншів) не може перевищувати 2 280 000,00 дол. США (Два мільйони двісті вісімдесят тисяч доларів США 00 центів). Транші, видача яких призводить до збільшення заборгованості за Кредитом понад 2 280 000,00 дол. США (Два мільйони двісті вісімдесят тисяч доларів США 00 центів) в межах максимального ліміту заборгованості, можуть надаватись Позичальнику лише після « 01» серпня 2013 року за умови наявності письмового листа від ТОВ «ГеоАгро-Консалт» про підтвердження урожайності по кукурудзі не менше 7,0 тонн/га, сої не менше 1,8 тонн/га, та окремого рішення Кредитного Комітету Кредитора.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором №НКЛ-2016865 та Договором №ВКЛ-2016865/1 були укладені перелічені вище іпотечні договори, договори застави транспортних засобів, майбутнього врожаю та договори поруки, припинення зобов'язань за якими є предметом спору у даній справі.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2015р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій» (надалі - СГ ТОВ «Обрій», позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (надалі - ТОВ «Вердикт Фінанс», кредитор) укладено договір №26/02/15-ДС про відступлення права вимоги, за умовами якого, враховуючи зміни, внесені Додатковою угодою №1 від 26.02.2015р., Кредитор передає у повному обсязі, а СГ ТОВ «Обрій» приймає всі права Кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі Депозитних договорів, укладених між Кредитором та ПАТ «Дельта Банк», а саме: право вимоги, щодо отримання грошових коштів на загальну суму 4679793,90 доларів США (чотири мільйони шістсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три долари США 90 центів), що на дату укладення цього договору еквівалентно 140 441 433,90 грн. (сто сорок мільйонів чотириста сорок одна тисяча чотириста тридцять три гривні 90 коп.) за офіційним курсом НБУ (станом на 26.02.2015р. 1 дол. США = 30,010175 грн.), з метою реалізації майнових прав, що є предметом Депозитних договорів в порядку повернення грошових коштів, що були розміщені в Банку.

Як зазначено судами, відповідно до п. 6.2 Договору відступлення права вимоги (зі змінами внесеними Додатковою угодою №1 від 26.02.2015р.), СГ ТОВ «Обрій» зобов'язується сплатити на користь Кредитора в якості винагороди за відступлення права вимоги по цьому договору грошові кошти в гривні у розмірі, еквівалентному 1 403 938,17 доларів США (один мільйон чотириста три тисячі дев'ятсот тридцять вісім доларів США 17 центів) за середньозваженим курсом долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України. Для розрахунку ціни відступлення права вимоги береться середньозважений курс долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на момент відкриття торгової сесії, на день, коли настає строк виконання грошового зобов'язання за цим договором. Для визначення сторонами договору середньозваженого курсу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України використовують дані офіційного сайту Національного банку України або інші офіційні джерела державних органів, якщо Національним банком України не розміщено необхідних даних на своєму офіційному сайті. Розрахунок середньозваженого курсу проводиться без урахування форвардних угод та угод на умовах СВОП.

Разом тим, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові зазначено, що пунктом 4.4.4. договорів банківського вкладу сторони встановили, що клієнт зобов'язаний у разі дострокового подання Сертифікату до погашення, письмово повідомити Банк про свій намір відкликати суму Депозитного вкладу та суму нарахованих процентів не менш ніж за 2(два) робочих дні. ТОВ «Вердикт-Фінанс» на виконання вимог п. 4.4.4. договорів банківського вкладу повідомив банк про намір відкликати суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів, що підтверджується відповідними листами та реєстром приймання - передачі кореспонденції, копії в матеріалах справи. Таким чином, суди зазначили, що строк виконання зобов'язань по договорам банківських вкладів настав на момент укладення договору про відступлення права вимоги та подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 26.02.2015р. листом №26/102 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, суди дійшли висновку, що за умовами кредитних договорів позивач має право повернути кредит у будь-який час, таким чином подана заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог до дати кінцевого повернення кредиту є способом реалізації права позичальника достроково повернути кредит.

Водночас, зазначивши, що доказів оскарження договору про відступлення права вимоги матеріали справи не містять і сторонами до суду не подано, вказавши, що заборгованість позивача перед банком за кредитними договорами, строк виконання яких настав, становить 131 762 922,03 грн., а банк за договором про відступлення права вимоги, має заборгованість перед позивачем на суму 4 394 936,88 дол. США, що на дату укладення договору про відступлення права вимоги еквівалентно 131 892 055,77 грн., врахувавши, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів, оскільки вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги СГ ТОВ «Обрій» до ПАТ «Дельта Банк» про визнання припиненими згаданих вище зобов'язань, що виникли із договорів про відкриття кредитної лінії та договорів, якими було забезпечено належність виконання зобов'язань за ними, з підстави здійсненого позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі укладеного СГ ТОВ «Обірій» з ТОВ «Вердикт-Фінанс» договору №26/02/15-ДС про відступлення права вимоги від 26.02.2015р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, з аналізу зазначених норм вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за іншим), однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду) та такими щодо яких настав строк виконання, або якщо він визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" та ст.596 Цивільного кодексу України застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

А за змістом ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, оскільки, як вже було зазначено вище, предметом спору у даній справі є вимоги позивача, про визнання припиненими договорів іпотеки, застави та поруки, з підстав припинення забезпечуваного ними основного зобов'язання - кредитних договорів №ВКЛ-2016865/1 від 10.06.2013р. та №НКЛ-2016865 від 10.06.2013р., необхідною умовою для їх задоволення є встановлення факту припинення усіх зобов'язань, що виникли на підставі даних Кредитних договорів.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов СГ ТОВ "Обрій" дійшли висновку, що зобов'язання останнього перед ПАТ "Дельта Банк" за договорами кредитної лінії №ВКЛ-2016865/1 від 10.06.2013р. та №НКЛ-2016865 від 10.06.2013р. є припиненим внаслідок зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви СГ ТОВ "Обрій" про зарахування зустрічних однорідних вимог №26/02 від 26.02.2015р. Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У параграфі 1, зокрема в ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Проте судами попередніх інстанцій всупереч вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України не було надано жодної правової оцінки наданим відповідачем поясненням стосовно розміру заборгованості позивача за кредитними договорами та відповідного його розрахунку, що містяться у матеріалах справи та не зазначене на підставі яких документів суди дійшли висновку, що заборгованість останнього перед ПАТ "Дельта Банк" на дату здійсненого зарахування складає 131762922,03 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки пунктам 3.4.1 кредитних договорів, у яких СГ ТОВ "Обрій" погодило з ПАТ "Дельта Банк" умови дострокового погашення кредитів та нарахованих процентів за ними, а саме - боржник зобов'язався попередити банк про свої наміри не пізніше, як за п'ять робочих днів до дати такого погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. у ПАТ "Дельта банк" з 03.03.2015р. розпочато процедуру виведення останнього з ринку, шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Відтак, судам слід було з'ясувати, чи дотримано позивачем умов, погоджених ним же п. 3.4.1. кредитних договорів, під час направлення заяви про зарахування від 26.02.2015р.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що у п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте суди попередніх інстанцій всупереч зазначеним вище положенням, не дослідили усіх фактичних обставин справи та доказів, якими вони підтверджуються, про що свідчить зміст оскаржуваних рішення та постанови, у яких практично відсутні посилання на наявні у матеріалах справи конкретні документи, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Так, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що строк виконання зобов'язань по договорам банківських вкладів настав на момент укладення договору про відступлення права вимоги та подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, взагалі не досліджували змісту наявних у матеріалах справи депозитних договорів, умов та порядку дострокового пред'явлення ощадних сертифікатів до погашення та фактів, які б свідчили, що ощадні сертифікати фактично були пред'явлені, із зазначенням дати такого пред'явлення та офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату такого пред'явлення.

Разом з тим, зазначивши, що позовні вимоги СГ ТОВ "Обрій" є документально обґрунтованими, суди не з'ясували дати настання строку виконання зобов'язань, що виникли з кредитних договорів та не зазначили документів, на підставі яких вони дійшли даних висновків.

Крім того, судами не надано правової оцінки тому факту, що згідно доданого до позовної заяви договору №26/02/15-ДС від 26.02.2015р. про відступлення права вимоги, ТОВ "Вердик Фінанс" було передано СГ ТОВ "Обрій" право вимоги за Депозитними договорами на загальну 4394936,88 доларів США, що в еквіваленті на 26.02.2015р. складає 131892055,77 грн., тоді як зараховувалось згідно спірної заяви 4679793,90 доларів США, що також підтверджується наявними у матеріалах справи поясненнями представника позивача від 04.11.2015р. Натомість, суди попередніх інстанцій зазначають, що за договором №26/02/15-ДС відступлено право вимоги, щодо отримання грошових коштів на загальну суму 4679793,90 доларів США.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з аналізу норм чинного в України процесуального законодавства саме на суд покладено обов'язок здійснення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Тобто, саме суд зобов'язаний перевіряти правильність, повноту та правову основу здійсненого тією чи іншою стороною розрахунку позовних вимог та/або будь-яких інших розрахунків, які є необхідними для винесення справедливого та обґрунтованого рішення у конкретній справі. Зазначений обов'язок суду не може ставитись у залежність від будь-яких обставин.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також з огляду на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. у справі №910/23599/15 скасувати.

Справу №910/23599/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук