ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/1572/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 30.03.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.07.2016у справі№ 910/1572/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"прозобов'язання вчинити дії,за участю представників: від позивачаНедотопа М.М.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (далі - ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (далі - ТОВ "ВВМ 2014") про зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти в розмірі 281 687,67 грн., отримані за договором про внесення змін від 30.04.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1245/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.2014.

Заявою від 01.03.2016 ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ВВМ 2014", що знаходяться на рахунках відповідача, які будуть виявлені державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 281 687,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі № 910/1572/16 (суддя Нечай О.В.) у позові відмовлено. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі № 910/1572/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі № 910/1572/16, ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на подання касаційної скарги, скасувати оскаржувані судові акти, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. відновлено строк подання касаційної скарги, прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.12.2016 о 10 год. 50 хв.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, який надійшов до Вищого господарського суду України 12.12.2016, відповідач проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.06.2014 між ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (Банк) та ТОВ "ВВМ 2014" (Вкладник) було укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" DU1245/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті без капіталізації процентів (далі - Депозитний договір).

Відповідно до п. 2.1 Депозитного договору Вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 1 600 000,00 грн. в національній валюті на умовах цього Договору.

Пунктом 2.2 Депозитного договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 по 27.06.2015 включно.

Згідно з п. 2.3 Депозитного договору Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22% річних.

Положеннями п. 3.7 Депозитного договору сторони погодили, що Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів Вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з для подання Вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Вкладнику, відкритий у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ". У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 між сторонами було укладено договір про внесення змін № 1 до Депозитного договору (далі - Договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014), яким внесено зміни до окремих положень Депозитного договору.

Відповідно до Договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 пункт 3.7 Депозитного договору викладено в наступній редакції: "3.7. Вкладник має право після припинення дії Договору застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів Вкладнику.

Після припинення дії Договору застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Вкладника, відкритий у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ"".

Договором про внесення змін № 2 від 25.07.2014 до Депозитного договору сторонами внесено зміни в частині строку розміщення депозиту, а саме: з 26.06.2014 по 31.07.2015, а також встановлено процентну ставку за користування депозитом у розмірі 23% річних.

30.04.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін до Депозитного договору (далі - Договір про внесення змін від 30.04.2015), відповідно до якого абзац третій п. 3.7 Депозитного договору викладено в наступній редакції: "У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

Також, 30.04.2015 між позивачем, відповідачем та ТОВ "Факторинг Фінанс" було укладено Договір про розірвання договору застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014, відповідно до умов якого сторони погодили розірвати вказаний договір (з усіма змінами та доповненнями, як укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому), укладений між заставодержателем та заставодавцем; з моменту набрання чинності цим Договором права та обов'язки сторін за Договором застави майнових прав № 04-1286/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 (з усіма змінами та доповненням, які укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому) припиняються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було повернуто відповідачу суму депозитного вкладу в розмірі 1 600 000,00 грн. та нараховані на вклад відсотки у розмірі 308 515,07 грн.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 № 114, прийнятим на підставі постанови Правління НБУ від 05.06.2015 № 358, у Банку з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення Банку з ринку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 № 159, прийнятим на підставі постанови Правління НБУ від 28.08.2015 № 563, припинено з 31.08.2015 здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" та розпочато процедуру ліквідації Банку з 31.08.2015.

У зв'язку з віднесенням Банку до категорії неплатоспроможних та запровадженням у Банку тимчасової адміністрації з 08.06.2015, а також наступним початком ліквідаційної процедури Банку згідно з постановою Правління НБУ від 28.08.2015 № 563, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору від 30.04.2015 про внесення змін до Депозитного договору та виявлено, що вказаний договір про внесення змін є нікчемним згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що оскільки Договір про внесення змін від 30.04.2015 є нікчемним, то здійснена виплата відповідачу нарахованих відсотків за Депозитним договором за ставкою 23% річних є безпідставною, у зв'язку з чим позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути отримані грошові кошти у розмірі 281 687,67 грн. як такі, що отримані без достатніх правових підстав.

У силу ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною першою статті 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з Договором про внесення змін № 1 від 27.06.2014, докази оскарження якого у судовому порядку в матеріалах справи відсутні, сторонами на власний розсуд було змінено пункт 3.7 Депозитного договору, в тому числі в частині застосування зниженої відсоткової ставки у випадку його розірвання за ініціативою Вкладника.

При цьому, проаналізувавши положення Депозитного договору та Договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що Договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 містить умову про викладення вказаного пункту у новій редакції повністю, тобто заміни умов пункту 3.7, передбачених Депозитним договором, умовами вказаного пункту у редакції Договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 без застережень щодо залишення в силі третього абзацу цього пункту попередньої редакції. Таким чином, за висновком судів, виклавши пункт 3.7 у новій редакції, сторони дійшли згоди про відсутність у Депозитному договорі умови щодо виплати відсотків за Депозитним договором за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання цього Договору.

При цьому, судами попередніх інстанцій вказано, що у Договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 сторони визначили викласти саме п. 3.7 Депозитного договору в іншій редакції, а не його частину.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Договір про внесення змін до Депозитного договору від 30.04.2015 (на дату підписання якого положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін вже були виключені із умов Депозитного договору на підставі Договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014) фактично не змінює умов виплати відсотків за депозитом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено існування підстав для застосування зниженої відсоткової ставки як наслідку розірвання Депозитного договору з ініціативи Вкладника та, відповідно, підстав для зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 281 687,67 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2016 у справі № 910/1572/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук