Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №910/10192/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/10192/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Малетича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2016 року

у справі № 910/10192/16

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

про стягнення 43 987, 70 грн.

за участю представників

позивача - Васютін А.Г.

відповідача - Локшин А.В., Шагін О.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 43 987,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02 серпня 2016 року (суддя Ярмак О.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2016 року (судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) у справі № 910/10192/16 позов задоволено повністю.

Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 02 серпня 2016 року та справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (орендодавець) та Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (орендар) було укладено договір оперативного лізингу № 54-L.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору страхування предмета оренди здійснюється орендодавцем.

Згідно з п. 4.4 договору оперативного лізингу в будь-якому випадку орендар за власний рахунок та в повному обсязі зобов'язаний відшкодувати суму збитків орендодавця у розмірі франшизи зі страхування ризиків викрадення, втрати, загибелі і пошкодження предмета оренди та інші прямі збитки, які не відшкодовані орендодавцеві згідно з договором страхування. Відшкодування збитків та витрат не здійснюється, якщо орендар самостійно здійснив витрати щодо повернення, ремонту та відновлення предмета оренди до належного стану.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (страховик) укладено Поліс № АА/5955310 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За умовами зазначеного Полісу був застрахований транспортний засіб марки "Skoda" (державний реєстраційний номер АА 4146 ОМ).

08 липня 2012 року по вул. Хорольський спуск в м. Лубни Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер АА 4146 ОМ, під керуванням Філоненка В.М., та автомобіля ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер 0860, під керуванням Волика В.О., що спричинила механічні пошкодження обом автомобілям, тілесні ушкодження Волику В.О. та пасажирам обох автомобілів.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Філоненком В.М. п.п. 10.1, 11.2, 11.4, 12.1, 12.4, 12.9 б) та Розділу 34 Правил дорожнього руху України, що встановлено у вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року у справі № 539/217/13-к.

Зазначеним вироком суду Філоненка В.М. визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, а також стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь потерпілого Волика В.О. страхове відшкодування у розмірі 6384,31 грн. матеріальних збитків, 5000,00 грн. страхового відшкодування в рахунок моральних збитків у зв'язку з ушкодженням здоров'я; на користь Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області страхове відшкодування в розмірі 30697,39 грн. та 1306,00 грн. за проведення автотоварознавчих досліджень автомобіля, 600,00 грн. витрат евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" було виплачено суму страхового відшкодування на користь Волика В.О. в розмірі 11384,31 грн. на виконання вироку суду згідно з платіжними дорученнями № 14418 від 19 листопада 2013 року та № 14777 від 10 грудня 2013 року, а також на користь Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області в розмірі 32603,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15978 від 19 лютого 2014 року, № 16225 від 02 березня 2014 року, № 16725 від 04 квітня 2014 року, № 16338 від 13 березня 2014 року, № 16902 від 15 квітня 2014 року.

Як зазначалось раніше, винною особою у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є відповідно до вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року у справі № 539/217/13-к водій автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер АА 4146 ОМ, Філоненко В.М., який станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер АА 4146 ОМ, є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", цивільно-правова відповідальність якого на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Нова" за полісом № АА/5955310.

02 січня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (покупець) було укладено договір про купівлю-продаж боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 3.1 договору в порядку на умовах, визначених цим договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи, а покупець приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" не здійснило виплату суми страхового відшкодування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 43987,70 грн.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що під час настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, страховик здійснює вибір особи (страхувальника чи водія), зобов'язаної відшкодувати йому виплачену суму, на власний розсуд.

Так, у зв'язку з тим, що Філоненко В.М. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" має право регресної вимоги до відповідача як страхувальника, а у зв'язку з укладеним 02 січня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "СК "Нова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" договором купівлі-продажу боргових зобов'язань, права регресної вимоги перейшло до позивача.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43987,70 грн. (11384,31 грн. + 32603,39 грн.) суми страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача викладені у касаційній скарзі про те, що застрахований транспортний засіб за договором оперативного лізингу № 54-L від 26 квітня 2011 року було передано третій особі - Іноземному підприємству "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", водій якого винен у скоєнні згаданої ДТП, а тому у відповідача відсутній обов'язок з відшкодування шкоди, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Водій автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер АА 4146 ОМ, Філоненко В.М. станом на момент скоєння ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року у справі № 539/217/13-к.

Зазначена правова норма не зобов'язує страховика звертатись саме до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках, якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -