ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 908/1453/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Кравчук Г.А.за участю представників:від позивача:Комраков С.В., дов. №533 від 23.10.2015р.;від відповідача:Литвиненко Ж.М., дов. №222/20-19 від 11.07.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКонцерну "Міські теплові мережі"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016р.у справі господарського суду№908/1453/14 Запорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"до Концерну "Міські теплові мережі"простягнення 145 207,45 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 89 120,30грн. - пені, 20 566,21грн. - 3% річних та 35 520,94грн. - інфляційних втрат.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2016р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №908/1453/14, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 83 551,92грн. - пені та 19 281,20грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, Концерн "Міські теплові мережі", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України пеню на 99,9%. Скаржником також подано заяву про зупинення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016р. у справі №908/1453/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2016р. вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Задоволено заяву скаржника в порядку приписів ст. 1211 ГПК України та зупинено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016р., залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №908/1453/14, до закінчення перегляду справи в порядку касації у Вищому господарському суді України.

24.11.2016р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.11.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги та задовольнив клопотання позивача в порядку приписів ст. 741 ГПК України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача був присутній в режимі проведення відеоконференції та заперечував проти задоволення касаційної скарги..

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Концерну "Міські теплові мережі" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та Концерном "Міські теплові мережі" (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №44 з Протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань постачальник поставив споживачу в період серпень - листопад 2013р. та січень 2014р. активну електроенергію на загальну суму 25 608 101,79грн., проте відповідач несвоєчасно здійснив оплату за отриману електроенергію, у зв'язку з чим на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

14.10.2013р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради, Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", ДП "Енергоринок" складене спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №20/5099, відповідно до умов якого Концерн "Міські теплові мережі" в спільних розрахунках за рахунок коштів загального фонду державного бюджету у взаємовідносинах семи учасників, який отримує грошові кошти від Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс, перераховує Відкритому акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" кошти за спожиту електричну енергію у сумі 3 768 583,19грн., в т.ч. ПДВ 628 097,20грн. з записом у графі "призначення платежу": "Електроенергія за серпень-вересень місяць 2013 року "п" 3 768 583,19грн. та "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20".

Місцевим господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №1757 від 16.10.2013р., яке свідчить про перерахування відповідачем на користь позивача платежу на загальну суму 3 768 583,19грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищий господарський суд України у постанові від 17.05.2016р. у справі №908/1453/14 при направленні справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, звертав увагу, що при новому розгляді справи судам необхідно врахувати, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків, в даному випадку - за електроенергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії. Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору про постачання електричної енергії, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи.

Аналогічна правова позиція з висновками щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13, від 16.09.2015р. у справі №917/2520/14, від 10.02.2016р. у справі №902/1652/13.

Проте, в оскаржуваному судовому рішенні місцевого господарського суду хоча й зазначено про врахування вказівок суду касаційної інстанції, втім виходячи з його змісту вищезазначені вказівки фактично не виконані, а в постанові апеляційної інстанції взагалі не знайшли свого відображення.

Згідно з приписами ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими під час нового розгляду справи.

Наведене свідчить, що під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією допущені порушення ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101, 11112 ГПК України.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, виконати вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2016р. у справі №908/1453/14, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - частково задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. та рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016р. у справі №908/1453/14 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.А. Кравчук