ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 904/6255/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2016

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016

у справі № 904/6255/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство), м. Київ,

до державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" (далі - Заклад), м. Дніпро,

про стягнення 29 282,39 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Громніцький Ю.П. предст. (дов. від 13.05.2014)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Закладу 7892,98 грн. пені (нарахованої за період з 14.01.2014 - 13.07.2014), 2496,40 грн. - 3% річних (за період з 14.01.2014 по 14.11.2014), 18 893,01грн. інфляційних втрат (за період з січня по жовтень 2014), у зв'язку з неналежним виконанням Закладом зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором про закупівлю природного газу від 29.01.2013 № 13/2332-ТЕ-4.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2016 у справі № 904/6255/16 (суддя Петрова В.І.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (судді Чимбар Л.О.- головуючий, Виноградник О.М., Антонік С.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1578,60 грн. пені, 2488,21 грн. - 3% річних, 18 656,53 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. При цьому, в частині стягнення пені розмір неустойки зменшено судами на 80% від заявленого до стягнення розміру.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення зі справи скасувати в частині зменшення розміру пені на 6 314,38 грн. (80%) та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову, у решті судові акти попередніх інстанцій залишити без змін. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів у відповідній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій встановили наступне:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014 у справі № 904/6703/14 (яке набрало законної сили 09.11.2014) за позовом Товариства до Закладу про стягнення 106 792,26 грн. встановлено, що:

29.01.2013 Товариством як продавцем та Закладом як покупцем укладено договір про закупівлю природного газу № 13/2332-ТЕ-4, (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався у 2013 році поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Товариством), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.

На виконання умов Договору продавець поставив покупцю протягом січня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 895 896, 05 грн., проте відповідач оплатив природний газ частково, а саме у розмірі 796 313,06 грн., у зв'язку з чим станом на момент розгляду справи № 904/6703/14 заборгованість відповідача перед позивачем складала 99 582,99 грн.;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014 у справі № 904/6703/14 позов задоволено повністю: стягнуто із Закладу на користь Товариства 99 582, 99 грн. основного боргу за Договором, нарахованих на суму основного боргу: 5258,61 грн. пені, 1127,26 грн. - 3% річних, 823,40 грн. інфляційних втрат;

- 14.11.2014 відповідач сплатив 99 582, 99 грн. основного боргу на виконання рішення суду;

- у зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, позивачем нараховані відповідачу пеня, інфляційні втрати та 3% річних за наступні періоди.

Вирішуючи спір в частині стягнення із Закладу пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, суди попередніх інстанцій, за власною ініціативою, зменшили заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 80 % та стягнули 1578,60 грн. пені (20% від заявленої до стягнення суми пені 7892,98 грн.).

Причиною касаційного розгляду у даній справі стало питання щодо дотримання судами норм матеріального та процесуального права у вирішення спору в частині стягнення неустойки, а саме щодо зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 80 %.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Касаційна інстанція вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню із Закладу внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до змісту наведених норм у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. Судами попередніх інстанцій наведеного у повній мірі здійснено не було.

Оскаржувані судові рішення за своїм змістом наведеним вище приписам чинного законодавства не відповідають, оскільки розмір, до якого суд, за власною ініціативою, зменшив пеню (на 80%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Посилання місцевого господарського суду на те, що ним взято до уваги майновий стан сторін є певною мірою декларативним, оскільки питання майнового стану позивача не досліджувалося і не могло бути дослідженим судом першої інстанції взагалі (за відсутності у місцевого господарського суду відповідних доказів). Апеляційний господарський суд, у свою чергу, формально послався на врахування місцевим господарським судом майнового стану сторін та на зменшення розміру пені пропорційно з урахуванням доводів позивача, без з'ясування того, чи дійсно мало місце дослідження питання майнового стану позивача у розгляді справи місцевим господарським судом, чи були взяті до уваги доводи позивача (які саме і коли саме питання щодо зменшення розміру пені ставилося перед сторонами спору для висловлення ними своїх позицій) та без надання оцінки доданим позивачем до апеляційної скарги доказам на підтвердження його майнового стану.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних обставин, Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню в частині зменшення розміру стягуваної суми пені до 20% від її заявленої суми, тобто в частині вирішення спору щодо стягнення пені з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.

У новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати обставини справи в цій частині, зібраним доказам дати правову оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір у переданій на новий розгляд частині.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 904/6255/16 скасувати в частині вирішення спору про стягнення пені.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

3. У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 904/6255/16 залишити без змін.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко