ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 904/1518/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року

у справі № 904/1518/16

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр"

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

про стягнення 119 012,40 грн. заборгованості за договором поставки

та за зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр"

про стягнення 219 097,31 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Дряхлов Є.О.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", в якому з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог №296 від 17 червня 2016 року (т.2, а.с. 30-35), яка була прийнята судом до розгляду, просить стягнути з відповідача 119 012,40 грн., з яких:

86 465,44 грн. - сума основного боргу,

12 399,42 грн. - сума пені за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару,

4 866,71 грн. - три відсотки річних,

15 280,83 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором поставки № 948-ПУ-УМТС від 26 березня 2013 року.

12 квітня 2016 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" про стягнення 214 926,66 грн. штрафу за порушення строків поставки та строків заміни неякісної продукції за специфікаціями від 07 травня 2015 року та від 12 червня 2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року (склад колегії суддів: Загинайко Т.В. - головуючий, Колісник І.І., Мілєва І.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" 86 465,44 грн. заборгованості, 12 399,42 грн. пені, 14 811,23 грн. інфляційних нарахувань, 4 753,68 грн. три відсотки річних та 1 776,45 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті первісного позову відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 39 551,33 грн. штрафу, 169 468,00 грн. пені та 3 135,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд визнав доведеним факт поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 247 989,06 грн за специфікаціями від 26 березня 2015 року та від 07 травня 2015 року до договору поставки, укладеного між сторонами у справі, та дійшов висновку про те, що дата поставки продукції та її прийняття відповідачем підтверджується товарно-транспортними накладними, за якими представником відповідача було прийнято продукцію без зауважень. Однак, за висновком суду, відповідач в порушення умов договору поставки здійснив лише часткову оплату прийнятої від позивача продукції та з порушенням встановлених договором строків; суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення уточнена сума заборгованості є доведеною, докази її сплати відповідачем відсутні в матеріалах справи.

Суд за результатами перевірки заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, визнав доведеною визначену позивачем суму пені, яка розрахована у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України (в межах шестимісячного строку нарахування пені) та з урахуванням погодженого сторонами в договорі обмеження при її нарахуванні (не більше 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції). Однак, суд здійснив власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги частково.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги частково, суд визнав доведеними обставини порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки продукції лише за специфікацією від 07 травня 2015 року та відмовив у стягненні штрафу за непоставку товару, нарахованого позивачем за специфікацією від 12 червня 2015 року з огляду на відсутність підстав для його нарахування, оскільки положення ч. 5 ст. 692 ЦК України надають продавцю право зупинити передання товару до повної оплати всього раніше переданого товару і реалізація відповідачем за зустрічним позовом свого права, передбаченого зазначеною нормою не суперечить умовам укладеного між сторонами договору поставки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року (склад колегії суддів: Євстигнєєв О.С. - головуючий, Науменко І.М., Вечірко І.О.) резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року в частині первісного позову змінено шляхом доповнення її абзацом, згідно з яким повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" з Державного бюджету України зайво сплачений за платіжним дорученням №1273 від 03 березня 2016 року судовий збір у сумі 1 973,54 грн. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року скасовано в частині зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", не повернув позивачу за первісним позовом з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір, який виник у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Крім того, суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом (покупець за договором), не надіслав відповідачу за зустрічним позовом, як постачальнику, письмову вимогу про сплату неустойки за порушення строків поставки продукції, а подання публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" зустрічної позовної заяви не є такою вимогою, а є складовою судової процедури.

Не погодившись із зазначеною постановою апеляційного господарського суду, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, а рішення господарського суду Дніпропетровського області від 14 липня 2016 року про задоволення зустрічних позовних вимог на суму 219 098,31 грн. залишити без змін. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 26 березня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" (постачальник, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним) укладено договір поставки №948-ПУ-УМТС, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі за текстом - продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях доданого договору; під партією сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, що є невід'ємними частинами цього договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до постачання кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, що вказана у відповідних Специфікаціях до договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Між сторонами були підписані специфікації, в яких було узгоджено найменування продукції, її кількість, ціна, вартість та строки поставки, в тому числі:

- специфікація від 26 березня 2015 року на суму 23 760,00 грн зі строком поставки продукції - до 30 квітня 2015 року (включно);

- специфікація від 07 травня 2015 року на суму 791 026,73 грн зі строком поставки - до 30 травня 2015 року (включно);

- специфікація від 12 червня 2015 року на суму 30 600,00 грн зі строком поставки - до 30 червня 2015 року (включно).

Загальна сума підписаних між сторонами специфікацій склала 845 386,73 грн.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив, а відповідач прийняв продукцію:

1) за специфікацією від 26 березня 2015 року за видатковою накладною № Інс-000263 від 14 квітня 2015 року на суму 23 760,00 грн.;

згідно з товарно-транспортною накладною № 15/04 від 15 квітня 2015 продукція була поставлена позивачем та прийнята представником відповідача 15 квітня 2015 року;

2) за специфікацією від 07 травня 2015 року за видатковими накладними від 03 червня 2015 року:

- №Інс-000421 на суму 8 513,34 грн.,

- №Інс-000448 на суму 64 789,45 грн.,

- №Інс-000451 на суму 13 994,64 грн.,

- №Інс-000450 на суму 23 656,01 грн.,

та за видатковими накладними від 24 червня 2015 року

- №Інс-000449 на суму 37 715,28 грн.,

- №Інс-000454 на суму 7 341,00 грн.,

- №Інс-000548 на суму 23 663,52 грн.,

- №Інс-000558 на суму 43 073,82 грн.,

- №Інс-000559 на суму 20 970,00 грн.;

згідно з товарно-транспортною накладною № 04/06 від 04 червня 2015 року продукція за видатковими накладними від 03 червня 2015 була поставлена позивачем та прийнята представником відповідача 04 червня 2015 року, а згідно з товарно-транспортною накладною № 25/06 від 25 червня 2015 року продукція за видатковими накладними від 24 червня 2015 була поставлена позивачем та прийнята представником відповідача 25 червня 2015 року.

При цьому, 25 червня 2015 року за згодою сторін відповідачем було повернуто частину продукції на суму 19 488,00 грн, отриману за видатковою накладною №Інс-000450 від 03 червня 2015 року;

За специфікацією від 12 червня 2015 року поставки здійснено не було.

Таким чином, загальна вартість поставленої позивачем та прийнятої відповідачем продукції з урахуванням вартості повернутого товару склала 247 989,06 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору поставки розрахунки за продукцію, що постачається постачальником за даним договором, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти робочих днів з 60-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору, якщо інший більший строк відстрочки необумовлений у відповідній специфікації.

Таким чином відповідно до п. 5.4. договору поставки Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" повинно було оплатити поставлену продукцію:

- до 19 червня 2015 року (включно) за видатковою накладною від 14 квітня 2015 року на суму 23 760,00 грн.;

- до 07 серпня 2015 року (включно) за видатковими накладними від 03 червня 2015 року всього на суму 91 465,44 грн.;

- до 31 серпня 2015 року (включно) за видатковими накладними від 24 червня 2015 року всього на суму 132 763,62 грн.

Однак, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідач за первісним позовом) зобов'язання з оплати поставленої продукцію виконав не в повному обсязі та з порушенням обумовлених в договорі постави строків, а саме:

- 08 вересня 2015 року відповідач здійснив оплату поставленої по видатковій накладній від 14 квітня 2015 року №Інс-000340 продукції в сумі 23 760,00 грн. за платіжним доручення №2116323591;

- після подання первісного позову до суду Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" частину заборгованості в загальній сумі 137 763,62 грн. за платіжними дорученнями:

- №2116465483 від 11 березня 2016 року на суму 37 715,28 грн.,

- №211664655671 від 11 березня 2016 року на суму 7 341,00 грн.,

- №216478634 від 31 березня 2016 року на суму 43 073,82 грн.,

- №2116478051 від 31 березня 2016 року на суму 20 970,00 грн.,

- №2116478609 від 31 березня 2016 року на суму 23 663,52 грн.,

- №2116533183 від 09 червня 2016 року на суму 831,99 грн.,

- №2116533107 від 09 червня 2016 року на суму 4 168,01 грн., у зв'язку з чим первісні позовні вимоги були зменшені.

Стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 86 465,44 грн., а також стягнення 12 399,42 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, 4 866,71 грн. трьох відсотки річних та 15 280,83 грн. інфляційних втрат є предметом спору у даній справі за первісними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 та ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, поставки позивачем відповідачу продукції (без урахування вартості повернутого товару) на загальну суму 247 989,06 грн. за специфікаціями від 26 березня 2015 року та від 07 травня 2015 року та отримання покупцем продукції на зазначену суму є доведеними, підтверджуються наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами договору, які містять чітко зазначений вид товару, вартість одиниці товару та загальну вартість поставленого товару. Продукція була прийнята відповідачем без зауважень і заперечень. При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, дата поставки продукції та дата її прийняття відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Однак, відповідач в порушення умов договору поставки здійснив лише часткову оплату прийнятої від позивача продукції, у зв'язку з чим заборгованість Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" (з урахуванням вартості поверненого товару) по оплаті поставленого товару становить 86 465,44 грн.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що строк оплати продукції за умовами договору поставки є таким, що настав, та обґрунтовано спростував посилання відповідача на ненастання такого строку у зв'язку з неотриманням рахунків від постачальника на оплату по видатковим накладним, оскільки встановив, що такі рахунки були передані покупцю разом із товаром, що засвідчено підписом представника Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" у товарно-транспортних накладних на продукцію, а відповідач у порядку, передбаченому ст. 666 ЦК України, з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від товару через відсутність будь-яких документів, що стосуються товару, і не вимагав від позивача надання цих документів.

Врахувавши наведене, а також те, що, докази сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості відсутні в матеріалах справи, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення 86 465,44 грн. основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідач за первісним позовом здійснював оплату прийнятої від позивача продукції з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Пунктом 6.8. договору поставки передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами попередніх інстанцій за результатами перевірки розрахунків позивача встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума пені визначена правильно, відповідно до положень п. 6 ст. 232 ГК України (в межах шестимісячного строку нарахування пені), з урахуванням оплачених відповідачем сум в погашення основного боргу та погодженого сторонами в п. 6.8. договору поставки обмеження при нарахуванні пені (не більше 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції). Однак, заявлені позивачем до стягнення три відсотки річних та інфляційні визначені позивачем невірно, у зв'язку з чим, суди встановили, що стягненню підлягають 4 753,68 грн три відсотки річних та 14 811,23 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 12 399,42 грн пені, 4 753,68 грн. трьох відсотків річних та 14 811,23 грн інфляційних втрат, оскільки факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару є доведеним, мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Задовольнивши первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд правильно здійснив перерозподіл судових витрат. Однак, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" не повернув позивачу за первісним позовом з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір, який виник у зв'язку зі зменшенням розміру первісних позовних вимог, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правильно змінив резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року в частині первісного позову шляхом доповнення її абзацом, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" повернуто з Державного бюджету України зайво сплачений за платіжним дорученням №1273 від 03 березня 2016 року судовий збір у сумі 1 973,54 грн.

Крім того, покупець за договором поставки - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інструментальний центр" про стягнення 214 926,66 грн. штрафу за порушення строків поставки та строків заміни неякісної продукції за специфікаціями від 07 травня 2015 року та від 12 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.1. договору поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами в специфікаціях були узгоджені наступні строки:

- за специфікацією від 26 березня 2015 року строк поставки продукції - до 30 квітня 2015 року (включно);

- за специфікацією від 07 травня 2015 року строк поставки - до 30 травня 2015 року (включно);

- за специфікацією від 12 червня 2015 року строк поставки - до 30 червня 2015 року (включно).

Судами встановлено, що поставка продукції за специфікацією від 26 березня 2015 року була здійснена відповідачем за зустрічним позовом своєчасно - 30 квітня 2015. Однак, за специфікацією від 07 травня 2015 року строк поставки був порушений, а саме: за видатковими накладними від 03 червня 2015 року продукцію було поставлено 04 червня 2015 року, тобто з простроченням в 4 календарні дні; за видатковими накладними від 24 червня 2015 року продукцію поставлено 25 червня 2015 року, тобто з простроченням у 25 календарних днів. Крім того за специфікацію від 07 травня 2015 року продукцію на суму 547 309,67 грн. взагалі не було поставлено, тобто прострочення непоставленої продукції склало 316 календарних днів (з 31 травня 2015 року по 10 квітня 2016 року).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В пункті 6.2. договору поставки сторони узгодили, що у випадку непоставки (в т.ч. недопоставки непоставленої та/або некомплектної) або поставки (у т.ч. допоставки непоставленої та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, передбачених договором або відповідною специфікацією, постачальник за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією. У випадку порушення постачальником своїх зобов'язань згідно цього пункту понад 10 календарних днів, постачальник додатково, за письмовою вимогою покупця, сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або поставленої продукції з порушенням строків, за кожний день прострочки.

При цьому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач за зустрічним позовом має нести відповідальність за порушення строків поставки товару лише за специфікцією від 07 травня 2015 року, оскільки за специфікацією від 26 березня 2015 року продукція була поставлена своєчасно, а за специфікацією від 12 червня 2015 року підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні з огляду на те, що непоставка продавцем товару за зазначеною специфікацією була обумовлена неповною оплатою покупцем раніше переданого товару, що відповідає положенням ч. 5 ст. 692 ЦК України, які надають продавцю право зупинити передання товару до повної оплати всього раніше переданого товару і реалізація відповідачем за зустрічним позовом свого права, передбаченого зазначеною нормою не суперечить умовам укладеного між сторонами договору поставки.

Місцевий господарський суд, встановивши періоди прострочення поставки продукції за специфікцією від 07 травня 2015 року, які за видатковими накладними від 24 червня 2015 року та в частині непоставленого за зазначеною специфікацією товару перевищують 10 календарних днів, врахувавши погоджений сторонами в п. 6.2. договору поставки розмір неустойки санкцій та перевіривши проведений позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафів, вірно встановив, що до стягнення з відповідача підлягають

- штраф за прострочення поставки продукції по видатковим накладним від 07 травня 2015 року та від 24 червня 2015 року та за непоставлений товар (за 10 календарних днів прострочення) в загальній сумі 39 551,33 грн. та

- неустойка за прострочення поставки продукції по видатковій накладній від 24 червня 2015 року та за непоставлений товар (за період прострочення понад 10 календарних днів) в загальній сумі 169 468,00 грн.

З огляду на викладене місцевий господарський суд правильно та обґрунтовано задовольнив частково зустрічні позовні вимоги.

Натомість суд апеляційної інстанції помилково відмовив у частковому задоволенні зустрічних позовних вимог, пославшись на відсутність доказів попереднього звернення покупця за договором поставки до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього). Суд, відмовивши у задоволенні зустрічного позову, фактично обмежив Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) у праві на судовий захист, що призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Правова позиція щодо права покупця заявити вимогу до боржника у будь-які обраній ним формі, в т.ч. і шляхом подання до суду відповідного позову викладена також і в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №43/308-10 (№ 3-127гс11).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом.

Проте, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог зазначеним вимогам не відповідає, висновки апеляційного господарського суду не відповідають нормам чинного законодавства, суперечать висновкам Верховного суду України та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року в цій частині підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог підлягає залишенню без змін.

В касаційній скарзі скаржник просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення зустрічних позовних вимог на суму 219 097,31 грн. Однак, враховуючи те, що зазначена скаржником сума є сумою його зустрічних позовних вимог, які суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив частково - на загальну суму 209 019,33 грн., то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог у справі № 904/1518/16 залишити без змін.

4. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді М.М. Малетич

С.Р. Шевчук