ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 6/129-62/179

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва, м. Київ (далі - Прокурор),

на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016

зі справи № 6/129-62/179

за позовом прокурора Шевченківського району міста Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі: Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ (далі - Міністерство);

регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ (далі - регіональне відділення ФДМУ),

до: державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", м. Київ (далі - ДКТП "Хрещатик");

товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі", м. Київ (далі - Товариство),

про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу від 03.07.2006 та витребування майна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: державне підприємство "Агроспецсервіс", м. Київ (далі - ДП"Агроспецсервіс");

ОСОБА_2, м. Київ (далі - ОСОБА_6);

третя особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта", м. Київ (далі - Кооператив),

про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.

Судове засідання проведено за участю:

Прокурора - Атаєвої Д.К.,

представника Міністерства - не з'яв.,

представника регіонального відділення ФДМУ - не з'яв.,

представника ДКТП "Хрещатик" - не з'яв.,

представника Товариства - Щербака С.О.,

представника ДП"Агроспецсервіс" - Кукіна Д.Б.,

ОСОБА_6 - особисто,

представника Кооперативу - не з'яв.,

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано Прокурором в інтересах держави в особі Міністерства, регіонального відділення ФДМУ до ДКТП "Хрещатик", товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "МТБ Компани" про визнання недійсним з моменту укладання договору від 03.07.2006 купівлі-продажу нерухомого майна - будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 2 395 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно) та про зобов'язання повернути другій стороні в натурі все, що одержано за цим договором.

Водночас Кооператив звернувся до суду із самостійними позовними вимогами на предмет спору та просив визнати його (Кооператив) добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1", літ. "А", "Б", "В", "К" загальною площею 1 207,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право спільної часткової власності на Майно - нежитлові приміщення, літ. "А", "Б", "В", "К" загальною площею 1 207,9 кв.м, частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за зазначеною адресою у таких частках: літ. "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100, літ. "К" - 46/100.

Прийняті зі справи судові рішення скасовано постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015: у позові Прокурора до ДКТП "Хрещатик" відмовлено, а в частині позовних вимог до ТОВ "МТБ Компани" провадження у справі припинено; відмовлено у позові Кооперативу.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015: зазначені рішення і постанову попередніх судових інстанцій скасовано в частині відмови в позові Прокурора до ДКТП "Хрещатик" та відмови в позові Кооперативу, і справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; у решті ці рішення і постанову попередніх судових інстанцій залишено без змін.

У подальшому Прокурор змінив підстави позову і просив залучити іншого відповідача у справі. Місцевий господарський суд залучив до участі у справі як "співвідповідача" Товариство.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2015 (суддя Полякова К.В.):

- позов задоволено частково;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006, зареєстрований в реєстрі за № 2157, укладений ДКТП "Хрещатик" і ТОВ "МТБ Компани" (далі - Договір), визнано недійсним;

- з ДКТП "Хрещатик" стягнуто до державного бюджету України 42,05 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 2 887,70 грн. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено;

- провадження у справі в частині позовних вимог Кооперативу припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий, Синиця О.Ф. і Ткаченко Б.О.): залишено без задоволення апеляційну скаргу Прокурора; задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано частково - в частині задоволення позовних вимог й визнання недійсним Договору; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Прокурор просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанцій і рішення місцевого господарського суду з даної справи в частині відмови в позові про витребування у Товариства комплексу будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави в особі Міністерства і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Прокурора про витребування майна задовольнити, а в іншій частині згадане рішення місцевого господарського суду залишити без змін; стягнути з відповідачів на користь прокуратури міста Києва судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги. Скаргу мотивовано невідповідністю висновків господарського суду обставинам справи, поданим Прокурором доказам, а також висновкам суду касаційної інстанції у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх непідтвердженість та безпідставність, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

19.09.2002 Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано державне підприємство "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", яке у подальшому згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 17.03.2003 № 64 приєднано на правах структурного підрозділу до ДКТП "Хрещатик".

Наказом останнього від 17.03.2003 № 60 створено філію № 16 Дитячий оздоровчий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1" та затверджено положення про цю філію, за яким цей комплекс веде бухгалтерський баланс, фінансову та податкову звітність, має розрахунковий рахунок, печатку зі своїм найменуванням.

01.12.2005 Міністерство надало згоду на реалізацію на конкурсних засадах такого майна: нежитлового приміщення, літ. "А", медичного пункту, літ. "Б", вбиральні, літ. "В", їдальні, літ. "Д", трьох спальних корпусів, літ. "Г", "Е", "І", котельні, двох побутових корпусів, літ. "Ж" та "З", умивальників, літ. "Л", котельні, літ. "К".

За результатами прилюдних торгів з продажу вказаного державного майна, що знаходилось у господарському віданні ДКТП "Хрещатик", між останнім (продавець) і ТОВ "МТБ Компани" (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є прийняття на себе продавцем зобов'язань передати комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" у власність покупця та зобов'язання останнього прийняти комплекс і сплатити продавцю грошову суму;

- за Договором продано комплекс будівель і споруд комплексу будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить: медичний пункт літ. А, туалет літ. Б, їдальня літ. В., адмінбудинок літ. Г, два спальні корпуси літ. Д та К, котельня літ. Е, вмивальники літ. Ж, овочесховище літ З, господарча будівля літ. И, кінозал літ. Л;

- за преамбулою Договору, ДКТП "Хрещатик" діяло на підставі статуту (нова редакція), наказу Мінагрополітики від 05.09.2005 № 92-п та згоди на продаж майна, яка надана цим Міністерством 01.12.2005 за № 37-24-1-13/18708;

- нерухоме майно, що входить до складу об'єкту, належить продавцю на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2006 серії НОМЕР_1, виданого Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 1.2);

- право власності на нерухомість покупець набуває з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, але не раніше нотаріального посвідчення даного договору, перерахування покупцем на рахунок продавця коштів за нерухомість у повному обсязі, передачі нерухомості продавцем покупцю і підписання акта приймання-передачі нерухомості (пункт 3.2);

- ціна реалізації нерухомості складає 1 604 167 грн., ПДВ - 320 833 грн., а разом 1 925 000 грн.

Договір посвідчено нотаріально та проведено його державну реєстрацію.

У процесі розгляду справи право власності на спірне Майно неодноразово передавалося, зокрема: від ТОВ "МТБ Компани" на користь ТОВ "С.І.-ФЕЛЬДМАНС. ЮРИДИЧНЕ БЮРО"; від ТОВ "С.І.-ФЕЛЬДМАНС. ЮРИДИЧНЕ БЮРО" на користь Кооперативу (на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 30.08.2010). Згодом на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2011 зареєстровано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на нерухоме майно - 72/100 частини від літ. Б заг. пл. 12,70 кв.м, 54/100 частини від літ. К заг. пл. 303,10 кв.м, 46/100 частин від літ. В заг. пл. 561,50 кв.м, 65/100 частин від літ. А заг. пл. 330, 60 кв.м.

За даними БТІ: загальна площа будівель за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 207,9 кв.м; літ. "Г" площею 54,8 кв.м, "Д" площею 378,1 кв.м, "Е" площею 86,3 кв.м, "Ж" площею 52,7 кв.м, "З" площею 172,5 кв.м, "И" площею 34,0 кв.м, "Л" площею 408,70 кв.м - знесені у зв'язку з тим, що знаходились у стані руйнування.

На час розгляду даної справи місцевим господарським судом Майно (комплекс будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1", літ. А, Б, В, К), за адресою: АДРЕСА_1 належить Товариству відповідно до укладеного 13.03.2012 Кооперативом і ОСОБА_2 з одного боку і Товариством - з іншого договору купівлі-продажу комплексу будівель, за яким: Кооперативом спільно з ОСОБА_2 відчужено на користь Товариства комплекс будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (літ. А, Б, В, К) загальною площею 1207,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Наведене підтверджується й даними Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Прокурор посилався на те, що Договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема статей 203, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 66, 67, 75, 136, 145, 146 Господарського кодексу України, статей 2, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", - без проведення приватизаційної процедури та з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Відтак Прокурор просив визнати Договір недійсним та витребувати передане за ним Майно з володіння Товариства.

Відповідно до статуту ДКТП "Хрещатик" майно цього підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Спірне Майно на момент його відчуження відносилося до санаторно-курортних закладів, і на нього поширювалася дія Законів України "Про курорти", "Про позашкільну освіту" та "Про державну програму приватизації".

Договір укладено всупереч визначеному Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" правовому механізму приватизації, зокрема: укладений не регіональним відділенням ФДМУ як органом приватизації, уповноваженим відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації; іншим, ніж це визначено названими Законами, способом, - що свідчить про невідповідність Договору цим Законам, а також Положенню про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 14.08.2000 № 1693.

Акта приймання-передачі майна ДП "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" на баланс ДКТП "Хрещатик" сторонами у справі суду не подано.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 08.12.2010 № 16-11/200-10 державного підприємства "Київська обласна багатопрофільна лабораторія Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру" та довідки комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" підтверджено фактичне існування тільки 4 інвентарних об'єктів (медпункт - літ. А, спальний корпус - літ. К, їдальня - літ. В, будівля - літ. Б), а вартість виконаних робіт з ремонту будівель по вул. Світла, 5 новими власниками становить 645,45% у порівнянні з вартістю майна станом на момент укладення Договору. За довідкою названого комунального підприємства, згідно з проведеною інвентаризацією від 18.01.2011 загальна площа будівель за адресою вул. Світла, 5 становить 1207,9 кв.м, (а не 2395 кв.м, як на момент укладення Договору), будівлі ж під літ. Г, Д, Е, Ж, 3, И, Л знесені. Отже, на час розгляду даної справи спірного Майна у заявлених Прокурором характеристиках (стані) та кількості не існує.

Згідно з витягом від 20.10.2015 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.02.2014 внесено запис про припинення юридичної особи - Кооперативу.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Об'єктами приватизації за Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є саме державні підприємства, а не окремі будівлі. Тому відчуження комплексу будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не може відбуватися за процедурою, передбаченою вказаним Законом. Комплекс будівель не може бути цілісним майновим, оскільки самі по собі будівлі не можуть забезпечити провадження окремої господарської діяльності на самостійній і регулярній основі. Про це свідчить, зокрема, проведена у справі № 6/129 судова експертиза, за висновком якої (висновок судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ від 02.11.2009 № 5423) продане Майно не становить цілісного майнового комплексу. Даний висновок підтверджений і висновком додаткової комплексної судової економічної, будівельно-технічної та товарознавчої експертизи від 08.09.2010 № 3154/10-19, 5128/10-15, 5129/10-16. На спростування даних висновків Прокурором не наведено будь-яких обґрунтованих доводів.

Крім того, в межах справи № 17/29, що розглядалася господарським судом міста Києва за позовом прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі державного підприємства "Агроспецсервіс" до ТОВ "МТБ Компани" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 (і рішення з якої залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України), встановлено, що нерухоме майно, а саме будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на момент відчуження не було цілісним майновим комплексом та ніколи не було включено до будь-якого переліку об'єктів приватизації, і тому відсутні будь-які підстави для застосування щодо цього майна порядку приватизації, передбаченого Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Судом першої інстанції у розгляді справи не взято до уваги, що зазначені будівлі і споруди були відчужені на користь ТОВ "МТБ Компани" за відплатним договором, за ціною, визначеною шляхом проведення експертної оцінки та в результаті проведення аукціону і з попередньої згоди органу, до сфери управління якої входило це майно, - Міністерства аграрної політики України, яке уповноважене надавати згоду на відчуження майна державними підприємствами, що підпорядковані йому. Первісна ціна спірного Майна була визначена експертним шляхом, а звіт про оцінку його вартості, виконаний ТОВ "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро" (яке є суб'єктом оціночної діяльності), відповідає вимогам законодавства та отримав позитивну рецензію Українського товариства оцінювачів.

Відповідно до постанови про закриття кримінальної справи (в частині) від 11.08.2009 прокуратурою міста Києва закрито кримінальну справу № 50-5183 у частині порушення щодо реалізації службовими особами ДКТП "Хрещатик" комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України. Ця постанова підтверджує, що відповідно до даних висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.08.2009 № 5678/7839, яка стосується ринкової вартості спірного Майна, не виявлено порушення чинного законодавства.

10.08.2009 постановою слідчого прокуратури міста Києва було скасовано арешт майна - будівель дитячого оздоровчого комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.

Не відповідає обставинам справи твердження Прокурора та Міністерства аграрної політики України про те, що на момент укладення Договору сукупність об'єктів нерухомого Майна не знаходилася на балансі продавця. Так, розпорядженням названого Міністерства від 01.12.2005 № 37-24-1-13/18708 та довідкою від 30.06.20006, виданою керівниками відповідного підприємства та згаданого Міністерства на момент укладення Договору, підтверджується знаходження Майна на балансі ДКТП "Хрещатик". Технічна неточність переліку нежитлових приміщень, узгодженого Міністерством аграрної політики, не є порушенням вимог статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України та не може бути підставою недійсності правочину.

У матеріалах справи відсутні докази того, що спірне Майно було б включено до переліку об'єктів, які підлягали приватизації. Відтак не приймаються доводи Прокурора про те, що продавцем Майна мав бути Фонд державного майна України згідно із статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Не подано й доказів, які свідчили б, що об'єкти нерухомого Майна становлять санаторно-курортний заклад. У матеріалах справи немає належних доказів та посилань стосовно статусу спірного Майна або ДКТП "Хрещатик" як санаторно-курортного закладу. Водночас у цих матеріалах наявна відповідь Міністерства охорони здоров'я України від 15.07.2011 № 04-03.31-17/53, що спростовує приналежність ДТКП "Хрещатик" і державного підприємства "Орбіта" до санаторно-курортних закладів. Не подано доказів наявності на момент вчинення оскаржуваного правочину у цих підприємств ліцензії на зайняття медичною практикою, як це передбачалося статтею 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я та статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

На час розгляду справи стан Майна суттєво змінився незворотним чином, що унеможливлює як реституцію, так і віндикацію цього майна в первісному стані.

Товариство володіє Майном на праві власності на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.07.2014 у справі № 2/753/4939/14 та рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2012 у справі № 5011-38/7692-2012, які набрали законної сили.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність припинення провадження з даної справи в частині позовних вимог Кооперативу.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Прокурора з постановою Київського апеляційного господарського суду в даній справі, а також з рішенням місцевого господарського суду в цій же справі - в частині відмови в позові про витребування у Товариства нерухомого Майна.

Відповідно до положень ЦК України:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 у редакції, чинній на час укладення Договору).

У повторному розгляді даної справи суд апеляційної інстанції не повною мірою встановив обставини та оцінив докази, пов'язані з наявністю або відсутністю у спірного комплексу будівель статусу санаторно-курортного закладу (про що йшлося і в постанові Вищого господарського суду України з даної справи від 09.06.2015).

Так, згідно із статтею 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Загального положення про санітарно-курортний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1107.2001 № 805:

- санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування;

- перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується МОЗ;

- санаторно-курортний заклад діє на підставі статуту (положення), що затверджується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом.

Названим судом не перевірена належність комплексу будівель, що входили до складу Майна, до санітарно-курортних закладів у розумінні наведених законодавчих приписів, які не пов'язують наявність відповідного статусу з обов'язковим отриманням ліцензії (як зазначено апеляційною інстанцією).

Поза увагою та оцінкою суду залишилася зазначена Прокурором відповідь Міністерства охорони здоров'я України від 11.01.2012 № 14.02-05/01 (надана на запит суду), в якій, за твердженням Прокурора, зазначається про віднесення до числа санітарно-курортних закладів, зокрема, дитячих оздоровчих центрів.

Не з'ясувавши, таким чином, всіх обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема тих, на які посилався Прокурор в обґрунтування позовних вимог.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду цієї інстанції. У такому розгляді необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати доводам учасників судового процесу та поданим ними доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016

зі справи № 6/129-62/179 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій