ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 05/925/29/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Полякова Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"на ухвалугосподарського суду Черкаської області від 18.08.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 рокуу справі№ 05/925/29/13-г господарського суду Черкаської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"пробанкрутство,за участю представників сторін: не з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 року у справі № 05/925/29/13-г (суддя Хабазня Ю.А.) визнано конкурсним кредитором, розмір вимог за грошовими зобов'язаннями та черговість задоволення кожної вимоги: Публічне акціонерне товариство "БМ Банк": 1 черга - 1 147 грн. (судовий збір) та 1 черга - 350 600 грн. (за рахунок заставного майна); Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк": 1 черга - 5 365 грн. (судовий збір) та 4 черга - 6 224 848, 98 грн. (вимоги не забезпечені заставою); відмовлено у визнанні конкурсними вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на суму 8 310 282, 40 грн.; Черкаську міську раду: 1 черга - 1 147 грн. (судовий збір) та 4 черга - 381 330, 29 грн. (вимоги не забезпечені заставою); у задоволенні клопотання ТОВ "Нікос" від 18.08.2016 (вх. суду №16728/16 від 18.08.2016) про припинення провадження у справі відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі № 05/925/29/13-г (головуючий суддя - Сотніков С.В., суддя - Доманська М.Л., суддя - Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос" (далі - ТОВ "Нікос") залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 року у справі № 05/925/29/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі № 05/925/29/13-г, ТОВ "Нікос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі № 05/925/29/13-г і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "БМ Банк" та Черкаській міській раді у визнанні їх кредиторами ТОВ "Нікос" та затвердити реєстр вимог кредиторів ТОВ "Нікос".

В обґрунтування доводів касаційної скарги боржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 22, 256, 257, 261, 267, 530, 559, 609, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 93, 125, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 11, 14, 15, 16, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. 1 Закону України "Про заставу", ст. ст. 13, 17, 18, 21, 25, 29 Закону України "Про оренду землі", ст. 38 Закону України "Про третейські суди", ст. ст. 42, 43, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.11.2016 року № 08.03-04/5844 у зв'язку з відпусткою судді Панової І.Ю., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 05/925/29/13-г (копія розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судової справи № 05/925/29/13-г визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Поляков Б.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів у матеріалах справи).

У судове засідання від 13.12.2016 року уповноважені представники сторін не з'явилися.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вищеназваному складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів, а також повинен міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Виходячи з положень ст. ст. 14, 15 Закону про банкрутство, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд, незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом. В силу положень ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Положеннями ст. ст. 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука є строковим зобов'язанням, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право кредитора на звернення до поручителя з вимогою про його виконання. При цьому, вимога кредитора про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, має бути пред'явлена до поручителя з додержанням строків, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України, шляхом пред'явлення позову в судовому порядку.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду Україні від 17.09.2014 року у справі №6-170цс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 05/925/29/13-г про банкрутство ТОВ "Нікос" порушено за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.01.2013 року відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змінами, внесеними Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI); оголошення про порушення щодо ТОВ "Нікос" даної справи про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" №32 (5532) від 16.02.2013 року.

За результатами підготовчого засідання ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2013 року у справі № 05/925/29/13-г розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пшеничного С.М., визначено розмір вимог ініціюючого кредитора у сумі 6 230 213, 98 грн.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 12.05.2014 року та від 05.01.2015 року у справі № 05/925/29/13-г строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна продовжувався на 6 місяців.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.07.2015 року у справі № 05/925/29/13-г визнано кредиторські вимоги до ТОВ "Нікос", які підлягають задоволенню: ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 4 739 107, 33 грн., з яких 6 512 грн. у І чергу, 4 732 595, 33 грн. у IV чергу; ДПІ у м. Черкаси на суму 1 942 358, 57 грн., з яких 1 938 547, 63 грн. у ІІІ чергу, 3 810, 94 грн. у VІ чергу; виконавчого комітету Черкаської міської ради на суму 288 018, 55 грн., з яких 286 957, 20 грн. у ІV чергу, 1 061, 35 грн. у VІ чергу; ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" на суму 7 026, 66 грн., з яких 1 147 грн. у І чергу, 5 772, 86 грн. у ІV чергу, 106, 80 грн. у VІ чергу; завод "Строммаш" на суму 1 085 539, 96 грн., з яких 1 147 грн. у І чергу, 1 084 392, 96 грн. у ІV чергу; ТОВ "Круг-Терм" на суму 767 942, 03 грн., з яких 1 147 грн. у І чергу, 766 795, 03 грн. у ІV чергу; ТОВ "Сатурн-Магніт" на суму 994 347 грн. у І чергу; ПАТ "БМ Банк" на суму 351 747 грн. у І чергу; відмовлено у задоволенні вимог Черкаської міської ради на суму 381 330, 29 грн., ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 1 168 412, 36 грн., ДПІ у м. Черкаси на суму 2 120 479, 45 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 05/925/29/13-г ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.07.2015 року скасовано в частині відмови у визнанні вимог Черкаської міської ради на суму 381 330, 29 грн., прийнято в цій частині нове рішення про визнання вимог Черкаської міської ради до ТОВ "Нікос" на суму 381 330, 29 грн. у четверту чергу задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 30.07.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "БМ Банк" та Черкаської міської ради та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 05/925/29/13-г скасовано, справу № 05/925/29/13-г в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "БМ Банк" та Черкаської міської ради передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Під час нового розгляду спірних кредиторських вимог судами встановлено, що 25.02.2013 року ПАТ "БМ Банк" звернулось зі заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 12 613 556, 78 грн., з яких 350 600 грн. - вимоги першої черги задоволення як забезпечені заставою майна боржника та 12 262 956, 78 грн. - вимоги четвертої черги задоволення.

В обґрунтування кредиторських вимог ПАТ "БМ Банк" зазначило про укладення між банком та ТОВ "Круг-Будінвест" договору про невідновлювальну кредитну лінію № 6/8/280508 від 28.04.2008 року, за яким у позичальника станом на 16.02.2013 року виникла заборгованість на суму 12 613 556, 78 грн.; за виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Круг-Будінвест" перед ПАТ "БМ Банк" поручився боржник - ТОВ "Нікос" на підставі договору поруки № 6/8/280508-3 від 28.05.2008 року та договору застави обладнання № 66/8/280508-10 від 25.01.2011 року.

Судами встановлено, що у справі № 05/5026/275/2012 про банкрутство позичальника - ТОВ "Круг-Будінвест" ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.06.2012 року визнано вимоги ПАТ "БМ Банк" на суму 18 188 190 грн. та включено їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів ТОВ "Круг-Будінвест".

Отже, вимоги ПАТ "БМ Банк" за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 6/8/280508 від 28.04.2008 року було частково задоволено в межах справи № 05/5026/275/2012 про банкрутство ТОВ "Круг-Будінвест", при цьому, станом на 16.02.2013 року (дата публікації оголошення про порушення справи про банкрутство № 05/925/29/13-г щодо ТОВ "Нікос", як поручителя ТОВ "Круг-Будінвест") розмір заборгованості ТОВ "Круг-Будінвест" перед ПАТ "БМ Банк" за спірним кредитним договором становив 12 613 556, 78 грн.

Судами встановлено, що за умовами договору поруки № 6/8/280508-3 від 28.05.2008 року, поручитель - ТОВ "Нікос" поручилося перед кредитором - ПАТ "БМ Банк" за своєчасне та повне виконання боржником - ТОВ "Круг-Будінвест" зобов'язань за кредитним договором; у разі порушення боржником зобов'язання за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Суди встановили, що п. 4.2. договору поруки № 6/8/280508-3 від 28.05.2008 року сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Матеріалами справи підтверджується, що додатковим договором № 1 від 25.01.2011 року до договору поруки № 6/8/280508-3 від 28.05.2008 року, сторони визначили строк виконання зобов'язання боржника перед кредитором, а саме погашення кредиту в розмірі 19 300 000 грн., до 27.03.2012 року включно.

При цьому, суди встановили, що доказів пред'явлення вимоги до поручителя - ТОВ "Нікос" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного (кредитного) зобов'язання кредитором - ПАТ "БМ Банк" суду надано не було, з огляду на що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про припинення правовідносин поруки між банком та боржником-поручителем на підставі п. 4.2. договору поруки та в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між ТОВ "Нікос", як заставодавцем, та ПАТ "БМ Банк", як заставодержателем, укладено договір застави обладнання № 66/8/280508-10 від 25.01.2011 року, за яким заставодавець передав в заставу заставодержателю обладнання вартістю 350 600 грн. в забезпечення виконання зобов'язань боржника - ТОВ "Круг-Будінвест" за кредитним договором. При цьому, боржником не надано доказів припинення права застави за договором застави обладнання № 66/8/280508-10 від 25.01.2011 року в розумінні положень статті 593 ЦК України, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зобов'язання боржника-майнового поручителя перед банком є дійсним.

З огляду на встановлене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про визнання ПАТ "БМ Банк" кредитором боржника з вимогами на суму 350 600 грн., які забезпечені майном боржника на підставі договору застави обладнання № 66/8/280508-10 від 25.01.2011 року, та відмову у задоволенні решти вимог ПАТ "БМ Банк" у зв'язку з припиненням зобов'язань боржника перед банком за договором поруки № 6/8/280508-3 від 28.05.2008 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з результатом розгляду судами попередніх інстанцій вимог ПАТ "БМ Банк" до ТОВ "Нікос", а доводи касаційної скарги боржника про безпідставність визнання судами кредиторських вимог ПАТ "БМ Банк" на суму 350 600 грн., що становить договірну вартість предмета застави, переданого боржником-майновим поручителем в заставу банку на забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника-третьої особи , відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на встановлені судами обставини дійсності договору застави обладнання № 66/8/280508-10 від 25.01.2011 року, невиконання позичальником - ТОВ "Круг-Будінвест" кредитного зобов'язання перед ПАТ "БМ Банк" в повному обсязі та зважаючи на встановлений положеннями ст. 572 ЦК України обсяг відповідальності заставодавця перед заставодержателем в межах вартості предмета застави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13.03.2013 року Черкаська міська рада звернулася зі заявою з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 1 808 341, 54 грн., з яких 1 594 684 грн. заборгованості з орендної плати за землю та 213 657, 54 грн. пені.

Судами встановлено, що в заяві про уточнення кредиторських вимог Черкаська міська рада зменшила розмір вимог до боржника до 381 330, 29 грн. та зазначила як підставу їх виникнення умови п.п. "і" п. 31 договору оренди землі від 28.09.2009 року (зареєстрований 18.11.2009 року за № 040980100024).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до п.п. 1, 2 договору оренди землі від 28.09.2009 року, Черкаська міська рада, як орендодавець, на підставі рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 № 4-1146 надає, а ТОВ "Нікос", як орендар, приймає в строкове платне користування земельні ділянки, площею 129318 кв. м., що знаходяться по провулку ХХ Партз'їзду, 8/1 та по провулку ХХ Партз'їзду 8/9; термін оренди земельної ділянки, площею 92901 кв. м. складає 49 років з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 № 4-1146; термін оренди земельної ділянки, площею 36417 кв. м. визначено в 1 рік з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 № 4-1146.

Судами встановлено, що за умовами п.п. "і" п. 31 договору оренди землі від 28.09.2009 року, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (неотриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення до моменту набуття чинності договору оренди.

Отже, орендар та орендодавець узгодили обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою, яка передавалась боржнику в орендне користування, за період з дня прийняття рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 № 4-1146 по день набрання чинності договором оренди, тобто з дня його державної реєстрації.

Судами встановлено, що відповідно до розрахунку Черкаської міської ради, платіж ("упущена вигода" згідно умов договору), передбачений п.п. "і" п. 31 договору оренди землі від 28.09.2009 року, становить 381 330, 29 грн., однак, доказів його сплати на користь Черкаської міської ради боржник не надав.

З огляду на встановлене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених Черкаською міською радою кредиторських вимог до боржника на суму 381 330, 29 грн., їх визнання в повному обсязі та включення до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення.

Доводи боржника про сплив позовної давності щодо заявлених вимог Черкаської міської ради апеляційним судом відхилено з огляду на те, що станом на дату звернення кредитора зі спірними вимогами до боржника договір оренди землі від 28.09.2009 року не припинив свою дію, а його умовами сторони не узгоджували будь-які строки сплати платежу згідно з пп. "і" п. 31 цього договору, тому момент виконання боржником зобов'язання зі сплати платежу, визначеного сторонами, як "упущена вигода (неотриманий прибуток)", не настав.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про правомірність пред'явлення Черкаською міською радою спірних кредиторських вимог до боржника, як конкурсних, не зважаючи на ненастання строку виконання зобов'язання за договором оренди землі від 28.09.2009 року на момент порушення щодо орендаря даної справи про банкрутство, оскільки в силу положень ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, незалежно від настання строку виконання зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням строку, визначеного ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, оскільки протилежне матиме наслідком їх погашення.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №14/166 від 18.11.2014 року у справі №15/52/2012/5003.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ініціюючий кредитор - ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до місцевого господарського суду зі заявою №08.6-186/85-796 від 13.03.2013 року з додатковими вимогами до боржника на загальну суму 8 310 282, 40 грн., з яких 1 147 грн. судового збору - вимоги першої черги задоволення, 3 706 409, 74 грн. - вимоги четвертої черги задоволення та 4 602 725, 66 грн. пені - вимоги шостої черги задоволення.

Судами встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" неодноразово змінювало розмір заявлених до боржника додаткових грошових вимог; так, у заяві від 24.07.2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" просило визнати його вимоги на суму 5 907 519, 69 грн., з яких 6 512 грн. судових витрат - вимоги першої черги, 3 855 403, 84 грн. заборгованості за кредитом, процентами та інфляційними - вимоги четвертої черги та 2 045 603, 85 грн. пені - вимоги шостої черги.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено обставини укладення між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Пласт Трейдінг" генерального договору № 895/09.2-057 про здійснення кредитування від 12.06.2007 року та додаткових до нього угод № 1, № 2 від 12.06.2007 року з кінцевим строком погашення кредиту - 11.03.2010 року.

Судами встановлено, що договором поруки № П-895/09.2-057 від 12.07.2007 року, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Нікос", як поручителем, в забезпечення виконання ТОВ "Пласт Трейдінг" зобов'язань за генеральним договором № 895/09.2-057 про здійснення кредитування від 12.06.2007 року та додаткових до нього угод, не передбачено строку припинення поруки. З огляду на встановлене, суди дійшли висновку, що в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, зобов'язання ТОВ "Нікос" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором поруки № П-895/09.2-057 від 12.07.2007 року припинилося зі спливом строку у шість місяців від дня настання строку виконання основного (кредитного) зобов'язання, тобто 11.09.2010 року, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання заявлених банком у березні 2013 року додаткових грошових вимог до боржника, що обґрунтовані спірним договором поруки.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що пред'явлення ПАТ "Укрсоцбанк" позову до поручителя - ТОВ "Нікос" до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не може вважатися позовом, поданим у судовому порядку в розумінні ст. 559 ЦК України, оскільки третейський суд не є судом, установленим законом відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Також, суди попередніх інстанцій відхилили, як необґрунтовані, доводи ПАТ "Укрсоцбанк" про підтвердження його кредиторських вимог до боржника рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31.10.2012 року у справі №1223/10, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України та ч. 10 ст. 38 Закону України "Про третейські суди" обставини, встановлені рішенням третейського суду, не є преюдиційними для господарського суду, в тому числі у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні, у зв'язку з чим такі обставини підлягають доказуванню в загальному порядку згідно ст. ст. 32, 34 ГПК України, тоді як ПАТ "Укрсоцбанк" не надало суду належних доказів на підтвердження заявлених ним додаткових вимог до боржника.

Доводи ТОВ "Нікос" за змістом касаційної скарги про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк", ПАТ "Укрсоцбанк" та Черкаської міської ради колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не спростовують правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та обґрунтованості їх висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях, а спрямовані на переоцінку доказів Вищим господарським судом України, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, тому такі доводи боржника є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 43, 11112 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду грошових вимог ПАТ "БМ Банк", ПАТ "Укрсоцбанк" та Черкаської міської ради ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України у Постанові від 26.04.2016 року у справі № 05/925/29/13-г, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року (в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Черкаської міської ради) у справі № 05/925/29/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Погребняк В.Я. Суддя Жукова Л.В. Суддя Поляков Б.М.