ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 року Справа № 916/3977/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Громадського спортивно-оздоровчого об'єднання "Планета"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015у справі № 916/3977/14 Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністраціїдо 1. Білгород - Дністровської районної державної адміністрації, 2. Громадського спортивно-оздоровчого об'єднання "Планета"провизнання незаконним розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянкив судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Громадського спортивно-оздоровчого об'єднання "Планета", в якій просив суд: 1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 12.06.2007 № 979/2007. 2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1260га, в тому числі 0,1260 га під пісками, яка знаходиться на території Будацької коси, Приморська сільська рада, Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населеного пункту, укладений 13.08.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Громадським спортивно-оздоровчим об'єднанням "Планета", для благоустрою пляжної зони відпочинку строком на 49 років, зареєстрований у "ЦДЗК" Одеської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за № 040751500036.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2014 (суддя Погребна К.Ф.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (головуючий Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.) вказане рішення суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та в частині стягнення з Одеської обласної державної адміністрації 2 436 грн. судового збору. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1260га, укладений 13.08.2007 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та Громадським спортивно-оздоровчим об'єднанням "Планета", зареєстрований у "ЦДЗК" Одеської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за № 040751500036. Стягнуто з відповідачів до Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 218 грн. з кожного. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Громадське спортивно-оздоровче об'єднання "Планета" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

09.11.2015 на адресу суду надійшли додаткові матеріали від Громадського спортивно-оздоровче об'єднання "Планета" з клопотанням залучити їх до матеріалів справи, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 11.11.2015 представник Громадського спортивно-оздоровче об'єднання "Планета" Гамар В.І. надав свої пояснення щодо суті спору, які враховані судом при розгляді справи.

В запереченні на касаційну скаргу Одеська обласна державна адміністрація заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

В своїх поясненнях Білгород-Дністровська районна державна адміністрація підтримує доводи касаційної скарги і просить суд її задовольнити, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 979/2007 від 12.06.2007 затверджено проект землеустрою та надано Громадському спортивно-оздоровчому об'єднанню "Планета" земельну ділянку загальною площею 0, 1260 га, в тому числі 0, 1260 га під пісками, із земель рекреаційного призначення, яка розташована на території Будацької коси, Білгород-Дністровського району Одеської області, біля с. Курортне, за межами населеного пункту, в довгострокову оренду строком на 49 років, для благоустрою пляжної зони відпочинку.

На підставі цього розпорядження, між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Громадським спортивно-оздоровчим об'єднанням "Планета", як орендарем, 13.08.2007 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування вказану земельну ділянку.

Договором оренди сторони погодили такі умови як орендна плата, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови і строки передачі її в оренду, умови повернення земельної ділянки тощо.

Договір оренди зареєстрований у Центрі державного земельного кадастру Одеської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за № 040751500036.

В своєму позові прокурор послався на те, що земельна ділянка рекреаційного призначення була передана Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією в оренду Громадському спортивно-оздоровчому об'єднанню "Планета" з перевищенням повноважень, оскільки передача у користування земельних ділянок вказаного цільового призначення за межами населених пунктів належить обласним державним адміністраціям. Прокурорською перевіркою встановлено, що нормативна грошова оцінка переданої в оренду земельної ділянки не проводилась, що не відповідає вимогам діючого законодавства на час укладання договору оренди землі.

Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив статті 16, 167, 169, 203, 215, 374, 393 Цивільного кодексу України, статтю 122, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, статті 5, 7, 13 Закону України "Про оцінку землі".

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 13.08.2007, укладений з порушенням діючого на той час законодавства, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, відносно якої виник спір, належить до земель рекреаційного призначення державної форми власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.10.2014 (т.1., а.с.68).

За приписами статей 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Приписами статті 52 цього Кодексу передбачено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Повноваження щодо розпорядження землями державної власності належать місцевим державним адміністраціям (стаття 17 ЗК України).

Згідно статті 116 цього кодексу особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1). Набуття права на землю такими особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2).

Частиною першою статті 124 передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною третьою статті 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Повноваження обласних державних адміністрацій передбачені у частині четвертій наведеної норми, згідно якої вони надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Визнавши Одеську обласну державну адміністрацію належним позивачем у справі, оскільки остання уповноважена здійснювати функції держави у спірних відносинах та наділена повноваженнями розпоряджатись землями рекреаційного призначення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Білгород-Дністровська районна державна адміністрація при укладенні оспорюваного договору оренди землі перевищила свої повноваження, передбачені частиною третьою статті 122 ЗК України.

Зазначені висновки апеляційного господарського суду колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими.

Окрім того, слід зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку землі" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною першою статті 13 цього Закону визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок дійшов висновку про те, що законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Відтак договір, що укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в цій частині суперечить приписам чинного законодавства (див. постанови Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15 та від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 01 липня 2015 року у справі № 916/1736/14).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1260 га, яка була надана в оренду Білгород-Дністровською районною радою не затверджувалась, оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в порушення вимог статті 13 ЗУ "Про оцінку земель" не розроблялась. Також встановлено, що в порушення вимог частини третьої статті 23 вказаного Закону відповідачу не видавався Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Розмір орендної плати за землю, при укладенні договору, встановлений з порушенням вимог діючого на той час законодавства.

Визнавши встановленими зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.08.2007 на майбутнє на підставі частини першої статті 203, статті 215 ЦК України через недотримання на момент укладання цього договору вимог статті 13, частин другої, третьої статті 23 ЗУ "Про оцінку земель".

Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав та інтересів держави щодо визнання недійсним договору оренди землі від 13.08.2007 забезпечує їх повний та реальний захист. В той же час, в частині інших позовних вимог постанова апеляційної інстанції ані прокурором, ані касатором не оскаржується.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про застосування інституту позовної давності, колегія вважає їх також обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В пункті 4.1. своєї постанови № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Судом апеляційної інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що Одеська обласна державна адміністрація (позивач), як особа, яка наділена правом розпоряджатись спірною земельною ділянкою, дізналась про порушення свого права лише у травні-червні 2014 року з проведеної прокурорської перевірки, тоді як позов заявлено прокурором у вересні 2014 року. Отже позовна давність в частині визнання недійсним договору оренди землі не сплинула.

Суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського в частині відмови у визнанні недійсним договору оренди, як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанову суду, відсутні.

В своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ними доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 916/3977/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова