ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 916/812/15-г Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 рокуу справі№ 916/812/15-г господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"дотовариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ"простягнення 32 031, 07 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2015 року (суддя Степанова Л.В.) позов Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" основний борг у розмірі 23 410 (двадцять три тисячі чотириста десять) грн. 52 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 992 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 30 коп., 3 % річних у розмірі 808 (вісімсот вісім) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 11 коп. В решті позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за надані послуги у період з червня по липень 2012 року не погашена, а тому такі позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Між тим судом самостійно здійснений розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних, і визначено їх розмір.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2015р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 23410, 52 грн, 2992, 30 грн, 808, 93 грн та витрат по сплаті судового збору з підстав порушення норм матеріального права, в іншій частині рішення залишити без зміни.

Скаржник доводить порушення ст.ст. 77, 606, 625, 1141 ЦК України, оскільки судом не враховано умов договору № 97-о від 07.04.2002 р. про спільну діяльність та додаткової угоди № 1 від 29.03.2003 р., та додаткової угоди № 4 від 03.11.2003 р.; в подальшому договір про спільну діяльність розірвано, однак сторони не прийшли до згоди щодо дій та проведення розрахунків після його розірвання, що впливає на спільні зобов'язання сторін зі сплати податків та зборів.

Враховуючи, що після розірвання договору позивач не виконує зобов'язань по наслідках спільної діяльності перед відповідачем, тому не має права вимагати від відповідача виконання окремих зобов'язань спільної діяльності.

Заявлений розмір позовних вимог не обґрунтований, вартість експлуатаційних витрат за використання мереж не ґрунтується на калькуляції планової вартості послуг з експлуатації каналізаційних мереж, що є невід'ємною частиною договору, така калькуляція відповідачу не направлялася та не узгоджувалася.

Договір про спільну діяльність було розірвано судом 17.07.2012 року та використання мереж порту спільною діяльністю було припинено, а тому стягнення коштів за липень 2012 року є необґрунтованим.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 14 червня 2004 року між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" (Абонент) було укладено договір про надання послуг з використання мереж водовідведення № 351-О (надалі - договір № 351-О від 14.06.2004) відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Порт здійснює послуги з передачі від Абонента господарсько - побутових та виробничих стоків (надалі - стоки) в міську каналізаційну мережу каналізаційними мережами Порту в межах лімітів, установлених Іллічівським ПУКХ. Порт зобов'язується приймати від мереж Абонента господарсько - побутові та виробничі стоки в межах встановлених лімітів орієнтовно 2956 куб. м. в рік..

Пунктом 7.1 договору передбачено, що він укладається на строк до 01.01.2005 року та вступає в силу з моменту його підписання та вважається щорічно пролонгований, якщо за місяць до закінчення строку його дії, жодною із сторін не буде заявлено про відмову і його пролонгації.

Договір може бути розірваний до закінчення строку його дії, якщо за місяць до його закінчення сторона письмово повідомила іншу сторону про його розірвання (п.7.3).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що Абонент попередньо, до 20 числа поточного місяця сплачує послуги Порта за скид стоків у об'ємі 50 куб. м. Кінцевий розрахунок проводиться за показниками лічильників.

Згідно з п. 5.2 договору № 351-О від 14.06.2004р. Абонент оплачує Порту послуги з використання мереж згідно калькуляції планової вартості послуг по експлуатації каналізаційних мереж Порта, діючий у період фактичного скиду стоків. Вартість послуг зі скиду стоків динамічна. На момент укладення договору вона складає 2.905 грн. куб. м (додаток № 2). Калькуляція планової вартості скиду стоків, узгоджена з Абонентом, є невід'ємною частиною договору та є додатком до нього. У разі зміни калькуляції планової вартості скиду стоків вона направляється Абоненту (рекомендованим листом або надається під розпис). Узгоджена калькуляція планової вартості скиду стоків Абонента направляє Порт на протязі 5-ти банківських днів з дати отримання, яка додається до договору та є додатком. У разі неотримання узгодженої калькуляції у зазначеної термін Порт припиняє приймання стоків до моменту узгодження калькуляції планової вартості скиду стоків або вирішення питання у судовому порядку.

Згідно з п. 5.4 договору № 351-О від 14.06.2004 року оплата проводиться на підставі виставленого рахунку (за поточний місяць), направленого рекомендованим листом або врученого уповноваженому представнику Абонента під розпис на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення. Рахунок включає в себе експлуатаційні витрати ТСХ порту, згідно узгодженої калькуляції планової вартості скиду.

Додатком № 1 сторонами за договором були обумовлені гранично допустимі концентрації стічних вод Абонента.

Додатком № 2 до договору № 351-О від 14.06.2004р. сторонами було обумовлено калькуляцію планової вартості 1 куб. м. стоків, які скидаються ІМТП на 1 квартал 2004 року.

На виконання умов Договору та додатку до нього, у період з червня 2012 року по липень 2012 року ДП "Іллічівський морський торговельний порт" надало ТОВ "Алді." послуги по використанню мереж водовідведення на загальну суму 23 410,52 грн., що підтверджується відповідно до п.5.4 Договору виставленими рахунками, а саме:

- рахунок № Пр/14 582 від 26.06.2012 року на суму 10 321,66 грн.;

- рахунок № Пр/14 628 від 31.07.2012 року на суму 13 088,86 грн.

Вказані рахунки на оплату були отримані представником відповідача під підпис, що підтверджується реєстром на видачу рахунків за червень та липень 2012 року (а.с.17-18), у зв'язку з чим відповідно до умов договору, відповідач протягом п'яти банківських днів з моменту їх отримання, мав сплатити вартість отриманих послуг.

Між тим, відповідач за отримані/надані послуги портом відповідно до умов Договору № 351-О від 14.06.2004 року так і не розрахувався, що і стало підставою для звернення ДП "Іллічівський морський торговельний порт" до суду з відповідним позовом.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, суди у відповідності із цими нормами чинного законодавства, правомірно виходили з обставин, що між сторонами - ДП "ІМТП" та ТОВ "Алді" склалися правовідносини по наданню портом послуг з використання мереж водовідведення, про що 14.06.2004 року було укладено відповідний Договір № 351-О. Зазначений договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відносно порядку сплати за послуги, сторонами умовами зазначеного Договору передбачено, що оплата проводиться на підставі виставленого рахунку (за поточний місяць), направленого рекомендованим листом або врученого уповноваженому представнику Абонента під розпис на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення. Рахунок включає в себе експлуатаційні витрати ТСХ порту, згідно узгодженої калькуляції планової вартості скиду (п.5.3).

Отримання відповідачем послуг за спірний період з червня по липень 2012 року, підтверджується виставленими позивачем рахунками відповідно до умов договору, які отримані відповідачем під підпис без жодних зауважень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність належним чином і в повному обсязі позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховані відповідачу до сплати три відсотки річних за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.

Відповідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відносно того, що між сторонами згідно Договору про спільну діяльність № 97-о від 17.04.2002 року, не було домовленостей відносно дій та проведення розрахунків та позивачем не доведено правомірність розміру заявлених позовних вимог, колегією суддів не приймається, з огляду на наступне.

Договір про спільну діяльність та договір № 351-О про надання послуг по використанню мереж водопостачання, предметом якого по даній справі є заявлені позивачем вимоги про стягнення коштів за отримані послуги, у зв'язку з неналежним його виконанням товариством є різними правовими підставами для виникнення правовідносин, відсутні підстави вважати, що при розірванні або припинення договору про спільну діяльність припиняють свою дію інші договори, які були укладені між сторонами, оскільки таких умов в договорі сторонами не погоджено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення, викладені в скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, не стосуються предмету доказування у справі, тому підлягають відхиленню.

Враховуючи встановлені обставини, висновки суду слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у справі касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2015 року у справі № 916/812/15-г господарського суду Одеської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун