ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 916/1063/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеса"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015у справі№ 916/1063/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеса" про стягнення 628396,29 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеса" 628396,29 грн., з яких 528206,75 грн. основний борг, 43369,29 грн. інфляційних збитків, 5024,30 грн. річних, 51795,95 грн. пені, посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж, приписи статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач повідомив суд про сплату ним станом на 03.04.2015 вартості отриманих послуг у повному обсязі, надавши відповідні докази.

Протягом розгляду справи позивач надавав суду заяви про уточнення позовних вимог; за змістом заяви від 14.05.2015 просив суд стягнути з відповідача 73662,82 інфляційних втрат, 4938,15 грн. 3% річних та 52580,45 грн. пені (з 15.11.2014 по 10.03.2015) відповідно до наданих розрахунків.

Відповідач у відзиві на позов просив суд про зменшення нарахованих до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на свій статус як комунального підприємства, майно якого перебуває у комунальній власності та формується за рахунок внесків засновників, доходів від реалізації продукції та послуг, кредитів банків; при цьому своєчасним розрахункам з позивачем перешкоджають неповні та несвоєчасні розрахунки споживачів послуг, відсутність механізму нарахування штрафних санкцій до населення, затримка у фінансуванні з державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію, збитковість діяльності відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати підприємства та довідкою про його фінансовий стан.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2015 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 73662,82 інфляційних втрат, 4938,15 грн. 3% річних, 52580,45 грн. пені, 2623,63 грн. судових витрат; позивачу повернуто 10524,10 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді: Савицький Я.Ф. - головуючий, Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеса" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині стягнення санкцій в розмірі 131181,42 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та зменшити розмір належних до стягнення санкцій. Касаційну скаргу мотивовано доводами про невідповідність висновків судів встановленим фактичним обставинам справи, порушення судами вимог статей 43, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження наданих відповідачем доказів у підтвердження поважності причин несвоєчасного здійснення розрахунків, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

Позивач не надав відзив на касаційну скаргу.

Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (виконавець, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (замовник, відповідач) укладено договір № ТГО-140/14 на послуги з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси", відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовникові у 2014 році послуги з проведення випробувань теплових систем (проведення гідравлічних опресовувань і заповнення теплових мереж), згідно з ДК 016-2010-71.20.1. - Послуги щодо технічного випробування й аналізування, відповідно до програми та графіка опресовувань, які погоджені сторонами, та є невід'ємними частинами договору, а замовник - прийняти і оплатити послуги.

Згідно з пунктом 3.3 договору розрахунки здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на р/р виконавця, зазначений в розділі 10 договору, протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами актів здавання-приймання наданих послуг за фактично надані послуги. У разі невиконання замовником умов пункту 3.3 договору замовник зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 5.4 договору).

За пунктом 8.1 договору він вступає в законну силу з моменту підписання сторонами і діє до дати початку опалювального сезону 2014-2015рр.

Суди також встановили, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 528206,75 гривень, що підтверджується змістом акта приймання-передачі послуг з гідравлічних опресовувань та заповнення теплових мереж за жовтень 2014 року від 31.10.2014, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань позивач направив на адресу відповідача претензію від 19.02.2015 № 13/02-261 з вимогою погасити заборгованість за договором, а в подальшому звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" 628396,29 грн., з яких 528206,75 грн. основного боргу, 43369,29 грн. збитків від інфляції, 5024,30 грн. 3% річних та 51795,95 грн. пені відповідно до наданих розрахунків періоду прострочення.

05.05.2015 від Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" до місцевого господарського суду надійшла заява, в якій позивач просить суд в частині стягнення основного боргу припинити провадження по справі у зв'язку зі сплатою відповідної суми, та стягнути з відповідача штрафні та фінансові санкції в сумі 129179,73 грн., з яких 73662,82 грн. збитків від інфляції, 4863,86 грн. 3% річних та 52594,56 грн. пені, крім того, судовий збір в сумі 13147,73 грн.

Зі змісту копій платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач до початку розгляду справи по суті сплатив суму основного боргу у повному обсязі.

Разом з цим, позивач, крім суми основної заборгованості, просив стягнути з відповідача 73662,82 грн. збитків від інфляції, 4863,86 грн. 3% річних та 52594,56 грн. пені.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди визнали його правильним, а відповідні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи доведеність матеріалами справи порушення відповідачем грошового зобов'язання у відповідному розмірі та протягом відповідного періоду.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, господарські суди також визначили, що його здійснено відповідно до розміру заборгованості та періоду прострочення, умов укладеного договору та приписів чинного законодавства.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та оцінивши надані відповідачем докази, місцевий господарський суд вказав про недоведеність підстав для задоволення такого клопотання, оскільки надані докази та доводи (зокрема, звіт та довідка про фінансовий стан) свідчать лише про фінансове становище підприємства, яке веде звичайну господарську діяльність та має певні борги та фінансові труднощі, а не про наявність обставин, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України, пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи судове рішення у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши також, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про можливість зменшення пені, нарахування якої є наслідком прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та способом захисту майнового права позивача; з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави, відсутність у боржника коштів не є підставою для звільнення його від господарсько-правової відповідальності.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок сторін довести обставини,на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами; за приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведених вище положень законодавства та досліджених обставин справи вбачається, що висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо доведеності та обґрунтованості вимог про стягнення інфляції та штрафних санкцій є вірними, такими, що відповідають змісту порушеного зобов'язання та законодавчо встановленим наслідкам такого порушення за статтею 625 Цивільного кодексу України (що не є тотожними штрафним санкціям у розумінні статті 233 Господарського кодексу України, неустойці за статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України) . Будь-яких інших доводів у підтвердження наявності підстав для скасування судових рішень у цій частині, невірності визначеного розміру чи періоду прострочення, касаційна скарга не містить.

Також судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків; за статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, взявши при цьому до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а у разі, якщо порушення боржника не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір штрафних санкцій.

Також згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження своїх доводів про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на докази в підтвердження свого майнового стану, а також інші обставини, що перешкоджали своєчасному здійсненню ним розрахунків за договором; зі змісту судових рішень вбачається, що суди дослідили надані відповідачем докази та вмотивовано їх відхилили, що спростовує доводи касаційної скарги, разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження інших обставин, на які посилався відповідач, про що також відзначено у судових рішеннях.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, відповідно за статтею 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Зі змісту судових рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що вони містять стислий виклад клопотання відповідача з посиланням на відповідні докази; місцевий господарський суд, приймаючи рішення, не скористався правом, передбаченим частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду, зазначивши про це в постанові та, відповідно, відхиливши доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовуються змістом рішення суду першої інстанції та матеріалами справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи відповідача про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать змісту судових рішень та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 916/1063/15-г Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Мачульський