ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 911/592/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 13.07.2015у справі№ 911/592/15 господарського суду Київської областіза заявою (боржника)товариства з обмеженою відповідальністю "Боско"пробанкрутство за участю представників сторін: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Семеняки В.В.

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду Київської області від 02.03.2015 у справі №911/592/15, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "Боско" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Гаврищенка Ігоря Олександровича.

Не погодившись з прийнятою постановою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з клопотанням про відновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 (головуючий суддя: Копитова О.С., судді: Сотніков С.В., Разіна Т.І.) відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу з доданими документами повернуто скаржнику без розгляду.

Не погодившись із наведеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою з проханням її скасувати, пославшись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон) .

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 статті 91 ГПК.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК.

За цією нормою право суду відновити пропущений процесуальний строк не пов'язується лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, не допускаючи при цьому обмеження суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України.

Як зазначив апеляційний господарський суд, оскаржувану постанову було прийнято 02.03.2015, відповідно останнім днем подання апеляційної скарги є 12.03.2015, проте, остання була подана до господарського суду Київської області лише 06.07.2015, тобто з пропуском строку на подання апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у відновленні строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника 01.04.2015 та був визнаний кредитором боржника ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2015, тобто з 01.04.2015 року Банк був обізнаний про існування оскаржуваної постанови.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що як на підставу для задоволення клопотання про поновлення строку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилався на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 03.07.2015.

Відхиляючи, в цій частині доводи банку, суд другої інстанції послався на те, що такий витяг містився у матеріалах справи на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Боско" про що було відомо заявникові 20.05.2015 при ознайомлення з матеріалами справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не обґрунтовано поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги та не подано відповідних підтверджуючих доказів.

Втім, з такими висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України, а також нормами ст. 60 Господарського кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Такі передумови полягають, зокрема, у тому, що учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію ( ч.1 ст. 105 ЦК України).

При цьому, слід зауважити, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до апеляційного господарського суду, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилався на те, що при звернення до суду, боржником в порушення положень ст. 95 Закону, не дотримано порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного законодавства України.

Підстави для оскарження постанови суду першої інстанції про визнання ТОВ "Боско" банкрутом, а отже і мотиви незгоди Банку із винесеною постановою суду стали відомі заявнику апеляційної скарги вже після встановленого строку для апеляційного оскарження, а саме, після отримання 03.07.2015 року Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, із наведеного Витягу Банк дізнався, що станом на 16.02.2015 року (дата подання головою ліквідаційної комісії заяви про порушення провадження у даній справі про банкрутство), у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутня інформація про те, що ТОВ "Боско" знаходиться у стані припинення.

Разом з тим, у своїй касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначив, що звертаючись до апеляційного господарського суду зі скаргою, останнім подано оригінал Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2015, тоді як матеріали справи містять копію Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.02.2015, подану ТОВ "Боско" разом із заявою про визнання останнього банкрутом.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відмовляючи у задоволенні заяви про відновлення строку подання цієї скарги, суд апеляційної інстанції наведене вище не врахував, фактично не надав оцінки доводам скаржника про те, що він не міг оскаржити у встановлений строк постанову суду першої інстанції, оскільки про підстави і мотиви для такого оскарження Банк дізнався після спливу строку на апеляційне оскарження, тому пропустив строк з незалежних від нього обставин.

Відновлення строку є способом забезпечення права особи на судовий захист, тому з огляду на наведене та положення ст. 53 ГПК, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України судова колегія вважає що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відновленні строку апеляційного оскарження судового рішення не може залишатись без змін і підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року у справі №911/592/15 скасувати.

Справу №911/592/15 направити до Київського апеляційного господарського суду на розгляд.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк