ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 911/4472/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю:

представника ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" - Паньковського С.І. (дов. від 15.05.2013),

ліквідатора Левицького А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кашперівський

бурякорадгосп"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015

та ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015

у справі №911/4472/13 господарського суду Київської області

за заявою Публічного акціонерного товариства "Кашперівський

бурякорадгосп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 (суддя Лутак Т.В.) відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" від 10.06.2015 про забезпечення позову. Відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" від 16.03.2015 про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Разіна Т.І., Копитова О.С.) ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Кашперівський бурякорадгосп" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 14.07.2015 та ухвалу суду першої інстанції від 11.06.2015, якою відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсними правочинів боржника. Прийняти нове рішення, яким визнати недійсними правочини (договори) ОСОБА_6, пов'язані з відчуженням його майна протягом року до порушення справи про банкрутство, зазначені в касаційній скарзі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". ст.ст. 203, 208, 1087 ЦК України, ст.ст. 33, 43 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 4-1 ГГК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2013 порушено провадження у справі № 911/4472/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з урахуванням особливостей, встановлених ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 30.01.2014 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Левицького Анатолія Олексійовича.

ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на підставі ст. 20 Закону про банкрутство звернулось до суду із заявою про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, а саме:

1) правочин, укладений з громадянином ОСОБА_11, жителем АДРЕСА_3, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунка ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_12 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4);

2) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_13, жителькою с. Солідарне Луганської обл., з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунка ДПІ702597 від 07.02.2013, виданої ФОП ОСОБА_14 та присвоєні номерні знаки НОМЕР_5);

3) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_15, жителькою АДРЕСА_1, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунка ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки НОМЕР_6);

4) договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений з громадянином ОСОБА_16, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири АДРЕСА_2.

Вказує, що у період року, котрий передував порушенню провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6 останній відчужив транспортні засоби без отримання грошових коштів. Відчуження об'єкта нерухомості - квартири боржником відбулось за заниженою ціною.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" виходив з відсутності підстав для визнання недійсними укладених ОСОБА_6 угод щодо відчуження належного йому майна, а саме: автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску), автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р. в.), автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р. в.), квартири АДРЕСА_2, оскільки оспорювані угоди про відчуження транспорних засобів були укладені в усній формі, доказів зворотного матеріали справи не містять. Крім того, ініціюючий кредитор не надав будь-яких доказів на підтвердження відчуження боржником належного йому майна на користь заінтересованих осіб в розумінні Закону про банкрутство.

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком судів попередніх інстанцій.

Так, ч.1 ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 8 даної статті у разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

В ст. 52 ЦК України закріплено, що Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частиною 10 ст. 90 Закону про банкрутство встановлено, що правочини (договори) фізичної особи, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи - підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

У силу ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Слід зазначити, що метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону про банкрутство, є встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 Закону про банкрутство.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_15 придбала у ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Caddy вартістю 72 700,00 грн. згідно довідки-рахунку № 013301 від 01.02.2013.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_13 придбала у ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi L200 вартістю 136 000,00 грн. згідно довідки-рахунку № 702597 від 09.02.2013.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3309 вартістю 14 081,50 грн. згідно довідки-рахунку № 282903 від 11.02.2014.

При цьому, відчуження перших двох транспортних засобів відбулося за десять місяців до порушення справи про банкрутство боржника (19.12.2013), тобто у підозрілий період, а третій - вже після порушення справи про банкрутство. Вказані угоди були укладені в усній формі. В матеріалах справи наявні довідки-рахунки від 01.02.2013, від 07.02.2013, від 11.02.2014, які підтверджують відчуження боржником транспортних засобів.

Доказів оплатності таких угод (надходження коштів на розрахункові рахунки боржника, отримання грошових коштів), а також вчинення відповідних майнових дій іншої сторони матеріали справи не містять.

При цьому, чи включене фактично майно - транспортний засіб автомобіль ГАЗ 3309, відчужений 11.02.2014, тобто після порушення справи про банкрутство, судами попередніх інстанцій досліджено не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини того, що відчуження транспортних засобів відбулося за наявності у ФОП ОСОБА_6 боргу перед ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" у розмірі 353104,11 грн. відповідно до відкритого виконавчого провадження від 22.03.2013, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 по справі № 24/098-12 та довідкою відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції № 7737 від 13.12.2013.

Крім того, 17.05.2013 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_16 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає, належну йому на праві власності квартиру у власність покупцеві, а покупець приймає у власність квартиру і сплачує за неї обговорену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж квартири, яка є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 20 000,00 грн. Продавець отримав від покупця зазначену суму готівкою до підписання цього договору.

При цьому, пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку, складену експертом-оцінювачем ОСОБА_18 від 16.05.2013, оціночна (ринкова) вартість квартири, що відчужується, становить 37 161,00 грн.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 339.

У ст. 20 Закону про банкрутство передбачено, що оскаржувані правочини можуть бути визнані недійсними, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини відчуження боржником квартири за ціною значно нижче визначеною оціночної (ринкової) вартість, за наявності заборгованості перед ініціюючими кредитором, що встановлено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.06.2012, складеного Державною інспекцією сільського господарства у Київській області та розрахунку розміру заподіяної шкоди.

При цьому колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на розписку від 20.05.2013, як на підтвердження наявності у боржника на момент укладенні договору купівлі-продажу квартири грошових коштів, отриманих за договором позики від 22.12.2012, зроблено без урахуванням приписів ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Вказана розписка про отримання ОСОБА_6 грошових коштів датована пізніше ніж укладено договір купівлі-продажу квартири.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, розглядаючи заяву ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, припустились порушень приписів ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 84 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 11.06.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 14.07.2015 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене вище, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 по справі №911/4472/13 скасувати.

Справу №911/4472/13 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.