ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2015 року Справа № 910/10577/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Єщенко І.О., дов. №01-кп від 05.05.2015р.;від відповідача:Башинський О.Д., дов. №1-09 від 06.01.2015р.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р.у справі господарського суду№910/10577/14 міста Києваза позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Липкижитлосервіс"до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"третя особаКомунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"простягнення 388 059,08грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/10577/14, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 299 998,51грн. - основного боргу, 731,80грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Заявником касаційної скарги також було заявлено клопотання в порядку ст. 1211 ГПК України про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касації.
Ухвалою від 22.09.2015р. Вищий господарський суд України задовольнив вищезазначене клопотання, зупинив виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/10577/14 до закінчення перегляду справи в порядку касації та відклав розгляд касаційної скарги.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015р. відкладено розгляд касаційної скарги.
Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.10.2015р. №03-05/1638 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для розгляду касаційної скарги у справі №910/10577/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.10.2015р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.06.2010р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладений договір №31-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, які накопичуються в зоні обслуговування замовника з дотриманням нормативно правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного договору; замовник створює умови, які забезпечують виконання послуг по збиранню і вивезенню побутових відходів.
Пунктом 2.3 договору визначено, що оформлення наданих послуг здійснюється за актом виконаних робіт щодо наданих послуг, які складаються кожного місяця між замовником та виконавцем.
Порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів між сторонами договору в частині розщеплення сплати населення за утримання будинків і споруд та при будинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між сторонами та КП ГІОЦ. Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами цього договору (п.2.4 договору).
Відповідно до протоколу розбіжностей від 29.06.2010р. до договору №31-5 від 29.06.2010р., п.2.4 договору доповнено текстом наступного змісту: "При цьому 4% з суми, що надійшла на рахунок виконавця за вивезення побутових відходів на умовах даного договору, залишається у замовника на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства".
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2015р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. та Вищого господарського суду України від 05.08.2015р. у справі №910/24951/14, відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київкомунсервіс" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" про визнання частково недійсним договору №31-5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних від 29.06.2010р., а саме: доповнення до пункту 2.4 договору, яке внесено протоколом розбіжностей від 29.06.2010р.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором за період з серпня 2010р. по лютий 2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено (та це підтверджується матеріалами справи), що відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за договором зі сплати 4% з суми, що надійшла на розрахунковий рахунок виконавця за вивезення побутових відходів в сумі 9 677 251,05грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 387 090,03грн.
Водночас, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 299 998,51грн. - основного боргу та 731,80грн. - 3% річних, оскільки в частині стягнення з відповідача 87 091,53грн. - основного боргу та 237,24грн. - 3% річних (за період з серпня 2010р. по травень 2011р.) позивачем пропущено строк позовної давності та про застосування якого заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги, які здебільшого зводяться до недійсності внесених змін до п. 2.4 договору протоколом розбіжностей судовою колегією касаційної інстанції відхиляються, оскільки зазначене питання було предметом розгляду в межах справи №910/24951/14 та на даний час існує з цього приводу рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. про відмову у задоволенні позовних вимог, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. та Вищого господарського суду України від 05.08.2015р. у справі №910/24951/14.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/24951/14 відмовлено у допуску зазначеної справи до провадження.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/10577/14 відсутні.
Згідно зі ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.
Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.
У абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 1211 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.
У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваних судових актів в порядку касації, виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/10577/14, які були зупинені ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2015р. у справі №910/10577/14, підлягає поновленню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/10577/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" - без задоволення.
Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. у справі №910/10577/14.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Л.І. Рогач