ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 910/10299/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015

у справі № 910/10299/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (далі - ТОВ "ТехНова"), м. Київ,

про стягнення 2 045 321,05 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Остапенко В.М. предст. (дов. від 18.04.2014)

ТОВ "ТехНова" - Комісар С.П. предст. (дов. від 23.12.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТехНова" про стягнення 1 669 108,40 грн. пені, 16 494,53 грн. інфляційних втрат, 359 718,12 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу за договором від 23.01.2012 № 2/01 - ТЕ про закупівлю природного газу (далі - Договір № 2/01 - ТЕ).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/10299/15 (суддя Ковтун С.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (судді Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Суховий В.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з посиланням на те, що, уклавши договір від 05.12.2012 № 522/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, який поставлений за Договором № 2/01 - ТЕ. Оскільки відповідач у встановлені строки повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ, підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 23.01.2012 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ТОВ "ТехНова" як покупцем укладено Договір № 2/01 - ТЕ, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його;

- на виконання умов Договору № 2/01 - ТЕ позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 62 963 690,76 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу;

- згідно з пунктом 4.1 Договору № 2/01 - ТЕ встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу;

- у відповідності до пункту 7.3 Договору № 2/01 - ТЕ у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 даного договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;

- як передбачено пунктом 9.3 Договору № 2/01 - ТЕ, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років;

- станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю. У зв'язку з тим, що виконання зобов'язання з оплати за одержаний природний газ виконано відповідачем з порушенням строків, які встановлені пунктом 4.1 Договору № 2/01 ТЕ, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 669 108,40 грн. пені, 16 494,53 грн. інфляційних втрат, 359 718,12 грн. - 3% річних.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 05.12.2012 року відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" між територіальним органом Казначейства у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, ТОВ "ТехНова" (комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська ТЕЦ"), ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір №522/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - Договір № 522/517з);

- пунктом 8 Договору № 522/517з сторони погодили, що ТОВ "ТехНова" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 21 137 719,59 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 522 953,27 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2012 року згідно з Договором № 2/01-ТЕ;

- з метою виконання умов Договору № 522/517з сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (пункти 11, 16 Договору № 522/517з);

- ТОВ "ТехНова" у строки, встановлені Договором № 522/517з, повністю розрахувалося з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, уклавши Договір № 522/517з, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором № 2/01-ТЕ. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3 Договору № 2/01 - ТЕ та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договором № 522/517з.

Проте судами попередніх інстанцій не враховано, що така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом Договору № 522/517з.

Так, як в апеляційній, так і в касаційній скаргах позивач зазначав про те, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховані ним не лише на суму заборгованості, яка є предметом Договору № 522/517з, але і на ту суму, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів до моменту укладення зазначеного договору, але з порушенням строків оплати, які визначені умовами Договору № 2/01-ТЕ.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань. При цьому якщо їх обчислення помилкове, - суд зобов'язує позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або може зробити це самостійно.

Проте, не здійснивши такої перевірки, суди попередніх інстанцій тим самим не з'ясували правової природи тієї суми заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, не встановили, чи є така сума (у повному обсязі) предметом регулювання за Договором № 522/517з, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог і про відмову у задоволенні позову в цілому є передчасним.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 зі справи № 910/10299/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко